Історія зі збитим малайзійським «Боїнгом» теж могла піти по іншому, набагато гіршим для України сценарієм. Тільки уявіть, пасажирський літак в українському небі збивають не російською ракетою останньої модифікації, а тієї самою, що мала б запчастини, вироблені на українських заводах. Не стало б це додатковим інструментом для російської пропаганди?
І останній цвях в труну здорового глузду це коли в боях за Донбас українських бійців вбивають зброєю, виробленою в Україні.
Літо 2014 р. Після анексії Криму бойові дії на сході набирають обертів. Світова спільнота нарешті визнала: сепаратизм на Донбасі підтримує північний сусід. Щодня з Росії разом з так званими гумконвоями на окуповані території через неконтрольовані ділянки кордону надходила і зброя, яку бойовики використовували проти українських військових. Про ці факти повідомляли навіть в Пентагоні.
А тим часом офіційний Київ ще не мав часу визначитися зі статусом сусіда-агресора і продовжував з Росією «ефективну співпрацю». Серед її аспектів – і оборонно-промисловий комплекс двох держав. Військовий експорт в Росію і імпорт в Україну тривав.
Економічний експерт Олександр Охріменко зазначає, що між двома країнами відбувалася кооперація. Деякі частини зброї виготовлялися в Україні, інші – в Росії, адже товари ВПК на пострадянському просторі завжди виготовлялися спільними силами.
Тим часом 17 липня 2014 року на сході України відбувається найгучніша авіакатастрофа XXI століття. Зенітно-ракетний комплекс «БУК» поцілив у малайзійський авіалайнер, що пролітав над Донецькою областю, в результаті падіння літака загинули 298 осіб. І яких би оборотів не набирав міжнародний скандал навколо, Росія ж досі не визнає ЗРК своїм. За версією Кремля, «Боїнг» був збитий силами української армії, хоча та на озброєнні подібних комплексів навіть не мала.
Військові експерти кажуть, що РФ допустила помилку, застосувавши для пострілу ракети останньої модифікації. Адже саме їх вже не виробляють в Україні. Саме ідентифікація виробника дозволила уникнути ще одного так званого аргументу для російської пропаганди: постріл не міг бути здійсненим Збройними силами України, тому що вони просто не могли мати ту ракету.
Відомий військовий журналіст Юрій Бутусов зазначає, що оборонна промисловість двох держав завжди була інтегрованою. Модель розвитку вітчизняної оборонної промисловості завжди була, так би мовити, заточена під Росію, і зброю радянського зразка в Україні виробляли всі роки незалежності. Як результат – найбільшим і чи не єдиним її покупцем була Російська Федерація. Адже гвинтом від радянської гвинтівки неможливо закрити гвинтівку НАТО.
І в серпні того ж 2014 року президент України Петро Порошенко все ж спромагається видати наказ, який забороняє співпрацю вітчизняного ОПК з агресором. Щоб товари, вироблені в Україні, в результаті не використовувалися в оборонному комплексі Росії, РНБО і Президент накладають ембарго, зупинивши потік зброї, яке надходило від нас до сусідів.
І на початку цього року Стокгольмський міжнародний інститут мирних досліджень SIPRI в своїх дослідженнях наводить жахливу статистику: по 2013 р Україна отримала від торгівлі з Росією в ВПК 141 млн. дол., в 2014-155 млн., а ось в 2015, коли ембарго вже діяло на повну, вийшло все одно 72 млн. дол.!?
Джерело:112
