Я завжди заздрив тернопільчанам, бо вони мають таке шикарне міське озеро. Наше івано-франківське поряд з їхнім завжди виглядало невеличким ставком. Втім, зараз навіть цей ставок має всі шанси перетворитися в звичайнісіньке болото.
Версії вже піднімали проблему знищення й засмічення малих озер (так званих відстійників), які колись утворювали з міським озером єдину гідросистему.
Продовжуючи тему, Версії провели невелике розслідування.
Історія івано-франківського озера почалася в 1955 році. Ще в сталінські часи вирили ставки, котрі з’єднувалися шлюзами з Бистрицею Солотвинською. Саме ці ставки й стали в майбутньому постачальниками води для міського озера.
Через систему шлюзів (заіржавілі залишки яких можна побачити й сьогодні) вода 
через спеціальну гідросистему подавалася в міське озеро в районі так званого дитячого пляжу. На протилежному боці озера теж була споруда, котра регулювала рівень вони. На випадок певних ситуацій (рясні зливи, танення снігів) існували шлюзи, за допомогою яких з озера можна було злити зайву воду.
До 1986-го року ставки (чи як їх ще називають – «відстійники») були у користуванні Українського Товариства Мисливців та Рибалок (УТМР), але того ж таки року міськвиконком вилучив одне з озер (те, що ближче до міста) і передав будівельній компанії під забудову. Якій саме, вияснити не вдалося. Цього озера вже немає (фото google maps). Його осушили й зараз завозять туди будівельне сміття, землю, каміння. Швидше за все, вирівнюють площу під забудову.
Друге озеро зараз знаходиться у власності Крихівецької сільської ради, котра здає його в оренду.
Голова Крихівецької сільради Василь Влашин зовсім не переймається засміченням озер.
«Це були не озера, а болота, які до міського озера не мають ніякого відношення. Міське озеро має свій відстійник, який знаходиться біля «Парк Готелю». А озеро, яке знаходиться у власності Крихівецької сільради здається в оренду» – переконаний він. Ну, на рахунок того, що це були болота, можна було б і посперечатися, але не будемо.
В Державній екологічній інспекції Івано-Франківська з’ясувати питання знищення двох озер не змогли. Заступник начальника екологічної інспекції Ігор Яківчук прокоментував питання наступним чином: «Озера знаходяться у власності громади.Щоб ми могли зробити якісь висновки, щодо їхнього екологічного стану, потрібно направити до нас запити, для перевірки водних об’єктів від цеї ж таки територіальної громади. І тільки тоді ми зможемо перевірити чи загрожує їх знищення екологічному стану міського озера, а так ми сказати нічого не можемо.
Тобто, голова Крихівецької сільради проблеми не бачить, а екологічна інспекція про проблему не відає, бо немає запитів.
Зате голова президії Івано-Франківської обласної організації УТМР, заслужений мисливець Лущак Михайло Миколайович має свою точку зору на проблему. Саме на проблему, бо він переконаний, що вона існує.
Він підтвердив, що озера були в користуванні УТМР. В ці озера спеціалісти запускали рибу й слідкували за екологічним станом водойм в силу своїх можливостей. Потім, як вже було сказано, міськвиконком одне озеро вилучив у товариства і передав будівельній організації.
З другим озером історія вийшла цікавіша. Пряма мова пана Лущака: «Нам порахували, що треба було платити 40 тис грн. в місяць орендної плати в крихівецьку сільську раду. То ми просто чисто від них відмовилися, тому що не було перспективи їх утримувати для рибоводних потреб. І сільська рада передала ці озера «Колегії» (є така приватна структура), з ними уклали договір і вже 4-5років вони платять крихівецькій сільраді 70тисяч грн. податку, а що вони з нею хочуть робити я не знаю».
На питання чи загрожує засипання й нищення згаданих ставків міському озеру Михайло Миколайович висловив переконання, що внаслідок таких дій міське озеро може засмердітися.
З 50-х років минулого століття, коли створили ці штучні водойми, їх живила річка Млинівка, джерела, які були в Крихівцях. А потім обміліла Бистриця (внаслідок того, що побудували насосну станцію) і в Млинівці вода пропала.
І з того часу, за словами голови УТМР, лише дощі поповнюють міське озеро.
Пан Лущак переконаний, що чим більше озеро забудовувати з кожного боку, тим плачевнішим буде його стан. «Є тиск на це озеро і стоками, і водостоками, і каналізаціями, і Богзна чим, і Бог зна як,» – коментує він ситуацію.
На його думку, ті організації, котрі отримали території навколо міського озера, мали б створити якісь озера-водонаповнювачі, для того, щоб відновити хоча б якийсь гідрологічний стан. Для цього б можна було залучити науковців, водне господарство.
Поки що у відстійнику біля «Парк Готелю» ще відносно чиста вода і риба водиться. Але і тут, за словами Михайла Миколайовича є проблема, бо із-за відсутності нормального водообігу «рано чи пізно, ця вода свою заразу знайде».
На питання, чи існує загроза для міського озера перетворитись на болото відповідь була ствердна. Озеро потребує очистки. Та й ми самі можемо бачити, як зацвітає на міському озері вода, як береги заростають очеретом, дно замулюється. Внаслідок відсутності притоку води, зимою і відстійник, і озеро промерзають майже до дна і все живе гине. Єдине джерело, з якого в міське озеро поступає вода, нічого кардинально змінити не може.
Отже проблема існує, але до її вирішення у міської влади не доходять руки, а над її вирішенням не працюють мізки. Але ж з кожним роком проблемних питань стає все більше й більше, і вирішувати їх все складніше й складніше.
Втім, складніше – це коли таки вирішувати. А якщо повернутися до проблеми спиною (як, наразі, робить міська влада) то наче й немає ніякої проблеми.
Та без вирішення цих питань не за горами той час, коли в Івано-Франківську буде своє персональне велике й смердюче болото. На заздрість усім.
Володимир Мулик
Джерело: Версії
