Приєднуйся до нас

Що шукати?

За ЛаштункамиЗа Лаштунками

Невідома Історія

21 рік без Вадима Гетьмана

22 квітня 1998 року шістьма пострілами був убитий народний депутат Верховної Ради України, голова біржового комітету УМБВ 63-літнійй Вадим Гетьман. Його вбивця був випадково виявлений через три роки і засуджений на довічне ув’язнення під час суду над членами донецького кримінального угруповування Євгена Кушніра, який на думку слідства був організатором вбивства на замовлення колишнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка. GETMAN_Vadim_Petrovich3
Після розпаду СРСР депутат Верховної Ради УРСР від Компартії Вадим Гетьман заснував перший український комерційний банк на базі очолюваного ним «Агропромислового банку УРСР» (пізніше перейменований у банк «Україна»). У 1992 році він став головою правління Національного банку України і пішов з цієї посади через півроку, очоливши створену ним Українську міжбанківську валютну біржу (УМБВ). На цій посаді він перебував і під час перемоги на парламентських виборах 1994 року і коли програв їх у 1998 році, обидва рази болотуючись як незалежний кандидат в Черкаській області.
Людина фінансово забезпечена, незалежна і авторитетна, Гетьман був абсолютно впевнений у своїй перемозі і після поразки подав позовну заяву до Тальнівського райсуду, вимагаючи визнати вибори недійсними. 22 квітня він зателефонував до голови свого виборчого штабу на Черкащині, попередивши про свій приїзд наступного дня, проте, близько 20-00 був убитий в ліфті багатоквартирного будинку на вулиці Суворова, 13, де проживав у Києві.
Серед версій злочину слідство розглядало як політичну, так і фінансову діяльність Гетьмана, його імовірнийний конфлікт з головою передвиборчого штабу, а також можливе протистояння з колишнім прем’єр-мінстром Павлом Лазаренком та російськими олігархами, зацікавленими у переділі фінансового ринку України, який протягом останніх років контролювала група, очолювана Вадимом Гетьманом. Замовник його вбивства так і не був встановлений, а безпосередні виконавці були виявлені випадковим чином весною 2001 року – знаходячись в одному з нічних клубів Луганська 32-літній Сергій Кулєв, влаштував дебош із застосуванням зброї, за що був затриманий міліцією.
Отримавши три з половиною роки за хуліганство і незаконне зберігання зброї, Кулєв після року перебування в Житомирському СІЗО заявив, що має причетність до інших злочинів, серед яких було і вбивство Гетьмана. За його словами, на початку квітня 1998 року він погодився на пропозицію свого земляка Валерія Пушнякова взяти участь у вбивстві невідомого йому київського фінансиста, організовуваного донецьким кримінальним угруповуванням, відомим як «банда Кушніра». 19 квітня Кулєв прибув до Києва, де його зустрів Пушняков і на спеціально найнятій квартирі познайомив зі Степаном Ільченком та Валерієм Тимоховичем та ввів в курс запланованого злочину.
22 квітня Кулєв та Ільчяенко, загримовані та одягнуті як жінки і в жіночих перуках, майже весь день провели біля дому Гетьмана – Ільченко вів себе демонстративно привертаючи увагу потенційних свідків, в той час як Кулєв сидів у припаркованій «шестірці». Отримавши повідомлення про те, що жертва направляється додому, він піднявся в будинок на Суворова, 13, де між другим і третім поверхами дочекався Гетьмана, звірився із фотографією і коли той заходив у ліфт, вистрілив в нього п’ять разів (один раз промахнувся), після чого здійснив контрольний постріл у висок. Вийшовши з під’їзду, Кулєв сів у машину Пушнякова, в яку через сотню метрів до них підсів Ільченко. В обумовленому місці вони пересіли в інше авто, на якому їх ще два спільника з Донецька відвезли на нову орендовану квартиру. За кілька днів всі п’ятеро учасників злочину кожен окремо виїхали з Києва, причому Пушняков прибув до Луганська на тій же машині з фальшивими номерам, на якій вчиняв злочин.
Незважаючи на те, що свідчення Кулєва частково не відповідали фактичним обставинам вбивства, 16 квітня 2003 року Луганським апеляційним судом Сергій Кулєв був засуджений на довічне ув’язення, донетчани Сергій Володченко та Едуард Косигін отримали 11, 5 і 11 років, відповідно; ні Степан Ільченко, ні Валерій Тимохович знайдені не були, але за однією з версій слідства вважаються метрвими, як і Валерій Пушняков, убитий у листопаді 1998 року. Саме через нього за словами Кулєва він дізнався, що замовником вбивства був колишній прем’єр-міністр Павло Лазаренко, а організатором – у минулому донецький ювелір, а в 1990-х лідер бандитського угруповування Євген Кушнір, причетний до десятків замовних вбивств, серед яких були і резонансні, як-то президента футбольного клубу «Шахтер» Ахатя Брагіна в 1994-у і нардепа Євгена Щербаня в 1996-у.

Сергій Кулєв під час суду. Луганськ, квітень 2003 року

ФОТО: Сергій Кулєв під час суду. Луганськ, квітень 2003 року
Після перемоги Помаранчевої революції і приходу до влади Віктора Ющенка, який своєю кар’єрою багато в чому завдячував Вадиму Гетьману, Сергій Кулєв заявив, що обмовив себе і своїх подільників, а також назвав Лазаренка замовником вбивства під тиском старшого слідчого з особливо важливих справ ГПУ Валерія Сіліна і під загрозою розправи з ним і його родиною. Він зажадав перегляду справи, проте Кулєву в цьому було відмовлено, як і в у помилуванні, якого він попросив у серпні 2005 року. Сьогодні він відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії в Житомирській області.
11 липня 2005 року указом президента Ющенка Вадиму Гетьману «за визначні особисті заслуги перед Українською державою у створенні національної фінансової системи, становленні та розвитку банківської справи і валютно-фінансового ринку, плідну громадсько-політичну діяльність» було посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

Loading

Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності