Стрийська єпархія УГКЦ наклала кару суспензи від актів священнодійства (заборони на певний час) на священика Івана Сивака за те, що він порушив таємницю сповіді. Відповідний наказ 12 квітня підписав єпископ Тарас Сеньків, єпарх Стрийської єпархії УГКЦ.
Як пояснив для ЗМІ канцлер Стрийської єпархії УГКЦ о. Володимир Ждан, у 2014 році на о. Івана Сивака поскаржились парафіяни церкви Пресвятої Трійці у селі Жулин Стрийського району на Львівщині. Тоді ж церква розпочала розслідування цих звинувачень і до з’ясування обставин заборонила Іванові Сиваку проводити сповіді та відрядила до цього села іншого священика.
«Всі ці роки ми спілкувалися з парафіянами, щоб встановити всі деталі і дізнатись, чи правдиві ці звинувачення. Розслідування проводилось під керівництвом отців з Ватикану. Іван Сивак намагався його оскаржити, але йому це не вдалось. Зрештою єпархія таки встановила, що скарги парафіян церкви були небезпідставні, – сказав о. Володимир Ждан. – Я не можу сказати, які саме історії він розголосив. Однак я скажу, що йдеться не про один і не про два випадки, а значно більше. У деяких випадках він розповідав ці речі зі сповіді одній людині, яка вже переказувала їх далі, але бувало навіть, що він розголошував людські секрети у доволі широкому товаристві. Але найсумніше те, що він так і не усвідомив своєї провини і не покаявся».
За словами о. Володимира Ждана, у 2014 році Ігоря Сивака також скерували до іншого храму, але він це проігнорував і почав займатись громадсько-політичною діяльністю.
Додамо, що це – не перший скандал, пов’язаний із Іваном Сиваком. У 2012 році газета «Високий замок» писала про те, що він вдарив одного з прихожан після того, як люди звинуватили його у зловживанні з грошима церкви.
«Мені відомо про ту історію, але насправді вона дуже неоднозначна і тоді не вдалось встановити, чи справді Іван Сивак вдарив того чоловіка і чи справді він зловживав грошима», – додав о. Володимир Ждан.
На жаль наявні сьогодні в Україні церковні конфесії уникають повідомляти про застосовані ними покарання стосовно інших своїх священнослужителів, пійманих на корупції (відмові провадити обряд похорону, вінчання чи хрещення без винагороди), скоєні ними в нетверезому стані ДТП, декотрі з яких завершилися смертю жертв, браконьєрство і т.ін. Звісно, що сміття з дому на показ виносити ніхто не хоче. Але, коли такі факти вже стали загальновідомими, то справедливо, що суспільство вимагає знати про покарання винуватця. В протилежному випадку замовчування наявності чи відсутності покарання за злочини призводить до масової зневіри пастви…
Підготував Тома Нетой
