Вже майже тиждень тернопільські студенти чекають на виплату стипендій. Побутують різні думки: хтось запевняє, що стипендій не буде взагалі, хтось каже, що вже звик до постійних затримок, повідомляє тернопільська інформагенція “Терен”.
– Найгірше – це коли розплановуєш свій бюджет на місяць впритул до стипендії, а вона не приходить. Доводиться позичати або брати в батьків. Але, звісно, краще таки розраховувати на власні гроші, – поділилася з «Тереном» студентка-четвертокурсниця Тернопільського педагогічного Вікторія.
Затримують стипендію не лише в педагогічному, але й в інших університетах Тернополя. Третьокурсник Сергій з економічного університету каже, що затримки стипендії неабияк вплинула на його плани: «Стипендія хоч і не дуже велика, але хоча б якісь власні кошти маєш. Поки гроші не виплатили, то я сиджу без, хоча покладав великі надії на ці гроші. Сподіваюся, що найближчими днями це питання вирішиться».
Без грошей сидять не лише студенти, а й викладачі. «У нас виникла проблема з невиплатою стипендії Також без зарплати й викладачі. Все це відбувається у зв’язку з тим, що в Міністерстві освіти не підписали наказ про Паспорт бюджетної програми (документ, який визначає мету, призначення і використання бюджетних коштів, – прим.) і тому галузь освіти не має чіткого бюджету, а також можливості проводити розрахунки, – повідомила студентська рада Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. – Як тільки наказ підпишуть, всі стипендії будуть виплачені».
“Уряд давно анонсував скорочення в державі вищих і середньоспеціальних навчальних закладів, що він поступово й поступово й робить”, – коментує дану ситуацію голова ГО “Поклик Нації” Тарас Боднар. – “Зрозуміло, що така їх кількість, яка нині існує в Україні, є непомірним тягарем для бюджету. Але таке було в Україні уже зі школами і дитячими садочками. Їх спершу позакривали, приміщення продали або передали різним установам, людей, педагогів, одну із найнезахищеніших верств населення, скоротили… А тепер знову виникає потреба у все нових школах і садочках, яких не вистачає, діти від народження стоять у черзі туди, а місць не має. Доводиться платити хабарі, які теж не допомагають. А все тому, що на будівництво нових шкіл і садків є дефіцит бюджету. Виходить самі себе загнали у пастку”.
“Те саме повториться колись і з училищами та ВУЗами. Але сьогодні кількість людей із вищою і середньоспеціальною освітою в Україні дійсно просто зашкалює. Їх показник у нас є одним з найвищих у світі. Більшість з цих людей не можуть працевлаштуватися і жодного дня не працювали за фахом з кожним роком росте, а уряду потрібна звичайнісінька рабсила, яка буде й далі гнути спину на приватизованих олігархами колишніх держпідприємствах”, – продовжує аналізувати Боднар.
“Чому ви гадаєте Верховна зРада не спішить виконувати вимоги ЄС щодо безвізового режиму, який вже незабаром отримають грузини, і чому вона затягує підписання аналогічних угод із проукраїнським урядом Канади? Бо розуміє, що як тільки відкриються кордони, українці ринуться туди і будуть за тисячу чи дві виконувати ту роботу, яку ні європейці, ні канадійці не робитимуть й за десять тисяч. А хто у цей час працюватиме за $60-80 у місяць на місцевих олігархів в Україні? Китайці? Так у них вдома вже зарплата сягнула до $500. Чи, можливо, африканські й арабські мігранти? То їхню заявку про те, що вони прийшли в Європу, щоб жити на соцдопомогу і відпочивати, вже, мабуть, усі чули. Тому й треба створити усі умови, щоб втримати дома свого “Івана” і примусити його й надалі працювати за копійки. І найкращим способом для цього є вищеописаний на прикладі тернопільських ВУЗів геноцид. Інакше як ще назвати те, коли іноземний студент, що навчається поряд з українським в нашому інституті отримує тут у шалено велику стипендію від свого уряду, а в цей час наш студент і викладач цього ж інституту повинні просити у своєї держави?” – підсумовуючи, обурюється голова “Поклику Нації ” Тарас Боднар.
Підготував Іван Луйко
