На Рівненщині виявили рідкісну знахідку – архів повстанців, захований у бідоні з-під молока. Там були так звані бофони – гроші підпільників, пропагандистські листівки та брошури, історія України Грушевського, а ще підручник із радіофізики. За ним, припускають науковці, навчалися бійці УПА, які зимували у криївці.
«Бідон із архівними документами знайшли у Березнівському районі, на межі сіл Мала та Велика Совпа. На нього натрапили місцеві мешканці, – розповідає завідувач відділу «Інститут дослідів Волині» Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук. – Річ у тім, що повстанці використовували практику ховати найрізноманітніші документи у бідони з-під молока і закопувати їх. Вони не мали можливості зберігати, скажімо, пропагандистські листівки в інших місцях, тому застосовували цей спосіб. Власне, такий «подарунок» від повстанців ми й знайшли. Бідон мав пошкодження, документи були у воді, тож виникли складнощі з їх збереженням. У знайденому архіві були тиражі листівок та брошур. Зокрема, про те, як батькам варто виховувати дітей, щоб ті ставали патріотами. А ще підручники, у тому числі й із радіофізики. Як бачимо, повстанці вміли не лише тримати зброю. Так, взимку в криївках вони навчалися, намагаючись опанувати і такі дисципліни. Із побратимами займалися більш освічені підпільники. Були випадки, коли у криївках натрапляли на підручники з іноземних мов, філософські трактати. Тим часом у бідоні, знайденому на Березнівщині, виявили бофони – гроші бойового фонду повстанців, звідси й таке скорочення. Це доволі рідкісна знахідка».
Відомо, що бофони розробляв повстанський художник Ніл Хасевич, який народився на Рівненщині. Він казав, що не може воювати (у 13 років втратив ногу), тому бореться різцем і долотом. Його гравюри відігравали неабияку пропагандистську роль, а ще були карикатурою на радянську владу, яка полювала за художником. Сьогодні, вивчаючи роботи Ніла Хасевича, дослідники дивуються, як таку тонку роботу він міг виконувати в умовах підпілля. До речі, відомо, що художник мав невеличку школу, де навчав азам графіки, деревориту. Учні продовжили справу Ніла Хасевича і працювали у підпіллі.
Цьогоріч виповнюється 110 років із дня народження найвідомішого українського художника-повстанця. У Рівненському обласному краєзнавчому музеї цю дату відзначають вже нині. Розпочали, власне, з презентації архівів УПА, знайдених у бідоні. А ще на широкий загал представили унікальні гравюри Ніла Хасевича з його підписами, які в Рівне передали з США. Крім того, демонстрували документальну стрічку режисера Михайла Ткачука, якому вдалося зафільмувати людей, котрі безпосередньо зустрічалися з Нілом Хасевичем.
Тим часом на презентацію прийшов чоловік, на подвір’ї батьківської хати якого і знаходилася криївка, де жив художник-повстанець. Він бачив, як Ніл Хасевич працює над гравюрами.
«Моя сім’я жила в селі Сухівці Рівненського району. В нашій хаті була криївка, де жив Ніл Хасевич, – розповідає Анатолій Стацюк. – Я допомагав йому – діставав папір, кальку. А ще постійно були потрібні пера, пензлі. Ніл Хасевич був дуже грамотною людиною і неймовірно майстерним художником. Він створював малюнок на кліше всього за 15–20 хвилин. Повстанці у криївці жили дуже бідно. Пам’ятаю, як матір час від часу передавала їм гладишку молока. А бувало, я наламаю липи та малини, а вона зварить їм такого чаю, цукру тоді не було».
Тоді у Сухівцях було три криївки. А та, яку викопали у хаті сім’ї Стацюків, стала четвертою. Однак про це хтось доніс. Якось вночі у вікно постукали. То був начебто бандерівець-зв’язковий, а насправді переодягнений КДБіст. Тоді йому не відчинили. Але потім хату оточили. Батька, матір та брата Анатолія Стацюка допитували. Кожного окремо. Про криївку начебто проговорилася жінка. Їх сім’ю вивезли до Сибіру. А Ніл Хасевич та двоє охоронців-повстанців живими у руки гебістів не далися. Художник-повстанець загинув 4 березня 1952 року. Йому було 47 років.
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
