В.о. губернатора Луганської області Ірина Верігіна, отримала область за день до того, як сепаратисти проводили свій незаконний референдум». При цьому, за її зізнанням, сама вона на виборах президента проголосувати не змогла.
Верігіна не втекла з області і намагається далі контролювати процеси, хоча визнає, що частина області їй непідвладна.
Про те, що відбувається в області, кому вигідна дестабілізація в регіоні, Ірина Верігіна Розповіла «Українській правді» по телефону.
– Луганськ зараз під контролем бойовиків, тому відразу виникає питання, де ж перебуваєте ви?
– Я перебуваю в місті Сватове. Це та територія, яка контролюється українською армією.
Наші служби теж частково знаходяться в Сватове. Ті, які ми не змогли перевезти, знаходяться в Луганську, але не в самій будівлі облдержадміністрації, а в маленькому приміщенні, звідки люди працюють.
Ми в змозі забезпечувати отримання зарплат, соціальних допомог, пенсій, займаємося посівною кампанією.
Також допомагаємо українській армії: від блокпостів до побутових питань. Ми дуже задоволені, що на території, яка під контролем української армії, все спокійно.
Є інформація, що терористи готують теракти на території тих дев’яти районів, які ми контролюємо. Але штаб вчасно реагує, збирається постійно, працює 24 години на добу, і ми можемо якось відстежувати ситуацію у всій Луганській області.
І у нас працюють, слава Богу, всі вугільні об’єднання. Державні підприємства, шахти працюють. Наші генеральні директори на місці. Єдина проблема – це доставка вагонів і реалізація вугілля.
– Які райони ви точно контролюєте?
– Взагалі в Луганській області 18 районів. Під нашим управлінням – Кремінський район, Сватівський, Біловодський, Білокуракинський, Троїцький, Старобільський, Новопсковський, Марківський, Міловський і частково Новий Айдар.
– Наскільки вам легко управляти там?
– Досить складно, але поки нам це вдається.
– У Донецькій області зараз найпроблемніші міста – це Слов’янськ та Краматорськ. Які міста можуть стати такими гарячими точками в Луганській області?
– Дуже складна ситуація в Сєверодонецьку та Лисичанську. Ці два міста практично заміновані.
Дуже складна ситуація в луганському аеропорту. Молодці хлопці з української армії – щодня відбивають напади.
В Антрациті взагалі перевалочна база терористів. Вони туди постачають зброю, а звідти – на територію всієї Луганської області.
Як бачите, гарячих точок багато. Але я так думаю, що в Сєверодонецьку і в Луганському аеропорту найскладніша обстановка.
– А як йдуть справи з кордоном? Дуже багато суперечливої інформації з приводу кордону. Який ділянку кордону з Росією в Луганській області контролюють сепаратисти і бойовики?
– Він відкритий. Сепаратисти чи терористи вільно можуть проходити на територію України. Зараз процес закриття кордону пішов, але я б хотіла, щоб це було набагато швидше.
Не можна давати можливість завозити зброю в Україну, не можна давати можливість бойовикам і чеченцям проникати на територію Луганської області. Це принципово важливо.
Але крім звичайних пропускних пунктів, де проходять люди, є й інші можливості. У Луганській області кордон можна проходити прямо через поля, лісопосадки. Тому зараз необхідно зміцнювати всю протяжність кордону.
– Чи знаходитеся ви на зв’язку з нашими прикордонниками, і чи є у вас розуміння, коли кордон буде на замку?
– Звичайно, ми з ними співпрацюємо. Вони входять в штаб АТО. Я думаю, що найближчим часом кордон буде закрито. Принаймні, це завдання ставить Порошенко.
Головне – змусити людей, у яких в руках зброя, цю зброю здати. Це не сотні, це тисячі. І в цьому буде складність даної ситуації.
– Ви раніше писали про роль Єфремова та інших депутатів Партії регіонів у тому, що відбувається зараз в Луганській області …
– Я написала пост в ФБ після того, як побачила відео виступу депутата Горохова в РФ перед депутатами Держдуми. Там ще в президії сидів пан Єфремов…
Дивіться, жоден депутат з Партії регіонів від Луганської області не допоміг провести вибори. І не тільки депутати від Партії регіонів, а й від комуністів.
На президентських виборах обладміністрація самостійно проводила вибори разом з окружними комісіями. Жоден депутат не закликав людей прийти на вибори! Точно так само, як не зробили цього і депутати Луганської обласної ради.
А от коли йшов референдум 11 травня, всі дружно закликали прийти.
Мало того, Віктор Тихонов (депутат обраний по одному з округів Луганської області, до 3 червня входив у фракцію Партії регіонів – УП) на засіданні обласної ради високо оцінив діяльність Болотова. І це всі бачили.
Треба розуміти, що більшість цих депутатів не тільки відкрито підтримують, але фінансують терористичний рух в Луганській області. У правоохоронних органів і у прокуратури достатньо доказів, щоб говорити про це.
– Ви могли б сказати, хто саме їх фінансує?
– Для цього є Генпрокуратура, є правоохоронні органи. Є конкретні дані по Горохову і Єфремову, ми знаємо, що Горохов вивіз 300 дітей на територію Російської Федерації – це вже говорить багато про що.
– Як ви вважаєте, дії Єфремова можна кваліфікувати як зраду інтересів України або це занадто міцний вислів?
– Це не міцний вираз. Я вважаю, що це зрада. Коли гинуть прості мирні жителі, коли гинуть бійці української армії, коли процвітають тероризм і мародерство на території Луганської області, їздити до агресора і виступати не на боці українських інтересів, а навпаки – заохочувати дії Росії, це зрада інтересів України.
– А зараз хтось з депутатів Верховної Ради взагалі з’являється в області?
– Ні. Принаймні, після того, що було в Луганській області, жоден депутат не вийшов і не сказав: «Ми допомагаємо Луганській області, ми за єдину Україну, ми підтримуємо українську армію. Що вам потрібно?».
Я вважаю, якщо ви депутати Верховної Ради, якщо ви отримуєте зарплату у Верховній Раді, значить, ви повинні чітко заявити свою позицію, з ким ви і де ви.
Вони промовчали під час президентської кампанії. Тоді вже після президентської кампанії їм треба чітко вийти і сказати: «Ми за єдину Україну» або «Ми за Росію».
Тоді ми будемо розуміти, хто з нами, а хто проти нас. А сидіти, мовчати, коли на твоїй території йде війна, гинуть люди – це просто аморально.
– Яку мету, на ваш погляд, переслідує Єфремов – відокремлення Луганської області, підтримка ЛНР, входження до складу Росії чи просто шантаж Києва?
– Протягом тривалого часу саме Єфремов «кришував» Луганську область, у нього тут свій бізнес, він у першу чергу захищає свої інтереси. Крім того, він залишає для себе важіль тиску на Київ.
Я спочатку думала, що це були торги з боку Єфремова. Але потім втрутилася Росія. Розумієте, Росія перевіряла, вийдуть луганчани на референдум чи ні.
Партія регіонів і комуністи провели відповідну роботу, а деякі люди під дулом автоматів йшли на цей референдум. Тому, коли російські телеканали показали Росії спеціально зроблену красиву картинку на дільницях, Росія почала свою гру.
– Тобто, правильно буде сказати, що ситуація вийшла з–під контролю Єфремова?
– Так, мені здається, що вийшла.
– Ви можете сказати, хто зараз визначає ситуацію в області, в тій її частині, якою управляють сепаратисти?
– Зараз на території області знаходиться кілька терористичних формувань. І кожне намагається зайняти якусь чільну роль. Тому всередині у них є розбіжності, але відкрито вони їх ще не показують. У них навіть діє обмін заручниками, яких захопила одна група, на тих, яких захопила інша група.
– Ви могли б конкретно сказати, яка група ким контролюється? Наприклад, є Болотов. Хто ще?
– Є Валерій Болотов (один з лідерів луганських терористів – УП), є банда Олексія Мозгового (називає себе лідером народного ополчення, колишній соліст сватівського чоловічого ансамблю – УП), є банда Козіціна (отаман донських козаків – УП). Це великі, а є ряд дрібних груп…
– Чи варто, на ваш погляд, вводити надзвичайний стан в Луганській області?
– Я вважаю, що це питання необхідно розглянути, точніше не «надзвичайний», а «військове» положення. Принаймні, цю позицію підтримує луганський штаб АТО.
– Крім воєнного стану, які ще кроки має зробити Київ у найближчі тижні, щоб врятувати ситуацію?
– Необхідна серйозна інформаційна політика. Бо впродовж довгого часу луганчани дивилися російські канали, а українські канали у нас були відключені.
Дуже довгий час за проросійською політикою стояла і Луганська обласна рада, яка розповідала, як добре в РФ. Це була або непряма, або пряма агітація за Росію.
Але навіть ті люди, які ходили і брали участь у референдумі, зараз розчаровані, і багато хто вважає, що цей крок був помилковим. Особливо страждає дрібний і середній бізнес. Люди змушені закривати свої підприємства і виїжджати з Луганської області. І це вже не десятки, а сотні.
Конкретні дані я привести не можу, тому що багато хто виїжджає самостійно, на своєму транспорті, деякі пересуваються по залізниці.
Щоб якось допомогти, ми пустили поїзд Сватове–Харків, звідти можна виїхати в будь–яке місто України. Ми допомагаємо біженцям, намагаємося якось контактувати з ними. Багато поспішають – ніде не реєструються, а просто виїжджають.
Тисячі луганчан хочуть миру, хочуть спокою. Вони хочуть дійсно жити в єдиній Україні, вони втомилися від війни і втомилися боятися.
Страх сковує багатьох. Навіть ті, хто залишається в Луганську, зайвий раз не виходять на вулицю, в магазини. Вони йдуть на роботу і повертаються, багато хто бере відпустки за свій рахунок. Ми рекомендували роботодавцям за заявою людей давати безкоштовні та платні відпустки для того, щоб люди могли або виїхати, або вдома побути.
– А наскільки захищені від бойовиків ті райони, на які поширюється ваша влада? І наскільки ви відчуваєте себе в безпеці в Сватовому?
– Чесно кажучи, я б хотіла відчувати себе повністю захищеною у всій Луганській області. Так, ця територія контролюється українською армією. Але є райони, де люди в небезпеці і не можуть виїхати з різних причин.
Тому наше головне завдання – в першу чергу звільнити Луганську і Донецьку області.
Коли таке відбувалося з Кримом, я розуміла, співпереживала кримчанам, але це не пройшло через серце, я до кінця не усвідомлювала загрозу, яку може нести Росія і терористичні організації для цілісності України.
Зараз, коли торкнулося Донецької і Луганської областей, я це відчуваю гостро. Тому я розумію, що саме ми повинні їх зупинити, звільнити ці дві області для того, щоб ця чума не перекинулася далі.
– Ви можете порівняти, де зараз ситуація страшніша – у Луганській чи Донецькій області?
– Я думаю, що в Луганській.
– На війні чоловіки справляються з працею, губернатор Тарута вже мало не з Києва управляє Донецькою областю. А ви – жінка, там в Луганській області сидите. Наскільки вистачить сил у вас чинити опір цій війні? І що може стати поворотним пунктом, після якого ви зрозумієте, що немає вже більше сил і краще піти?
– Я патріот, я дуже люблю Україну. Я вистояла три місяці на луганському Майдані. Ми проводили акції за єдину Україну, ми допомагали луганчанам, які перебували на київському Майдані, і самі їздили, підтримували київський Майдан.
Тому я розумію, що таке Україна, я хочу жити в нормальній демократичній державі. І я хочу, щоб Луганщина була в складі України, і я зроблю для цього все, що можна. А сил у мене вистачить.
– Як ви думаєте, після того, як Порошенко став президентом, ви залишитеся на своїй посаді або він може поставити когось іншого?
– Рішення приймає Петро Олексійович.
– Ви вже отримували від нього якийсь сигнал?
– Так, у нас буде з ним зустріч у найближчі дні. Його дуже цікавить ситуація в Луганській області.
Джерело: УП
