7 років тому у селі Великі Крушлинці на Вінниччині випадково відкопали скляну пляшку із просом. Зерно пролежало у землі 80 років.
Пляшку закопав під деревом Семен Побережняк.
Чоловік сховав ту пляшку в кінці свого городу під коренем осики, коли у селян 1932-го року масово забирали усе зерно з обійстя.
Навесні чоловік хотів посіяти це просо, щоб врятувати сім’ю від голоду. Та не зміг знайти зерно з-поміж інших дерев. Забув, куди сховав. До кінця віку жалкував. що не зробив мітки на дереві. Не пробачив собі, що тоді від голоду у нього померла донька Юстина і її троє дітей – дві дівчинки і хлопчик. Усі спухли з голоду.
Відкопав пляшку його правнук у листопаді 2012 року.
– В кінці городу пеньок осики заважав оранці. Почав його викорчовувати. Вдарив сокирою по кореню. Земля розпушилася і я побачив дно пляшки, – розповідав Роман Сорока. – Через скло помітив зерна проса. Таке чисте, ніби його щойно насипали. Зерна почорніли тільки в горловині. Дід мабуть щільно наштовхав його в пляшку. Мама стояла біля мене. Кажу: “Дивіться, знайшов золото!” А мама відказала, що ці зернятка колись були дорожчі за золото. Цим зерном можна було б половину городу засіяти.
Ця пляшка із зерном зараз виставлена в краєзнавчому музеї Вінниці.
Фото: Юрій Коваль, соцмережі
