Застрахованими повинні бути всі. Так говориться в законопроекті №9163, який нещодавно зареєстрували депутати – вони пропонують ввести обов’язкове медичне страхування. Оплачувати страховку зобов’яжуть роботодавця, а якщо людина безробітна, за неї заплатять місцеві органи влади.
Розмір обов’язкового внеску визначатиме Кабінет міністрів, йдеться в проекті. Але депутати вважають, що це має бути не менше 400 грн, повідомляють джерела у Верховній Раді, цитуючи їх: “Українці за свій рахунок фінансують систему охорони здоров’я на 60%, а держава на 40%. В результаті, медична допомога для українців стала катастрофічно недоступною економічно і фізично“, – зазначають депутати в пояснювальній записці до проекту. Тому автори проекту пропонують розділити медпослуги на ті, які покриватиме держава, і ті, які відшкодує страховка.
Що оплатить держбюджет? У проекті зазначено той же перелік медпослуг, що і в нинішньому законі. Це екстрена медична допомога, первинна допомога – лікування у терапевта, сімейного лікаря та педіатра; спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога; паліативна медична допомога і реабілітація; медична допомога дітям до 16 років, ведення вагітності й пологів.
Конкретний список безкоштовних послуг буде відомий тільки 2019 року, коли Рада затверджуватиме новий держбюджет. Тобто, українцям щороку повідомлятимуть, що в лікарнях офіційно платно і скільки це коштуватиме. Ціна на медпослуги буде однаковою в усіх медзакладах. Те, що не ввійде до держпрограми, по суті, і повинна покрити медстрахування.
Також в законопроекті зазначено, що може покривати страхування. Це діагностика, лікування, профілактика, реабілітація і ліки. Перелік послуг залежатиме від договору зі страховою компанією.
Річний внесок за кожну людину коштуватиме приблизно 4783 гривні, або 398,56 гривні щомісячних платежів. Його повинні будуть платити роботодавці, і зроблять це, ймовірно, за рахунок зарплат; за безробітних повинні платитимуть місцеві органи влади (з отриманих податків).
Законопроект встановлює для страховиків проект масу обмежень. Наприклад, страхова компанія повинна зберігати гроші тільки в державному банку. 94% внеску страховик повинен направляти до свого резервного фонду. Саме з нього компанія оплачуватиме лікування клієнтів. 5% від цієї суми страхова залишає на організацію своєї роботи: сюди входять витрати і прибуток підприємства. Ще 1% треба буде перераховувати до державного Резервного Фонду. Цей фонд нібито повинен стати “подушкою безпеки”: якщо у якійсь страховій раптом закінчаться гроші, лікування пацієнтів фінансуватиметься з Фонду. Також нова структура контролюватиме страхові компанії.
Саме тотальний контроль і насторожує страховиків. Наприклад, державний Резервний Фонд – непоганий спосіб для чиновників контролювати грошові потоки на медицину. За підрахунками самих авторів законопроекту, завдяки страховим внескам роботодавці можуть “дофінансувати” медицину на 50-70 млрд грн.
Законопроект №9163 тільки нещодавно внесли до парламенту. Він повинен ще пройти обговорення в комітетах парламенту і отримати експертний висновок, тільки потім його можуть винести на голосування. До цього моменту може пройти досить багато часу. Наприклад, два практично ідентичних проекту лежать в комітетах з 2016 року.
Як зараз працює медстрахування в Україні
В Україні наразі працює добровільне медичне страхування (ДМС), але тільки 5-6% українців мають поліс ДМС. Страховики пропонують ДМС, переважно, робочим колективам – тобто, його може оформити роботодавець для своїх співробітників. Зараз 90% всього ринку особистого страхування знаходиться в корпоративному сегменті.
Після старту медреформи деякі страховики почали пропонувати і індивідуальні поліси ДМС. Вартість індивідуального ДМС дорожче корпоративного в 4-5 разів і може досягати 20-30 тис. грн.
Крім того, індивідуальна страховка зазвичай має більше винятків порівняно з корпоративними програмами, зазначають в страхових компаніях.
Страховики більше орієнтовані на корпоративні поліси ДМС з простої причини – працюючим ніколи хворіти. Під це страхові і розраховують свої програми. А якщо дозволити страхуватися всім по одному, то за полісами йтимуть тільки хворі, ділиться агент однієї із страхових компаній.
ДМС почне розвиватися, коли в Україні з’явиться база всіх пацієнтів. Тоді страхова розумітиме, з яким станом здоров’я до неї приходить людина.
Скільки коштує індивідуальне страхування:
- до 2000 грн/рік – в більшості страхових за такі гроші готові записати до лікаря, забезпечити виклик лікаря додому, покрити невідкладну допомогу.
- Від 3300 грн/рік – сюди входить виклик лікаря додому, візит до лікарів державних медустанов, оплата ліків на 800 грн на рік при хворобі, невідкладна допомога. Якщо людина потрапила на стаціонар – можна отримати до 70 тис. грн компенсації за ліки. На стоматологію передбачено 300 грн на рік.
- Від 7000 грн/рік – виклик лікаря додому, послуги травмпункту, забезпечення ліками на суму 1500 грн на рік, візит до лікарів в державних і приватних медустановах. На ліки при лікуванні на стаціонарі – до 100 тис. грн. На стоматологію компенсують 800 грн.
- Від 18 тис. грн – те ж саме, що і за попередніми пунктами, плюс візити до брендових приватних клінік, на стоматологію – 2500 грн на рік, а також компенсація 150 тис. грн на медикаменти на стаціонарі.
Застрахуватися можуть не всі. Страхова може відмовитися продати поліс ДМС людям з інвалідністю, тим, хто перебуває на обліках в диспансерах, має вади серця, гепатити, туберкульоз, цукровий діабет, страждає на епілепсію, рак, психічні чи венеричні захворювання, коли-небудь вживав наркотики.
Медстрахування має бути доступним, саме на це роблять акцент в МОЗ. Але спочатку треба підрахувати тарифи на кожну медичну послугу, зробити комунальні та державні медустанови конкурентними.
“2020 року в Україні з’явиться державна програма медичних гарантій, яка покриватиме всі рівні медичних послуг, включаючи стаціонарні. Паралельно з 2020 року в Україні має розпочатися активний розвиток медичного страхування. Політика МОЗ України – забезпечити кожній людині в Україні гарантоване покриття основних медичних послуг первинної, спеціалізованої, екстреної допомоги через Національну службу здоров’я. І додатково – дати роботодавцям, державним установам, місцевої влади та пацієнтам в се можливості скористатися перевагами страхування“, – зазначають у МОЗ.
