Цікаву антропологічну і водночас дуже раціоналістичну оцінку подіям, пов’язаним із відстороненням від займаної посади в.о.міністра охорони здоров’я України громадянки США Уляни Супрун, та осіб, які показово стали на захист цієї неординарної пані, при цьому називаючи себе християнами, дав у своїй статті “ПРО ФЛЕШМОБ #ПІДТРИМУЮСУПРУН АНТРОПОЛОГІЧНО” о. Орест Дмитро Вільчинський.

Зважаючи, що праця священика є опублікованою на інформаційному інтернет ресурсі, що є одним із офіційних рупорів УГКЦ, то можна припустити, що отець Вільчинський висловив загально “антропологічно” думку Церкви з цього приводу, при цьому не втягуючи  Останню в мирські політичні справи.

Подаємо дану  статтю увазі читачів повністю, у щирому сподіванні, що вона буде корисною та повчальною для них:

“Після фейсбук-флешмобу #підтримуюсупрун, християни України, а окрім них соціальні/культурні антропологи, етнологи, соціологи і, головне, політики мали би скласти велику подяку пані Уляні Супрун та пану Ігорю Мосійчуку. Адже, уся ця історія стала чудовим барометром стану українського суспільства. Вона показала три дуже важливі речі, які неможливо не враховувати при майбутньому аналізі процесів у цьому суспільстві. Звісно, соцмережі не можуть замінити більшість інструментів соціології. Але, зазвичай, у Фейсбуці присутня найактивніша частина суспільства, саме та частина, яка є своєрідним ретранслятором ідей і поведінкових стереотипів у суспільстві.

По-перше, цей флешмоб дуже чітко показав, що величезна більшість членів українського суспільства чхати хотіла на таку річ як закон. Учасників флешмобу взагалі не цікавило питання чи усунення пані Супрун з посади відбулось у правовому полі. Фактично, з цього можна прийти до висновку, що більша частина українського активного суспільства не турбує питання легітимності та легальності.

По-друге, цей флешмоб ще чіткіше продемонстрував, що християнство, як суспільне явище, в Україні має доволі специфічні риси. Це – не правдиве християнство, яке визначає поведінку людини, а скоріше форма примітивного фольклору, який практикується як зовнішня декорація. Адже саме під керівництвом пані Супрун МОЗ зробив спробу впровадити третю стать в медицину, а сама пані Супрун, без жодного приховування, популяризує ідею про природність гомосексуальної поведінки, фактично, ретранслюючи міфи ЛГБТ-пропаганди. І, попри це, декларовані християни висловились на підтримку пані Супрун.

По-третє, цей флешмоб дуже чітко показав, що українське суспільство не має жодного імунітету проти пропаганди. Величезна більшість учасників цього флешмобу не змогла дати відповідь на банальне запитання: «Що зробила доброго пані Супрун для української медицини?». Відповідь у переважній більшості зводилась до простих пропагандистських лозунгів на кшталт «вона бореться проти мафії», «вона реформує медицину», «вона проти корупції». Але жодної конкретики. Отож, думку активних членів українського суспільства формує не власне думання, а пропаганда.

Не враховувати ці речі при оцінці поточної ситуації в українському соціумі було б цілком ненауково.

о. Орест Дмитро Вільчинський”Безымянный79769476hkhjhg