Микола Кучернюк
Євромайдан засвідчив: найголовнішим учасником і виразником вектору розвитку держави Україна став український народ, – переконаний прикарпатський громадський активіст та політексперт Микола Кучернюк. Сьогодні він поділився своїми роздумами з приводу того, що приніс Україні Євромайдан, з нашими коресподентами. Подаємо їх ниже:
Незважаючи на те, що надворі зима, в Україні, загалом, настало потепління. Звісно ж, що мова буде йти не про зміну атмосферних умов, а про стан суспільно-політичного життя держави. Євромайдан призвів до різких позитивних змін: врешті-решт пробудилося від апатичного стану українське суспільство, мобілізувалась опозиція і відновилась дієвість влади в напрямку реалізації завдань волевиявлених українським народом. Будь-які соціальні зміни, зазвичай, проходять проблематично. Важко уникнути тих чи інших помилок зі сторони всіх учасників дискусійного процесу. Україна як держава – відносно дуже молодий суб’єкт у міжнародних відносинах. Саме з цієї причині, ми все ще вчимося на власних помилках. Однак, варто відзначити і позитивні тенденції, які відбулись за останні дні: чи не вперше, українське суспільство консолідувалося довкола однієї ідеї – євроінтеграції. Передбачаю, що дане явище стане першою цеглиною на шляху зародження справжньої національної ідеї українського суспільства нового зразка. Так, зміни болючі, однак вони неминуче приведуть нас до нового етапу розвитку держави в цілому. Не дивлячись на протиріччя, ми можемо чітко прослідкувати єдність прагнення і влади, і опозиції і будь-якого пересічного громадянина, рухатись новим шляхом, переймаючи досвід провідних європейських держав. Сьогодні, вже нема жодних сумнівів щодо неминучості підписання договору про асоціацію. Виникає питання, а в чому ж тоді протиріччя? А протиріччя криються у мірі відповідальності сторін, які є учасниками дискусійного процесу. Найголовнішим учасником і виразником вектору розвитку держави став український народ. Наші прагнення цілком зрозумілі: ми прагнемо кращого життя, мало того, майже кожен з нас бачив це життя перебуваючи в країнах Східної та Західної Європи. Однак, зона нашої відповідальності є дуже вузька, зазвичай – це сімейний добробут. Прагнення українського народу є цілком правильні і зрозумілі, однак, всупереч об’єктивним причинам, ми не бачимо і не розуміємо картини в цілому, де поспішність дій і прийнятих рішень, на рівні держави, може призвести до непоправних наслідків у економіці.
Другим учасником дискусійного процесу виступає влада, в даному випадку, в особі Президента та Уряду. Ні для кого не є секретом, що основним функціональним обов’язком влади є забезпечення процесу життєдіяльності країни. Неконкурентна геополітична позиція України, яка вибудувалась за останній двадцять років, призвела до створення тісного взаємозв’язку, між політичними настроями лідерів сусідніх держав та економікою України. Буду говорити простіше: на сьогодні економіка України на 70% залежить від російського кремля і на 30% від країн Євросоюзу. Незважаючи на значні впливи з боку Росії, Президентом України було взято курс у напрямку євроінтеграції, з метою диверсифікації міжнародних впливів та зміцнення власної внутрішньої економічної позиції. Отже, цілком стає зрозуміло, що в питанні євроінтеграції відповідальність влади є досить значна. Нестабільність в економічному розвитку та відсутність твердої підтримки з боку європейських держав, змусили українську владу і Президента зокрема, перевести переговори в багаторівневу площину. Українська держава зіштовхнулася з відвертими погрозами та шантажем з боку Росії. Водночас, європейські колеги висловили свою неготовність у фінансовій підтримці України. Розуміючи свою відповідальність перед народом, влада не могла дозволити собі поспішних рішень. Позитивним явищем, в даній ситуацій, став Євромайдан і мирні акції протесту, які з одного боку, спричинили тиск на міжнародну спільноту, з іншого боку, створили сприятливі умови Президенту для активізації і прискорення договірного процесу. Євромайдан позбавив Путіна усіх можливих надій щодо можливості зовнішнього втручання у справи України. Своїм волевиявленням український народ показав свою територіальну та ідейну єдність. Не було ні «східняків», ні «западенців». Був єдиний український народ.
Третім учасником дискусії стала українська опозиція. Підхоплюючи настрої народних мас, вони спробували надати нового змісту мирним акціям протесту, спрямувавши свої дії в напрямку здійснення державного перевороту. Хочу зазначити, що від самого початку і впродовж кожного дня діяльності євромайданів, мирні акції, здебільшого, носили аполітичний характер. Досить часто, в оточенні мітингувальників, звучали вимоги щодо заборони присутності будь-якої партійної символіки. Підбурювання народних мас, з боку опозиції, призвело до нагнітання внутрішньодержавної атмосфери та до силових протистоянь. Звісно ж, що дана ситуація не могла залишитись поза увагою тих сил, які прагнули дестабілізації ситуації в країні та здійснення державного перевороту. Внутрішньо-національний конфлікт почав всіляко підігріватись методом провокацій та кровопролиттям цивільного населення. Врешті-решт, українській владі вдалося взяти ситуацію під контроль і мінімізувати випадки у яких безпосередньо порушувалися прямі права та свободи українського народу. Водночас, що стало позитивним, розпочався діалог між трьома сторонами конфлікту, зокрема між владою і опозицією. Зі свого боку, Президент України розпочав активний переговорний процес в напрямку Росії та Європи, з метою досягнення швидких і конструктивних домовленостей. Розпочався активний правовий процес виявлення і покарання тих, хто шляхом провокацій призвів до силових конфліктів і побиття мирного населення. Виходячи з тенденцій останніх подій, ми можемо спрогнозувати входження України, в найближчому часі, до союзу країн євро-спільноти, шляхом збереження економічної стабільності країни, а також зміни у формуванні річного бюджету країни зі зміщеною полярністю фінансування в напрямку підтримки розвитку областей та регіональних громад.
