Цих слів дуже бракувало на пресовій конференції Папи Римського в літаку під час його повороту до Риму з Мексики. На запитання французького журналіста про покривдження українців зустріччю та спільною Декларацією з Кирилом, Папа розповів про своє знайомство з Блаженнійшим Святославом, але не називаючи його Патріархом, а тільки Верховним Архієпископом.
Українська Греко Католицька Церква на своїй інтернетній сторінці подала новину, що мала на меті представити, що сказав на пресовій конференції Папа про Декларацію: “Це дискусійний документ. Слід додати, що Україна переживає війну, період страждання. Існують різні інтерпретації”.
На світових мережах інтернету з΄явилася транскрипція стенографії пресової конференції. Виявилось, що слова виступу Папи на прес-конференції, як подала УГКЦ, були у скороченій формі, хоча не було такої замітки бо, фактично, були ще і такі слова Папи:“…Кожен має свою власну ідею про цю війну, як вона почалась, хто її почав…”
Тобто, так виходить, що ці слова Папи УГКЦ затаїла, щоби вибілити бодай трохи Папу та не подати своїм вірним точний образ, наскільки кривдним є Папа для українського народу. Мабуть, як переважно буває, саме приховання є гірше самої події. Наша Церква має обов’язок не тільки захищати інтереси своїх вірних, а також говорити правду, навіть коли ця правда невигідна. Божі заповіді відносяться до церковних осіб також.
На доручення Папи поїхали наші владики з України на чолі з Патріархом Святославом до Риму. Там вислухали директиви від Папи — не втручатися до політичних справ навколо “насильства та суспільного неспокою” в Україні. Не знаю, чи наші владики відповідали Папі, але думаю, що ні. На пресовій конференції, про що писала наша Церква на своїй сторінці, Блаженнійший скромно сказав: “Наша Церква впродовж століть свідчить, що єдність зі Святійшим Отцем не тільки не позбавляє східної ідентичності, а й допомагає відкрити універсальні цінності Вселенської Церкви, вийти за межі власної провінційності та вузьке коло національної приналежності.”
Чи ця справа закінчена? Далеко ні. Повинні бути наслідки – реакція мирян, але тільки по своїй власній совісті і то не задля покарання, але задля християнського прощення, одначе щойно після висловлення жалю за гріхи та слів Папи: “Українці, простіть мені.” До того часу вірні УГКЦ повинні відкласти реверанс до Папи Римського. Тобто у відправах церковних УГКЦ просити своїх душпастирів не згадувати Його особу. Напевно, з огляду на дисципліну та слухняність, душпастирі не погодяться з цією пропозицією.
Як проявляти своє невдоволення? Згідно з власною совістю. На жаль, ми живемо у світі де багато, включно з Апостольською Церквою, вирішується грошима. На даний момент вірні УГКЦ повинні само собою втриматись від так званого Петрівського фонду, від пожертв на римо-католицькі інституції, університети, тощо. Особисто, коли б українські католицькі церкви, яких я учащаю, не прийняли мораторію на поминання і молитви за Папу, я з чистою совістю буду молитися в українських православних і протестантських церквах, у яких, до речі, я і так молюся, коли перебуваю в Україні.
Принципи повинні переважати над знайомством чи дружбою. Кажуть, що Святий Томас Мур, коли до нього звернувся його добрий друг Король Англії Генрик УІІІ підтримати його у намаганні переступити церковні закони проти шлюбного розлучення задля дружби, відповів, що, мабуть, Король діє згідно з власною совістю, а він (Томас) повинен діяти згідно зі своєю. А тому коли Король діє за совістю він (Король) опиниться у небі, а Томас задля дружби піде проти власної совісті і тому опиниться у пеклі, чи Король залишить небо і переселиться в пекло задля дружби?!
Хтось може завважити, що така відповідь не в дусі християнського прощення. Не так, бо поки може бути прощення мусить відбутися виявлення жалю і визнання свого гріха грішником. Не можна інакше вважати теперішнього Папу як блудного Папу. Блудний син в Євангелії звернувся до батька зі словами жалю та болю, і отець йому простив, і прийняв його з відкритими руками. На пресовій конференції та впродовж відносно довгого часу від самої зустрічі та Декларації не проявлено жодного жалю та перепрошення зі сторони Папи, а зі сторони нашої Церкви, крім інтерв’ю Блаженнійшого Патріарха, появилися тільки нещирі намагання офіційних осіб і душпастирів вибілити Папу словами:” боремось проти російської дезінформації і пропаганди”.
В додатку, як би не змальовували зустріч і Декларацію церковні достойники Апостольської Столиці та УГКЦ, ця подія не понесе найменших духовних наслідків, а тільки політичні. Текст Декларації, де виносяться духовні моменти, будуть забуті у короткому часі, а в Московській Патріархії вони взагалі ніколи не приймалися. Залишиться політична частина: легітимація МП і “руського міра”. Залишиться також, і, може, на довгі роки, теперішній Папа, який або не не розуміє, або не хоче розуміти політичних наслідків своєї дії не тільки для українців-католиків, але також для українців-православних, яких Папа закликає шукати канонічності через МП, та всіх українців, яких Папа закликає припинити немов” цивільну війну”. Якщо не буде відповідної і ефективної реакції, сьогоднішній Папа продовжуватиме свій шлях, що він, до речі, і показує. Обов’язком християн є навернути блудних синів навіть тоді, коли наші Церковні достойники виявилися безхребетними.
Великий муж нашої Церкви Патріарх Йосиф, спілкуючись з нашими владиками, часто казав: «Не гніть хребтів». Як нам потрібно такого Душпастиря сьогодні! Але немає, і тому миряни повинні підняти свій голос, але тільки по своїй власній совісті.
Хтось може сказати, що мої зауваження загострі та не в християнському дусі. Можливо, вони є гострими, але вони наскрізь християнські. Взоруючись і уподібнюючись до Христа, ми повинні реагувати як реагував Ісус Христос, не дозволяючи, щоби з Божого дому робили базарний ринок. Не дозволяймо, щоби з Церкви Христа робили антиукраїнський політичний ринок.
Аскольд Лозинський
