Третя зустріч лідерів «нормандської четвірки», яка відбулася у Парижі 2 жовтня, виявилася для України найбільш провальною. Російський Президент Володимир Путін, шантажуючи Європу сирійським питанням, домігся виконання пунктів Мінських угод у потрібній для нього послідовності. А найголовніше – їх виконання не завершиться у 2015 р.
Зустрічі перед зустріччю
Зустрічі «нормандської четвірки» в Єлисейському палаці у п’ятницю, 2 жовтня, передували двосторонні зустрічі лідерів, які відбулися того ж дня. Володимир Путін першим прибув до Єлисейського палацу близько 12:00 за місцевим часом. Майже відразу він зустрівся з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, а потім – із Президентом Франції Франсуа Олландом. В той же час Президент України Петро Порошенко провів лише одну «двосторонку» – з канцлером Німеччини.
Свою поїздку до Парижу Путін планував як тріумфальну і затримуватися надовго тут не хотів. Із понад двох сотень журналістів, які прибули до Єлисейського палацу, велику частину становили представники російських медіа. Тут були представлені телеканали «Росія», «Звєзда», а також багато російських журналістів, які працюють в Європі. Журналісти, які прибули із Путіним, майже весь день «сиділи на валізах», час від часу перешіптуючись між собою про те, що ось-ось треба буде їхати в аеропорт.
Але від’їзд все переносився і переносився, зустріч у нормандському форматі тривала набагато довше ніж планував Путін. Росіяни казали, що в 17:00 мали вже бути в аеропорту, де брифінг тільки для них мав дати російський Президент.
В той же час іноземні журналісти розповідали, що на швидке закінчення зустрічі четвірки сподівалася і Ангела Меркель, яка мала іншу зустріч, призначену на 18:00. Швидкого закінчення зустрічі прагнув і Франсуа Олланд, який сказав Петру Порошенку, що сподівається, що ночувати у Єлисейському палаці через нормандську зустріч лідери країн не будуть.
Журналістів до реальних зустрічей майже не підпускали. Все, що було їм дозволено – робити тільки протокольні зйомки. Про точний початок зустрічі журналісти так і не дізналися, вони чекали під дверима на протокольну зйомку, але, як згодом вияснилося, зустріч розпочалася без медіа у неформальний спосіб, а медіа впустили вже після того, як політики опинилися за столом переговорів. Із фото можна було побачити, що Путін сидів поруч із Олландом, а навпроти них сиділи Порошенко і Меркель, решта – інші представники чотирьох країн.
Міжнародний прес-центр знаходився через дорогу від місця зустрічі. Тут журналістів годували серед іншого французькими сирами і винами.
– В нас таких сирів вже давно ніхто не бачив, тому наші так на них «налягали», – розповів РБК-Україна один російський журналіст.
– А президент ваш так само на їжу «налягав»?
– Не думаю, в нього з цим проблем і в Росії немає, – визнав росіянин.
Не в цьому році
Сама зустріч четвірки тривала близько чотирьох годин, а щодо її закінчення журналісти зорієнтувалися, коли перед входом до Єлисейського палацу вишикувався почесний караул. Попри це офіційного завершального виходу не відбулося, а Володимир Путін через центральний вихід так і не вийшов, нишком від журналістів поїхавши в аеропорт.
Не вийшло також спільної заяви трьох інших лідерів: Ангела Меркель і Франсуа Олланд давали прес-конференцію в залі, де відбувалася зустріч, а Порошенко вийшов до журналістів у будівлі українського посольства. Спільних меседжів для медіа у лідерів «нормандської четвірки» не було.
Олланд розповів журналістам про те, що переговори відбувалися відразу у кількох напрямках відповідно до пунктів Мінських угод. Він висловив радість з приводу того, що вдалося досягнути режиму припинення вогню і підписати угоду про відведення озброєнь. Щодо домовленостей, то Олланд зазначив, що початок відведення озброєнь відбудеться вже «вкінці сьогоднішньої доби, як тільки проб’є північ» (згодом сторони конфлікту підтвердили цю інформацію, зокрема йшлося про відвід танків). Олланд також розповів і про те, що має негайно розпочатися робота по розмінуванню.
Проте, ключові тези французького президента стосувалися проведення виборів на Донбасі. Він розповів, що домовленості передбачають прийняття окремого закону про вибори в деяких районах Донецької і Луганської області, а проведення самих виборів має відбутися через 80 днів. До того ж він пояснив, що перед прийняттям в українському парламенті закон має бути узгоджений із тристоронньою контактною групою. Коли почнеться опрацювання такого законопроекту – Олланд не повідомив. Проте він чітко зазначив, що вибори на Донбасі відбудуться вже після 31 грудня 2015 р., а це, звісно, означає, що дії мінських домовленостей тепер продовжено і на 2016 р.
Після Олланда виступила Ангела Меркель, яка найперше підкреслила, що вдалося домовитись про послідовність виконання пунктів мінських домовленостей. Перед паризьким самітом нормандської четвірки РБК-Україна писала про те, що Росія і Україна по різному трактують послідовність в якій має відбутися перелік заходів зазначених в Мінських угодах.
Україна наполягала на тому, щоб виведення військ і повернення контролю над кордоном відбулося ще перед виборами, а Росія вказувала на дев’ятий пункт, в якому йдеться про те, що повернення контролю українській стороні над кордоном має розпочатися на наступний день після того, як вибори будуть проведені. За результатами перегорів перемогу отримала Росія і було затверджено саме російський варіант послідовності.
Щодо послідовності виконання заходів, Меркель також зазначила, що важливою частиною домовленості є прийняття українським парламентом трьох законів: про проведення місцевих виборів, про особливий статус Донбасу, який має знайти своє відображення в Конституції, і про амністію.
Цікаво, що про два останні закони у своєму виступі в посольстві нічого не згадав Президент Порошенко. Голова української держави говорив тільки про початок відведення військ і про вибори. Мовчання українського Президента в цьому випадку зрозуміло, адже результати паризьких переговорів для України є більш ніж невтішними. Найважче для Порошенка тільки починається, адже хоч погодитись на фактично неприйнятні для Україні умови зовсім непросто, виконати їх – ще важче.
По поверненні додому Петро Порошенко буде змушений цей провал українцям якось пояснити. Проте найскладніше завдання – переконати парламент прийняти всі ці закони. Нагадаємо, як непросто було прийняти попередній закон про тимчасовий порядок самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, і наскільки скандальним було прийняття Конституції. А тут йдеться про закріплення саме особливого статусу, а не порядку самоврядування в частині Донбасу, не кажучи вже про амністію для бойовиків.
Ще одну проблему складе закон про місцеві вибори, який обговорювався в рамках тристоронньої робочої групи. Народні депутати перед реєстрацією в парламенті мають узгодити його з бойовиками. На даний момент законопроект ще не готовий, але очевидно, що його складові на паризьких перемовинах обговорювались, які і раніше на зустрічах контактної групи. Тепер всі ці напрацювання мають показати українським депутатам. Не виключено, що це тільки поглибить кризу в коаліції і посилить загрозу її розвалу.
Чому Україна програла
Виторгувати кращі умови для України у Петра Порошенка шансів майже не було. Домовленості прийняті у Парижі фактично не виходять за рамки мінських угод, які раніше підписав український президент. Фактично на паризькій зустрічі політики обговорили виконання кожного пункту окремо. Тут немає нічого нового, чого б не передбачали мінські угоди, в яких є і амністія для бойовиків, і окремий закон про вибори, і окремий закон про спеціальний статус Донбасу, і відновлення виплати пенсій і соціальної допомоги на території окупованого Донбасу.
Поле для маневру Україна мала тільки завдяки дванадцятому пункту Мінських угод, в якому йшлося про те, що вибори мають відбутися за українським законодавством, і десятому пункту, який передбачав виведення військ, але це маленьке віконечко відразу закрилося для України після того, як Європа зіткнулася із сирійською хвилею мігрантів.
Бомбардування російською авіацією супротивників Башара Асада суттєво ускладнили ситуацію в Сирії, і перед Європою, до якої вже прибули сотні тисяч сирійських мігрантів, нависла загроза суттєвого збільшення кількості біженців. Так, на підсумковій прес-конференції Меркель і Олланд знову і знову підкреслювали, що питання Сирії і України жодним чином не пов’язанні. Разом із тим, через проблему сирійських мігрантів, розв’язання ситуації в Сирії виявилося для європейських політиків значно важливішим, ніж виторговування у Путіна кращих умов для України.
Україна програла ще й тому, що двосторонні зустрічі Путіна з Олландом і Меркель відбулися перед зустріччю «нормандської четвірки» і фактично спочатку вирішувалося сирійське питання, а переговори по Мінських угодах були поставлені в пряму залежність від тих домовленостей, які були досягнуті по Сирії.
Меркель і Олланд просили Путіна не бомбардувати сирійську опозицію і мирних мешканців, а лише ІДІЛ. Більш того, обидва європейські політики вважають, що сирійське питання треба вирішувати у політичний спосіб, подібний до мінського процесу.
«Під час двосторонньої зустрічі з Володимиром Путіним, я підкреслила що для розв’язання ситуації в Сирії необхідний політичний процес. Я знаю, що про те саме говорив і президент Франції на своїй зустрічі з президентом РФ. Потрібен політичний процес, в якому візьмуть участь Росія, ЄС, США. Цей процес має розпочатися вже найближчим часом, адже тільки військовими діями сирійську проблему не розв’яжеш. На даний момент ще не зрозуміло, в якому форматі це відбуватиметься», – сказала Меркель на прес-конференції.
Канцлер тут же привела в приклад нормандський формат у мінському процесі і назвала його дуже ефективним.
Отже, європейські політики сьогодні стурбовані тим, щоб найближчим часом організувати переговори США, ЄС і Росії щодо ситуації в Сирії, і не виключено, що вони відбуватимуться в подібному до нормандського формату, де одною зі сторін додатково будуть США. В той же час питання України для Європи вже майже закрито. Але тут своє слово ще не сказав український парламент і український народ.
Джерело:Тетяна Шпайхер власкор РБК-Україна
