Вчора, 16 листопада, в обласному центрі, до Меморіальної дошки пам’яті Героїв Небесної Сотні та учасників АТО, що на майдані Незалежності, прийшли рідні, близькі та родичі тих, хто віддав своє життя під час російсько-української війни. З портретами бійців усі присутні рушили з головної площі міста до католицького храму Христа Царя Всесвіту, що на проспекті Миру. Попереду йшли чоловіки із прапорами в руках, а позаду – рідні загиблих військових. Вони несли на своїх плечах дерев’яний хрест. Під час ходи, люди зупинялися, а священнослужителі читали молитовні роздуми військовослужбовця Миколи Вишньовського, які боєць написав на передовій. «Такий захід у нашому місті відбувається вже вчетверте. Під час Ходи пам’яті ми молимося та пригадуємо братів та сестер, які загинули на Сході нашої країни. Окрім цього, цією акцією ми засвідчуємо, що віримо у воскресіння мертвим і що наші Герої не вмирають, а захищають нас на небесах», – сказав отець Микола Лучинський, вікарій парафії Христа Царя Всесвіту в Хмельницькому. «На цій війні загинув мій син – Володимир Ознамець. Він був лікарем. З перших днів на Сході син був на передовій, викопував окопи і в них проводив операції. 7 жовтня 2014 році, переїжджаючи у «швидкій» біля Дебальцевого, його з засідки розстріляли бойовики. Він служив у 128 відділі горно-піхотної бригади. Це невимовна втрата і пекельний біль у серці, який залишиться на все життя», – розповіла мати загиблого воїна з Славутського району Надія Дмитрівна Ознамець. Мати загиблого Героя Назара Галюка Ольга Миколаївна приїхала до обласного центру з Нетішина. Жінка каже, що кожен українець повинен усвідомити, що завдяки відважним воїнам, як її син, вони мають мир. «Я навчилася жити з цією біллю. Це дуже важко знати, що твоєї дитини, яку ти вчила ходити, розмовляти та любити свою батьківщину, вже немає в живих. Сину було 27 років… Нараз пішов на війну добровольцем. Три місяці я не знала про його рішення. Лише коли він складав присягу, я ненароком побачила ці фото в інтернеті. Коли син мене вітав з восьмим березнем, я йому сказала, що знаю, що він пішов на війну. Тоді Назар відповів мені, щоб я не плакала, а пишалася ним, бо це його обов’язок – захищати свою державу. Син загинув 1 січня 2016 року у зоні АТО під Горлівкою. Він був снайпером у 24-у окремому штурмовому батальйоні «Айдар». Тієї ночі диверсійна група сепаратистів підійшла до їхньої бази та засіла в зеленці неподалік. Троє бійців «Айдару» близько 4 ночі вийшли на подвір’я. В 4:15 ночі снайпер поцілив у спину розривною кулею прямо в серце Назару, який загинув миттєво», – плачучи розповіла мати загиблого Героя Ольга Галюк.
