Верховний суд України постановив закрити кримінальне провадження стосовно українця, засудженого за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Суд прийшов до висновку, що складу злочину в справі № 342/538/14-к (виробництво № 51-646 км 18) немає, а межі необхідної оборони засуджений не перевищував. Таким чином, ВСУ постановив, що в питаннях правил необхідної оборони в разі проникнення в житло або під час нападу озброєного нападника або групи людей – немає “кордонів меж самооборони і людина в праві використовувати будь-які методи захисту.
У 2017 році суд першої інстанції засудив фігуранта справи до позбавлення волі на 2 роки за ст. 118 КК України – умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Також суд постановив стягнути з нього 4 800 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 60 000 грн – моральної шкоди та 450 грн витрат на правову допомогу.
Зокрема, його визнали винним в тому, що він в 2014 році, захищаючись від незаконно прониклих в його будинок невідомих, вбив кухонним ножем одну з них. У 2017 році апеляційний суд це рішення суду першої інстанції залишив в силі.
А з касаційними скаргами до суду звернулися обидві сторони процесу. Захист засудженого наполягав на тому, що він діяв в необхідних межах і просив скасувати вирок і закрити кримінальне провадження. А сторона звинувачення, в свою чергу, просила призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перекваліфікувавши звинувачення з умисного вбивства при перевищення необхідних меж оборони на умисне.
Верховний суд, в свою чергу, зазначив, що відповідно до ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України).
Більш того, щодо кваліфікації діяння засудженого суд зазначив, що на відміну від навмисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 ККУ, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння – захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. При цьому відповідальність настає лише в разі перевищення особою, яка захищається, меж необхідної оборони.
Відповідно до частини першої статті 36 ККУ необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 ККУ).
При цьому, закон передбачає виключення із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, має дотримуватися певних меж, завдаючи шкоду тому, хто посягає. Цими винятками є напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна тому, хто посягає особі, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення життя.
А в конкретній справі засуджений завдав потерпілій удар ножем, захищаючись від незаконного проникнення в його житло і нападу на нього. Таким чином, згідно з ч. 5 ст. 36 ККУ такі дії не тягнуть за собою кримінальну відповідальність, тому висновки судів попередніх інстанцій щодо перевищення засудженим меж необхідної оборони є безпідставними.
У зв’язку з цим Верховний суд прийняв рішення скасувати постанови судів попередніх інстанцій, а кримінальне провадження щодо фігуранта закрити в зв’язку з відсутністю складу злочину. Постанова Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Адвокат Владислав Прістула пояснив, що таким чином, українці мають право на самозахист. “А в разі” наїзду “поліції і порушення кримінальної справи про” перевищення “тикайте їм рішення Верховного Суду – вони зобов’язані його виконувати як прецедентне рішення згідно закону”, – зазначив він.
