Приєднуйся до нас

Що шукати?

За Лаштунками

Полеміка

На шляху до народного сепаратизму: як Медведчук завойовує Західну Україну

Заклик до народовладдя – це або популізм, або сепаратизм. У першому випадку віддати владу народу обіцяють політики, бажаючі отримати симпатію частини суспільства (на Майдані, на виборах або де-небудь ще). Державу в такому випадку обіцяють залишити, але за умови, що громадяни отримають більше можливостей на неї впливати. У другому випадку народовладдя – це заклик до заміни державної влади повністю чи в окремій її частині владою народу. Саме цей варіант зараз реалізується в Україні на прикладі так званих народних громад. Але реалізують його аж ніяк не місцеві анархісти або інші радикали, а самі громадяни під впливом російської пропаганди.

Позиція Кремля в питанні української державності не змінювалася з часів Богдана Хмельницького. Але якщо в головах російських політиків України, як держави вже немає, то в реальності над цим ще варто попрацювати. Не обов’язково, щоб держави не було взагалі, досить, щоб вона втратила частину своїх життєво важливих функцій. Для цього спочатку придумали план федералізації України, а потім і особливий статус Донбасу. Мета одна – зробити так, щоб Україна втратила таку ознаку держави, як верховенство влади. Мовляв, Київ може робити вигляд, що приймає рішення, але Донбас житиме за своїми правилами. Але федералізація, як і особливий статус Донбасу, провалилася. Тепер на черзі новий план, а саме народні громади, але мова вже не про Донбас, а про всю Україну

Що спільного у народних громад, які видають ліцензії народним підприємцям, які не платять податки Україні, з «ДНР» і «ЛНР»? По-перше, обидві структури вважають українську владу незаконною. «ДНР» і «ЛНР» посилаються на те, що влада в Києві була захоплена насильницьким шляхом хунтою, а народні громади відмовляються підкорятися будь-яким законам України, крім Конституції. По-друге, обидві структури створили паралельні державним органи влади, перейнявши частину їх функцій. «ДНР», «ЛНР» мають свої парламент і уряд, а у народних громад є центри з видачі ліцензій на підприємницьку діяльність. По-третє, як «ДНР», «ЛНР», так і народні громади апелюють до поняття «народ». З одного боку, є погана корумпована держава, а з іншого – мудрий народ, інтереси якого і представляють «республіки» і громади.

Те, що народні громади так схожі на «ДНР» і «ЛНР», не випадково. Адже обидві структури створені на замовлення Російської Федерації. І якщо з «республіками» все і так зрозуміло, то народні громади залишаються багато в чому темною конячкою. Про їх сепаратизм почали говорити лише в останній місяць. Російські спецслужби ведуть шалену війну сьогодні, щоб не допустити будь-яких змін в Україні, в тому числі і по децентралізації. Пан Медведчук, кум Путіна, має сформовану команду, з якою їздить по західних областях України.

Згадка Медведчука тут невипадкова, адже його по праву можна вважати одним з ідеологів народовладдя в Україні. У 2013-2014 роках рух «Український вибір», ініціатором якого є Медведчук, проводив активну кампанію з популяризації ідей народовладдя в Україні. Гасло «країною керуєш ТИ» стало візитною карткою тієї кампанії. Виникли і такі народні ініціативи, як Всенародний земельний фонд (для реалізації конституційного права народу на землю), і навіть був розроблений законопроект про референдуми за народною ініціативою.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

На сайті «Українського вибору» можна прочитати наступне: «У нас проблема виключно у відсутності власника – територіальних громад і народної держави … Тому в першу чергу необхідно самоорганізовуватися і, залишивши позаду другорядні чвари, об’єднатися для оформлення свого первинного права власності на державу та її землі через територіальні громади. Громадянин – власник землі, майна і бюджету держави в монополізованої бюрократією системі … Сьогодні ми ставимо питання не реєстрації (це само собою зрозуміло), а отримання права власності на майно, землю, копалини ресурси, фінанси. Ми за фактом повинні стати юридичною особою приватного права, оскільки навіть в нинішньому тексті Конституція України нам це дозволяє … Сьогодні історія знову робить поворот, коли «Ідеєю повинні опанувати маси» і «З іскри займеться полум’я». Тобто як мінімум 10% населення міста повинні перейнятися необхідністю створення і належного оформлення територіальної громади міста … І першочергове завдання нашого об’єднання громадських організацій на сьогодні є вироблення загальних здорових принципів об’єднання людей для координації і допомоги в юридичному оформленні територіальних громад міста і області». До речі, запис цей був зроблений в розпал Майдану, в січні 2014 року.

Саме такий підхід реалізується зараз в Україні шляхом створення народних територіальних громад. Їх задумали ще до Майдану, перші кроки були зроблені після початку війни на Донбасі, а зараз процес вступив в активну фазу. Народні громади – це свого роду держави в державі. Курує їх діяльність організація під назвою «Безпосередня влада народу України». На сторінках організації в соцмережах можна дізнатися про нещодавно створені народні громади (у Львові, Тернополі, Хмельницькому, Івано-Франківську, Сумах, Полтаві), а також про подвиги першої такої громади в Слов’янську, яка, згідно з відео, героїчно відбивалася від фашистської хунти. Якщо вірити сайту організації, то в Україні вже близько 200 народних громад, найбільше – на Заході.

Народні громади змушують громадян повірити в те, що в принципі неможливо. Улюблений метод маніпуляції агітаторів створення громад – це посилання до прямих норм Конституції.

Мовляв, є стаття 13 Основного Закону, згідно з якою земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси на території України належать виключно українському народові, а не якийсь державі. Чи означає це, що будь-який представник українського народу може самовільно копати бурштин, вирубувати дуби або виловлювати форель? Для народних громад, схоже, значить. Не дарма в селах на Хмельниччині вже існують «народні озера», в яких плаває така ж «народна риба».

Типовою є ситуація, коли народні громади цілком серйозно заявляють про те, що вся земля в селі належить його жителям і сільрада не має ніякого права нею розпоряджатися або що податкова інспекція не має ніякого права перевіряти народних підприємців, оскільки вони не фізичні особи, а – люди. А згідно зі статтею 3 Конституції України, саме людина є найвищою соціальною цінністю, а не якесь там фізична особа. У цьому вся логіка народних громад і в той же час їх абсурдність.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Зробити що-небудь народним – значить заявити про те, що воно одночасно належить всім, але в той же час нікому. Це добре працює в агітації, але погано в реалізації. З часів революції 1917 року більшовики шукали підтримки у селян, обіцяючи повернути всю землю народу. Коли ж вони прийшли до влади, народ отримав доступ до землі лише у вигляді роботи в колгоспах.

Але якщо повернутися до Конституції України, то насправді стаття 13 вказує на те, що оскільки земля, її надра, повітря, водні та інші ресурси належать народу, то кожен має право ними користуватися. Народ є «об’єктом права володіння», а суб’єктами вже є держава, органи місцевого самоврядування, громадяни, юридичні особи. І якщо бути уважними, то в тій же статті 13 зазначено, що користуватися ресурсами потрібно на підставі закону, і навіть зроблено нагадування про те, що власність зобов’язує.

Частина українських громадян дійсно готові повірити в ту реальність, яку їм пропонують народні громади. Наприклад, в Хмельницькому вже близько 200 народних підприємців, ніхто ж не думатиме, що їх спеціально завезли з Росії? А таких по всій країні вже навіть і не сотні.

Місцевим підприємцям співпрацювати з народними общинами вигідно, адже податки там майже не збирають. Та й контролю ніякого. І все це на тлі корумпованості українських органів: податкової, санстанції та інших. За фактом чим більше у громадян невдоволення роботою української влади – тим популярнішим ідеї народних громад.

Сенс затії з народними общинами полягає в тому, щоб громадяни засумнівалися у легітимності української влади. Наприклад, буде в селі дві сільські ради та два голови – і вже простому громадянину потрібно розбиратися, хто правий, а хто дурень. Ніхто ж не вірить, що сотні підприємців або одне із сіл Західної України підніме бунт проти держави України? Але ідея в тому, що цього навіть і не потрібно, щоб країна почала тріщати по швах.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Народні громади поки не зіграли на повну силу, але недооцінювати їх не варто. Рік тому вся ця ідея здавалася безглуздим жартом. Зрештою, «ДНР» і «ЛНР» теж спочатку мало хто сприймав всерйоз.

Ярослав Нечитайло

Кількість переглядів: 57 

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.