16 січня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян” та Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України” (щодо заочного кримінального провадження)”.
Зокрема, вказаними Законами України внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Валентин Загарія відзначив окремі позитивні зрушення, які матимуть місце після набрання чинності зазначених Законів України.
«Наразі в діяльності органів адвокатського самоврядування виникають чималі проблеми під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення у випадку відмови в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності.
Так, у представників ради адвокатів регіону відсутня можливість вручати посадовим особам переважної більшості підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, складений ними протокол про адміністративне правопорушення, оскільки в приміщеннях цих юридичних осіб встановлений пропускний режим, внаслідок чого представник ради адвокатів регіону не має змоги вручити винній особі протокол про адміністративне правопорушення та запропонувати цій особі підписати такий протокол.
У свою чергу, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян” пропонується встановити, що вручення особі протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується не тільки її розпискою, але у разі відмови від її підписання – поясненнями свідків такої відмови та вручення протоколу або відеозаписом цих фактів, а також факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, фіксується поясненнями свідків такої відмови або відеозаписом, а також відповідним записом в протоколі», – прокоментував голова ВКДКА.
Також, на думку В. Загарія, позитивні відгуки у адвокатському середовищі мають отримати зміни до Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що особа, яка не брала участі у справі та яка вважає, що вказане рішення зачіпає її права та інтереси, може оскаржити рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, протягом місяця з дня, коли ця особа дізналась про існування вказаного рішення. Вказані зміни значно розширять можливості захисту інтересів клієнта.
Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України” (щодо заочного кримінального провадження)” встановлює можливість здійснення кримінального провадження без участі особи, яка ухиляється від прибуття до органів досудового розслідування або суду.
Запровадження у Кримінальному процесуальному кодексі України інституту заочного кримінального провадження є виправданим кроком законодавця, оскільки набрання чинності цим Законом дозволить забезпечити притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від прибуття до органів досудового розслідування чи суду, наприклад, шляхом виїзду за межі території України.
На сьогодні, відсутність можливості притягнення до кримінальної відповідальності таких осіб, з одного боку, дозволяє їм уникати покарання за вчинені злочини, а з іншого – унеможливлює захист прав потерпілого та компенсацію заподіяної йому шкоди як цивільному позивачу у кримінальному процесі.
Крім того, необхідно зауважити, що запропонований парламентом варіант заочного кримінального провадження містить численні запобіжники, які спрямовані на те, щоб жодним чином не погіршити права підозрюваної чи обвинуваченої особи, в тому числі й право на захист.
Про це свідчать положення закону, які передбачають, що заочне провадження щодо особи здійснюватиметься лише у випадку якщо вона ухиляється від прибуття на виклик до органу досудового розслідування або суду, і при цьому здійснення кримінального провадження визнано можливим за її відсутності. Однак, навіть якщо прийнято рішення про здійснення заочного кримінального провадження це жодною мірою не позбавляє особу права прибути для безпосередньої участі у кримінальному провадженні, що матиме наслідком його здійснення у загальному порядку, передбаченому КПК України.
Крім того, доведення особою того факту, що вона не змогла прибути на судовий виклик з поважних причин чи не змогла повідомити про причини неприбуття з поважних причин закріплюється як безумовна підстава для скасування судового рішення, ухваленого за результатами заочного кримінального провадження.
Важливо також, що під час здійснення заочного кримінального провадження участь захисника особи є обов’язковою, а всі процесуальні рішення та дії у заочному кримінальному провадження мають здійснюватимуться з дотриманням всіх процесуальних гарантій для підозрюваного чи обвинуваченого, що також унеможливлюватиме порушення прав та законних інтересів такої особи.
Якщо проаналізувати всі новели прийнятого закону та порівняти їх із тими критеріями, які закріплені у міжнародних стандартах кримінального судочинства, зокрема Резолюції 75(11) Комітету Міністрів Ради Європи, то можна констатувати, що запропонована процедура заочного провадження повною мірою узгоджується з ними.
Наявність достатньо широкого комплексу гарантій прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та недопустимості погіршення його становища у порівнянні з особою щодо якої кримінальне провадження здійснюється у загальному порядку, дає також підстави для висновку про те, що інститут заочного кримінального провадження узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини з цього питання.