В Одесі, як і в будь-якому великому місті, дуже багато загадкових назв вулиць, проспектів і провулків. Одесити звикли до них і навіть не замислюються чому вони називаються саме так. Тому ми вирішили розповісти про те, що таять в собі назви наших улюблених місць. Звичайно ж є в Одесі і вулиці, з якими все зрозуміло. Наприклад з Дерибасівська. Тут навіть турист зрозуміє що до чого. Але ми поговоримо про ті, назви яких викликають питання навіть у місцевих жителів.

Велика і Мала Арнаутські

На фото: Молитовний будинок кошерних м’сників

Все почалося в далекому 1791 році. Один із засновників Одеси Платон Зубов, після закінчення війни з турками, доручив Йосипу де Рібаса побудувати будинки для греків і православних албанців – Арнаутов. Так і зародилася в Одесі Арнаутська слобода. З роками вона “розчинилася” в міській забудові.

Частина осілих в Одесі албанців служили в російських військах, а решта займалися ремеслами і комерцією. Саме тоді зародився поділ вулиць. На місці Великої Арнаутської стояли будинки флотських команд з рослих Арнаутів, а на Малій Анаутській мешкали низькорослі піхотинці і кавалеристи.

Деякі з них оселилися в селі Арнаутовка, яке зараз називається Олександрівка.

Примітно, що і Велика і Мала Арнаутська кілька разів змінювали свої назви. Наприклад, в 20-і роки ХХ століття Велика Арнаутська називалася ім’ям соціаліста-терориста Герша Леккерта, а після 1945 року їй присвоїли ім’я знаменитого льотчика Валерія Чкалова. Мала Арнаутська же в різні роки називалася Суворовською, Малиновського і Воровського.

Базарна

Багато хто задає питання, про який ж базар йде мова? А виявляється на перетині вулиць Базарної та Олександрівської (нині Олександрівський проспект), де зараз алеї для прогулянок і дитячий майданчик, раніше було базаром. Причому в минулому столітті це було одне з найбільш гучних місць Одеси. Також колориту Базарній додавали і трактири биндюжників, кравців, шевців, склярів … Тепер же сквер.

Вперше вулиця Базарна згадується в 1827 році. З 1923 року вулиця Базарна іменується вулицею Раковського в честь радянського політичного, державного і дипломатичного діяча, з 1928 року вулиця Кооперативна, з 1934 року і до 1941 року – вулиця Кірова на честь радянського і державного діяча. У роки окупації вулиця іменується Базарною. З 1944 року і до 1995 року знову Кірова, і з 1995 року – Базарна.

Цікаво, що на цій вулиці народилися поет Едуард Багрицький, літератор і громадський діяч УНР та один із творців Ізраїлю Володимир Жаботинський, письменник Валентин Катаєв і його брат письменник-сатирик Євген Петров, напарник якого, Ілля Ільф, в юності теж жив на Базарній.

Балковська

На фото: Вид на Пересип. Середина 1890-х років. 

Вулиця проходить по дну Водяної балки – одного з найбільших одеських ярів, впадаючого в море біля Пересипу. За його дна раніше текла річка-смердючка, нині ув’язнена в колектор ливнівки. До неї стікалися нечистоти з усією балки, а після дощів – ще і з Молдаванки і Бугаївки. Якщо прогулятися по Виноградному провулку між вулицями Бабеля і Дальницької, то можна натрапити на залишки балки і навіть напівзасипаний старий міст.

Причому Водяна балка була заселена козаками ще до заснування Одеси. А саме місце довго було основним джерелом води в місті, навіть коли з’явився водопровід.

М’ясоїдівська

Багато хто вважає, що на М’ясоїдівській раніше був м’ясний корпус. Але все набагато простіше. Назва вулиці пов’язана з прізвищем одеського поміщика Дементія М’ясоїда, якому належали пивний і квасний заводи. У М’ясоїда на цій вулиці розташовувався маєток. З’являється на картах міста 5 липня 1841 року, але остаточно закріпилася тільки в 1995 році.

Пішоновська вулиця

Одна з найбільш хуліганських вулиць в Одесі. Адже розбірки між Пішонівськими хлопцями і ОВІМУ увійшли в епос міста. Але виявляється вона була названа на честь французького інженера Піжона. Всього три роки після знаменитого указу Катерини II про заснування міста, вже в 1797 році колишній капітан французької служби вже мав тут фабрику пудри.

“Велике полегшення мав в роботі Леонард, користуючись вельми непогано пудрою, яка завжди вироблялася в Одесі на спеціальній фабриці Піжона“, – пише в своїх спогадах Олександр Дерибас про перший в історії Одеси новорічний бал, що відбувся в 1811 році.

Бугаївська

Назву вона отримала від худоби (бугай – бик), яких тут тримали місцеві жителі. Вони торгували бугаями, а також запрягали тварин у вози, коли розвозили по домівках одеситів дефіцитну прісну воду. В цілому можна сказати, що ця вулиця була знаковою для одеситів, саме тому в її частині назвали цілий район від парку Савицького до центрального автовокзалу.

Дача Ковалевського

Це місце, звідки з водонапірної вежі стрибнув знакова особистість міста, купець з Таганрога Тимофій Ковалевський, зневірившись вибратися з фінансової пастки і так і не добудувавши до кінця перший в Одесі водопоровід. Будівництво водонапірної вежі поруч Великофонтанського джерела почалося в 1845 році. Його затіяли відомі купці Піжон (ми про нього вже розповідали вище) і Віттенберг, а в 1847 році до них приєднався і Ковалевський.

До слова, з водопроводу Ковалевського вода в місто все ж пішла, тому заслуги Тимофія перед містом неоціненні. Але перший водопровід не всім подобався і багато говорили про нього, що це “не Фонтан”.

Канатна

Перша назва вулиці з’являється в 1817 році тому як на ній відразу знаходилися два канатних заводи – Мішкова і Новікова. Перший був розташований по лівій стороні вулиці Базарної , майже до майбутньої вулиці Бєлінського (нині – Леонтовича). Другий розташовувався уздовж Канатної-  від вулиці Грецькій до вулиці Жуковського.

У 1909 році її перейменували на вулицю Полтавської Перемоги, а в 1920 році вулиця була названа на честь радянського діяча Свєрдлова. Тільки в 1994 році вулиці повернули історичну назву.

Карантинна

Багато хто думає, що назва цих місць якось пов’язано з епідемією чуми. Але насправді свою назву вулиця, спуск і балка, отримала через Карантинну фортецю, яка була на території сучасного парку імені Шевченка.

Вулиця виникла в 1828 році і звичайно змінювала свою назву до 1994 року.

Каретний провулок

На фото: Будинок № 28 по вул. Толстого, кут пр. Попова. 1980-і роки.

Назва провулку дано через каретних справ майстрів, які селилися тут в перші роки по утворенню Одеси. Відомий Іван Християнович Плейс, мав майстерню на цій вулиці. Але вже на межі XVIII-XIX століть таких майстрів тут практично не залишилося.

У 1930-і роки на вулиці розмістився інститут інженерів зв’язку, нині – Одеська національна академія зв’язку імені Попова. Це послужило підставою до перейменування провулка в честь творця радіо, тому з 1959 по 1995 рік провулок був названий на його честь.