Нашу історичну пам’ять так старанно стирали, що дати народження та загибелi знаменитого Тараса Федоровича на прiзвисько Трясило залишаються невiдомими. Є відомості, що кірімлі (кримський татарин) Гасан Тарас під час московської кампанії 1618 р. прийняв хрещення та ім’я Тарас Федорович.
Першi згадки про нього з’явилися в 1620 роцi, коли вiн уже обiймав посаду корсунського полковника i в цьому званнi очолював козацькi загони у час кримських походiв. Він швидко завоював авторитет козацтва, про що повідомляв Папський нунцій 1620 року: “5000 козаків прийшли з Чорного моря, перейшовши кордон Угорщини, і вступили на службу до імператора на чолі з відомим капітаном Гасаном Тарасом”. За його ініціативи в козацьких військах з’явилася козацька кавалерія, що разом із пішими військами почала відігравати важливу роль. Змінилася навіть офіційна назва війська Трясила, яке звалося “козацька кавалерія і інфантерія”.
У 1629 р. пiсля загибелi гетьмана Михайла Дорошенка Тарас Трясило став гетьманом нереєстрового козацтва i почав активно протидiяти реєстровому гетьману Григорiю Чорному, який прагнув установити дружнi стосунки з польським урядом.
В березні 1630 року Тарас Федорович Трясило став на чолі десятитисячної козацької армiї проти уряду Речі Посполитої.
Полки нереєстрового гетьмана захопили Чигиринщину, Киïвщину, Полтавщину. Свого особистого суперника гетьмана Чорного Трясило наказав стратити.
4 квітня 1630 р. в Корсуні повстанці Тараса Федоровича (Трясила) розгромили місцевий польсько-шляхетський гарнізон.
Пiсля трьох тижнiв битв козаків з армiєю коронного гетьмана С. Конецпольського поляки зазнали вiдчутних втрат. Коли коронний гетьман вирушив з табору, Трясило зібрав своє військо в єдиний кулак і вдарив.
Козаки здолали вал, увірвалися в табір, зчепилися в рукопашну з жовнірами та ледь не змусили їх до здачі.
Але в той самий час до табору повернулися Лащ з Конецпольським і битва спалахнула з новою силою.
Бійка спинилася тільки через дощ, який не дав змоги застосовувати рушниці, гаківниці та гармати. По шести годинах безперервного бою піднятися у рукопашну були вже нездатні обидві сторони.
Після дощу поляки вчинили бенкет після бою. Вони були переконані, що козацький табір теж пиячив. Але козаки не поринули в сон, вони чекали допоки в польському таборі не переп’ються геть усі. І аж тоді пішли на штурм. Нічна атака – вищий пілотаж битви холодною зброєю. У темряві козаки дали бій відомому всій Європі противнику; досягли головної мети – поляки зазнали скажених втрат.
“Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата;
Прокинулись ляшки-панки –
Нікуди втікати!
Прокинулись ляшки-панки,
Та й не повставали:
Зійшло сонце – ляшки-панки
Покотом лежали.”
Т.Г. Шевченко – Тарасова ніч
Отак 25 травня 1630 р. поблизу Переяслава відбулася знаменита “Тарасова ніч”, коли повстанці Тараса Федоровича Трясила розгромили польське військо.
Про подальшу війну вже не йшлося й близько. Виснажений польський полководець запропонував повстанському ватажку укласти мирну угоду, що й було зроблено 29 травня 1630 року в Переяславі.
Незадоволений угодою, Федорович з частиною козакiв, якi подiляли його погляди, відійшов на Запорізьку Січ, де робив спроби підняти нове повстання. Незабаром Тараса Трясила було скинуто з гетьманства. Був найманцем у Тридцятилітній війні (військо Габсбурзької Імперії), московсько-польській війні 1632-1634, що велась за Чернігово-Сіверську і Смоленську землі.
На козацькій раді в Каневі взимку 1634-1635 рр. Федорович закликав до повстання проти шляхетської Польщі. Потім із невеликою частиною козаків пішов за Дон. У 1635 р. вів переговори з московським урядом про переселення 700 козаків на Слобідську Україну. Навесні 1636 р. після повернення із Дону Федорович їздив до Москви з проханням про перехід частини українського козацтва на службу до Московської держави. Але його пропозицію було відхилено, бо московський уряд не бажав загострювати відносини з шляхетською Польщею після невдалої московсько-польської війни 1632-1634 рр.
В козацьких літописах говориться, що Федорович помер через дев’ять років після повстання, отже 1639 р.
Не стало козака, але славу йому співали сліпі бандуристи. У час козацької романтики (1841) Тарас Шевченко оспівав перемогу козацької зброї у поемі “Тарасова ніч”. І от уже продовження – перша публікація вірша П.Чубинського “Ще не вмерла Україна” у львівському журналі “Мета”, 1863, № 4, с.271-272:
Наливайко, Залізняк і Тарас Трясило
З домовини кличуть нас на святеє діло.
І згадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
Щоб не втратить марно свойого юнацтва.
Юний Володька Сосюра написав про Тараса Трясила роман, за яким у 1926 р. було поставлено фільм “Тарас Трясило” Петра Чардиніна. Головну роль отамана виконав Бучма Амвросій Максиміліанович. Сестра Тараса – Наталя Ужвій. У масовці брали участь – 19 тисяч козаків.
У Союзі стрічку було знищено, але у Франції її знайшов Любомир Госейко 1999 р.
У 1972 р. вийшов роман Василя Шевчука “Побратими, або Пригоди двох запорожців на суходолі, в морі та під водою”.
