Минулого тижня в Івано-Франківському міському суді винесли вирок у справі екс-депутата Івано-Франківської міської ради від «Свободи» Володимира Колковського. Яка, нагадаємо, у свою чергу є, так би мовити, продовженням чи доповненням, а, можливо, й завершенням «справи Гаркота» та відомої історії з «івано-франківським чаюванням» вартістю у 30 тис. доларів, коли в жовтні 2012 року співробітники УСБУ в центрі Івано-Франківська в машині з зазначеною вище сумою помічених грошей затримали голову найбільшої фракції у міськраді (ВО «Свобода, понад 50% усіх депутатів) Романа Онуфріїва, депутата цієї ж ради директора будівельної компанії «Ярковиця» Володимира Балагуру та тодішнього керівника департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківського міськвиконкому Олега Гаркота. Останнього згодом Суд визнав винним і присудив 5 років позбавлення волі, але з відтермінуванням у два роки з урахуванням на його стан здоров’я.Інші ж тоді довели свою непричетність до справи – вони просто їхали однією машиною пити чай…
Отож минулого тижня Колковському присудили п’ять з половиною років позбавлення волі з конфіскацією майна. Окрім того, суд заборонив Колковському обіймати посади в органах міської влади.
У залі суду Володимира Колковського відразу взяли під варту.
Нагадаємо: Колковського обвинувачують за ч. 2 ст. ст. 190 ККУ. Екс-депутату Івано-Франківської міської ради від ВО «Свобода» інкримінують шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групи осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. Це вже друга справа, адже в травні минулого року Івано-Франківський міський суд почав розгляд кримінального провадження щодо Колковського, його обвинувачували за ч. 3 ст. 368 КК України (одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальну посаду). Справа ж тягнулася понад два роки.
Дещо резонансною стала сповідь у суді Володимра Колковського, адже у ній він зізнався, що своє депутатство він купив:
«У 2006 році до мене прийшли незадовго до виборів і запропонували стати депутатом. Дав гроші – і став депутатом. На той час – громадянська партія «Пора». Поки йшла каденція, так сталось, що я став членом партії, яка незабаром стала для народу з грифом «зрадники». Після чого прийняв рішення, що це більше не моє і депутатом більше ставати не збираюся.
У 2010 році після довгих вагань все-таки вирішив ще раз спробувати. На цей час я прийняв рішення йти по мажоритарному окрузі, де я виріс. І все-таки був активним депутатом. Я допоміг на виборах «Свободі», за що був висунутий від «Свободи». Я категорично відмовлявся вступати в будь-які партії знову після минулого досвіду з партією «Пора». Я був справді дуже активним на початку каденції, дуже багатьом це не подобалося. Все частіше я почав отримувати «жовті» та «червоні» картки. Тобто організації, в яких я вимагав прозорості і законності, у свою чергу почали вимагати законності у фірми, яку я очолював. А у будівництві неважко знайти невідповідність до закону, який за останні роки змінювався не один раз.
Починаєш будову як законну, а закінчуєш – з порушенням, бо закон змінився. Стало значно важче вести бізнес, але я, свідомо розуміючи це, був готовий жертвувати деяким спадом підприємства заради якоїсь вищої і більш для мене важливої реалізації», – повідомив Володимир Колковський, який, як раніше повідомляли декотрі місцеві ЗМІ, тісно «співпрацював» зі слідством…
Дмитро Несміш
