PetrynjakМихайло Андрійович Петруняк – член світового Конгресу Українців, журналіст, член Національної спілки журналістів України, редактор української газети «Європейський українець», історик, економіст, юрист, магістр державного управління.

На IX з’їзді СКУ в серпні 2008 року Світовий конгрес українців нагородив Михайла Петруняка найвищою нагородою СКУ медаллю Святого Володимира за допомогу українцям
в Іспанії та в Україні.

Внесений до книги «Україна й українці – цвіт нації, гордість країни».

Народився 17 жовтня 1969 року в селі Добротові Івано-Франківської області. Одружений. Має доньку і двох синів.

Балотується до Верховної Ради по місту Івано-Франківську.

Пане Михайле, Ви є членом Світового Конгресу Українців (СКУ), розкажіть, будь ласка, як українська діаспора сприймала події на Майдані, чим допомагали своїй історичній Батьківщині?

Я переконаний, що більше ніж СКУ, ніхто не зробив в плані захисту і підтримки України на міжнародному рівні, навіть сама Україна. Цьому є пояснення – СКУ працює в умовах демократії. Українському уряду було важче. Кажу це, бо знаю все із середини. СКУ та всі його складові частини постійно моніторили ситуацію в Україні, президент СКУ Євген Чолій майже постійно, ще задовго до 28 листопада, перебував у Європі та США. Я ще у вересні звернувся із закликом до СКУ та всіх наших громад, щоб ми за місяць до саміту почали проводити акції та лобіювати інтереси України, а саме, щоб країни Європи, США, Канада почали проводити перемовини між собою і на саміті все вже було би формальністю. СКУ провів фантастичну роботу і тільки позиція старого українського уряду та колишнього президента звела нанівець всю роботу.

Крім звернень, петицій, особистих зустрічей та форумів, ми допомагали коштами, які надсилалися на Майдан, продуктами, технікою, медикаментами, одягом тощо. За час Майдану подібні Майдани та Автомайдани були проведені біля 500 разів по всьому світі, подекуди блокування російських дипломатичних установ переходили в постійні. Ми допомагали лікувати наших майданівців у багатьох країнах світу. Пригадую, як важко було вивезти 17-літнього хлопця зі Львова…

Більше того, ми були присутні на Україні, я сам провів на Майдані в Києві та Івано-Франківську всю зиму, я є членом ВО «Майдан» та Народної Самооборони, хоча бачив усе це по іншому…

Які настрої в української діаспори після перемоги Майдану, яким вони бачать шлях розвитку для України?

Діаспора бачить тільки єдиний вихід – розбудовувати Україну виключно в правовому полі, з верховенством права! В нас немає іншої дороги. Але, чесно кажучи, настрої не найкращі, тому що фактично Майдан не закінчився і не довів до логічного кінця те, що передбачалося із самого початку. У високих кабінетах йдуть торги за посади, номенклатура не піде спокійно і ми це бачимо по Сході країни, та й на Заході також. Часто лобіюються на посади суперечливі персони із ще більшим суперечливим минулим. Все повинно йти в демократичному напрямку, але демократія – це не вседозволеність! Людям, суспільству потрібно уяснити собі, що все, ілюзії із «воріженьками» минули, ми маємо страшного ворога не тільки назовні але й всередині країни. Ми проспали втрату силових структур та інформаційного простору.

Все це потрібно надолужувати в режимі, наближеному до війни. Після виборів треба зробити інвентаризацію всього, що є в країні і в душі кожного.

Чи змінилося ставлення до України та українців у світі після подій на Майдані?

Ставлення у світі однозначно змінилося. Я Вам скажу більше, світ починає розуміти аж тепер, що заварилася серйозна каша! Світ нас поважає, хіба не видно? Та якби не світ, що було б зараз із Україною та її гетьманами? Але біда в тому, що ми не змінюємося!!! Ми поплакали за Небесною Сотнею і забули, чужий біль довго не болить. А зараз проклинаємо всіх: старий уряд, Росію, винимо навіть США.

«Народ, що готовий пожертвувати заради добробуту бодай крихтою свого суверенітету, не гідний ні добробуту, ні суверенітету»… Це сказав ще Джордж Вашингтон! Лаври полководців не дають спати нашим депутатам від села і до Києва.

Ставлення до нас зміниться, якщо ми самі почнемо себе захищати. До мене на минулому тижні приїжджав іспанець-майбутній інвестор, – і каже мені: «Мігель (так по-іспанському Михайло), я повернуся і поїду із тобою на війну», – коли побачив фото Небесної сотні на Майдані в Києві. Чужий чоловік, хоч і друг. Іспанець, що народився у Франції, коли батько там був на заробітках в 60-х роках… Я привіз комплект зимового одягу для солдата, а також бронежилет та каску Шуберт…

Ми запалили світ і це має дійти до логічного кінця. Влади доброї не буває, але вона має бути хоч проукраїнською!!!

Ви висунули свою кандидатуру на позачергові вибори до Верховної ради по одномандатному виборчому округу № 83 в Івано-Франківську, що спонукало Вас до такого кроку та як оцінюєте свої шанси на перемогу?

Якщо мені вдасться втілити в життя те, як я бачу свою передвиборчу програму, я виграю вибори без проблем. Я бачу прагнення конкурентів зменшити мій вихід на медіа-ринок. Але то є смішно, є інші способи. І Ви їх ще до виборів побачите. Не я висунув свою кандидатуру, а мене висунула громада – громадяни України, які працюють за кордоном, а також члени їхніх родин тут, громадські організації міста. Члени родин заробітчан в місті – більше 50% населення! Скажіть, хто на сьогодні купує квартири, машини, вчить дітей, купує меблі тощо? Та тільки заробітчани! Не можна дозволити політичним партіям і олігархам узурпувати владу! Скажіть, як має працювати мер Івано-Франківська, коли в нього немає фракції, нема жодного депутата? Тому й блокується робота в місті, тому партійні божки отримують хабарі і ще й вимагають їх від бізнесменів, а ті, хто має ще й банківські структури за спиною, просто нищать місто і країну. В нас же не головне вибори та те як люди голосували, головне хто і як рахував голоси! Це всі знають! Чи ми забули 2004-й рік, а потім і інші… Члени виборчих комісій мають нести кримінальну відповідальність за спотворення думки суспільства! Тоді вони подумають. Мене питають, чи я маю членів у виборчих комісіях. А нащо? Я маю їм платити, як інші, або перекуповувати їхніх? Це – щира правда. Я двічі балотувався до обласної ради і я знаю. Коли я не мав цих «осіб» – я був другий, хоча абсолютно не готувався. Коли взяв – став третім… Розумієте?

Мені перед реєстрацією один каже- місто віддали Шевченку, інший – Шкутяку! Це-абсурд.Один каже: та Шевченко всіх купив,  інщий, щоШкутяк – технічний кандидат… І як таких людей вибирати! Але це окрема тема. Вибори для декого – це спосіб щось заробити, а це означає вкрасти, згрішити…

Це ми маємо зупинити і ввести європейські принципи. Місто має бути європейським не через вивіски і роковини, через дні міста і подачки із бюджету – це має бути місто добробуту і верховенства права. Не може партієць давати чи не давати ліцензії, а потім популістично ходити із кувалдою та розбивати те, на що дав дозвіл. Ми обманюємо самі себе! Крадемо самі в себе і в наших дітей майбутнє. Хто дав дозвіл на винищення парків і алей, на прихватизацію спортмайданчиків та культурних майданчиків? Ви! Виборці це дозволили депутату, а той домовився із іншими, а потім разом і з мером владнали. А скажіть, хіба не депутати обласної ради виділяють кошти із бюджету на дороги і на інше? Та вони ж, в своїх «дерибальних» комісіях, а потім – «мочать» чиновників. Тільки люди, які мають життєвий досвід та відповідну освіту, мають право працювати в державній службі.

Це не має обговорюватися. А в нас набрали «по блату» і нема із кого спитати. Як юрист міськради програє все, що можна? Скільки хтось за це отримує? Чи може Ви це не знаєте? Так, це правда – люди відверто бояться.

То цю владу треба знести, всю, а стару владу треба не люструвати, бо нема кому, а відправити у відставку чи надати іншу роботу!

Ви уявляєте, що кандидат в Європі возить виборців на море в Іспанії? Ви це собі можете уявити? А ми кажемо – та добре, хоч щось… Ми винні самі і є вихід – чесні вибори. Потрохи, нехай не за один раз, але профільтрувати владу. Тому я і йду. Із командою. Ми так працювали і будемо працювати. За 10 років в Іспанії ми створили 20 українських організацій, 40 церковних приходів, 10 футбольних команд, 15 українських шкіл, видаємо газети, книги, я особисто видав на іспанській мові книгу про Голодомор, проводимо фестивалі, ярмарки, захищаємо українців та Україну, вчимо українську мову в світі. А Ви що зробили, до чого допустили, заснули на лаврах, і, як каже Шевченко, але наш, справжній, Тарас: «Б’ємо молодшого брата!!!» Ми приїхали туди, до Іспанії, Італії, Португалії без знання мови, але із вірою в Бога. І Він нас підтримав. Так будемо працювати й тут. Нещодавно в аварії загинув священик із Івано-Франківська, Олександр Дорикевич, так от, я його і його родину, ще в 2003 році зустрічав і допомагав, чим міг. Як і іншим. Як і інші мені. Хіба ми в себе вдома не наведемо порядок?

Ваше бачення, які першочергові реформи потрібно зробити в Україні?

Судову реформу. У нас все безнаказанно, ніхто ні за що не відповідає. Міліція, податкова, різні контролюючі органи, прокуратура ждуть, щоб хтось оступився, щоб помилився. А помиляються, бо бояться. Всюди бояться, всі і всіх! А боячись, не мають змоги міняти нічого.

Бо страшно! І це нормально, коли людина боїться, бо не бояться неадеквати, яким нічого втрачати. В Європі чому є довіра між людьми і владою? Бо є поінформованість, є діалог і є контроль громадськості за владою. Ви уявляєте, що прийшов «поліцай» чи «санстанція» до мене в бар і наклав штраф? Я завтра подав би на нього заяву, він полетів би з роботи і ще б розслідували, чому він це зробив. Так, є перевірка, може десь один раз на 5 років, і то, щоб підказати, дають час на вирішення проблем, а ти працюй, тобі не заважають, бо ти платник податку, даєш жити міліції, бюджетникам, лікарям, тощо. Ти найголовніший в цій країні! Захотів бізнесом займатися – завтра працюєш.

Ви думаєте, вони інші люди? Ні, вони просто себе поважають і знають, що якщо сьогодні втратять свої права, завтра їхні діти будуть рабами – така система.

Як оцінюєте ситуацію з окупацією Росією Криму та Східних областей, як в цій ситуації діяти українській владі та на чию допомогу може розраховувати Україна?

Це найбільш негідне, що міг допустити теперішній уряд. Але він це уже зробив. Скажіть, зранку пекар йде на роботу, щоб Ви поїли хліба, селянин сіє в полі із 5-тої ранку, лікар робить операції, водій возить людей, чому військові, які отримують з наших із Вами податків гроші, які тільки на цьому й живуть, не виконали те, для чого покликані і складали присягу? Чому ми із Вами маємо збирати із шапкою гроші по світу для наших дітей і офіцерів? Народ, який не цінить своєї армії, годує чужу! Це просто, як у сім’ї, не любиш свою жінку, вона полюбить іншого.

Україна має в першу чергу розраховувати на свій народ. Я зателефонував до військкомату, коли агресія тільки починалася, вони дивувалися, яка війна? Є самооборона, чому Ви не використали потенціал і бажання хлопців професійно служити, а їх тільки використовуєте, коли припече?

Як влада має діяти? Та ж у нас є закон, Верховна Рада, міністри, Конституція, її ж ніхто ще не відміняв, у солдата є Статут караульної служби. Я сто разів був начальником караулу і хто ходив у караул, знає, що є негласне правило – патрон має бути в патроннику, якщо хочеш жити! Як Ви собі уявляєте, як би я мав поступати, коли є напад на пост? Та, звичайно, стріляти, хто там потім розбере, чи був попереджувальний постріл…

Влада має діяти із планом, тактикою і стратегією, а не « якщо куля в лоб, то куля в лоб». Люба баба Ганя на городі знає: «Наступають – бий по зубах, чи хоча б замахнися і лементуй!»

Чи може Росія зірвати вибори і розпочати широкомасштабні військові дії?

Може, не може… Ми самі їх запрошуємо. Я розумію, і багато людей про це говорить, правда не вголос, бояться, що комусь із кандидатів Путін чистить дорогу. Я не хочу вірити в цей цинізм, тому що тоді це буде уже не Майдан, ми зробимо їм тут таке пекло, що вони позаздрять тим, що були при виверженні вулкану Везувій… Так, на Сході важко. Нам треба йти туди, інформаційною, фізичною, військовою присутністю, але обов’язково маємо тримати вектор до Європи та НАТО.

Ваші побажання нашим читачам?

Бажаю просто один раз ранком прокинутись, подивитися на сонце і зрозуміти, що воно так ніжно, так тепло і гарно світить тільки тому, що на цьому світі є Україна! Вам цього стане достатньо, щоб Ви зрозуміли, що всі ми гості на цьому світі і рано чи пізно підемо до Творця. Іноді кажуть: «Я не мав вибору». Вибір є завжди і тільки від тебе залежить, що ти вибрав. Ці важливі слова для мене сказав колись Іван Павло ІІ.

Нехай бояться інші того, що Ви про них все знаєте. Жити в ладах із своєю совістю – це земне щастя!

І ще одне, наостанок, чому Ви постійно вибираєте депутатів злодіїв, бандитів, охоронців, баламутів, крикунів і тих, хто лика не в’яже в державному мисленні?

Коли Ви зрозумієте, що це Ви винні, що ваша пасивність, навіть часто може й вигода, що продажність членів комісій спотворює нашу рідну Україну, за яку гинули покоління, а зараз і наші брати і діти?

Досить! Досить бути підніжками, гряззю Москви, як писав Великий Тарас!

Ми вижили в війнах і голодоморах! Ми переможемо і будемо мати європейську державу. Але ми мусимо змінитися. Нам важко. Олігархи і п’ята колона гальмують наш поступ. Але мета Майдану переможе і ті люди, які перемогли ту владу, поведуть за собою. Нам треба робити швидкі реформи і йти до Європи. І ми йдемо до Верховної Ради із європейським досвідом і командою досвідчених і некорумпованих професіоналів. Для нас ідеї Майдану святі і ми це докажемо. Інакше буде ще Майдан і тоді всі побачать ту Україну, за яку померла Небесна сотня і помирають сьогодні наші друзі.

І тоді ми проведемо і децентралізацію влади, і економічні реформи, які ми бачили в Європі, і проведемо адміністративну реформу, де будуть поважати державного службовця, і просту людину, і солдата… Ми приведемо інвесторів із Європи і це будуть не крадені кошти українських олігархів. а чисті, прозорі гроші і Україна встане із колін. Україна, за яку стояли на Майдані кращі наші друзі, наші діти і сини.

Слава нашій гордій і непохитній нації!