Філія НТКУ «Тиса-1» припиняє своє існування. Великі павільйони, сотні кабінетів, тисячі одиниць техніки відтепер вже увійдуть в історію й коридорами, колись обласного телебачення, гулятиме вітер.
«29 березня 2018-го року. 4 години 50 хвилин ранку. З воріт Закарпатського обласного телебачення виїжджає ПТС – пересувна телевізійна станція. На Київ. Назавжди. Тепер до нас хіба що в гості. Сьогодні Закарпаття втратило частку свого статусу, частку творчої душі.
Нехай вибачають мешканці будинків на Київській набережній, яких в п’ять ранку розбудив прощальний клаксон. І у водія цієї 18-тонної машини не витримали нерви. Сумно. Сумно», – розповідає у фейсбуці заступник директора філії НТКУ «Тиса-1» Олександр Герешко.
«Тиса-1» – закарпатський телеканал, сітка мовлення якого сягала як сіл та міст по цілій Закарпатській області, й не тільки. Про місцеве телебачення знали далеко за межами України. Закарпатське обласне телебачення віщувало не тільки українською, але й мовами нацменшин – російською, угорською, словацькою, німецькою, румунською, русинською. Програми для молоді, дітлахам, дорослим й підліткам.
Саме цьому телебаченню за багато років праці вдавалося зберігати «обличчя» й відстоювати свої погляди. Ще у 2014 році, коли питання про скорочення сітки мовлення підіймалося, заступник голови профкому, тоді ще Закарпатської ОДТРК Володимир Герзанич зазначив, що «є 2 версії подій у майбутньому. За однією, нам дають відрізок мовлення на загальнодержавному каналі, і залишать у штаті 30-60 людей. За іншим варіантом – усе залишається так, як є, а процес переходу на новий формат буде плавним, на 4-5 років».
Так і сталося… Минуло майже чотири роки і телебачення обласне, з цілодобовим віщуванням припинило своє існування. Така ж доля спіткала й радіо «Тиса FM».
«Коли тебе звільняють, це твоя особиста трагедія. Коли звільняють цілу телекомпанію – почуття глобальної пустоти. Страшно вже не за себе. Страшно за життя взагалі. Сто чотирнадцять працівників моєї “Тиси-1”. Звільнили. Скоротили штат. Тих, хто залишився чекатиме друга хвиля. Весь збудований у 1967 році телевізійний комплекс АПБ – 100-метрова студія, редакційні приміщення, технічні апаратні – залишився пустим. Зовсім. Без ознак життя. Охорона його консервує. Може комусь треба на овощесховище? Голосіться», – розповідає Олександр Герешко.
Користувачі у соціальних мережах також засмучені тим, що телебачення вже як такого не буде, адже не одне покоління виросло з «Тисою» й знає співробітників в обличчя. А найбільше закарпатське телебачення, яке знають в усіх куточках Закарпатської області вже, залишиться тільки історією.
