Після впровадження системи фіксування дорожніх правопорушень в автоматичному режимі в судів додалося роботи. Здавалося б, звичайна історія з банальним проступком, але й та може дійти до Верховного Суду.
Не знав, бо не вручили
На початку жовтня минулого року в автоматичному режимі було зафіксовано порушення у сфері безпеки дорожнього руху. Винуватець відмовився від одержання постанови про накладення адміністративного стягнення на місці. Тому отримав таку постанову через 10 днів шляхом поштового вручення.
Через 5 днів громадянин звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адмінстягнення, надіславши позовну заяву через поштове відділення.
Представники ж поліції наполягали на тому, що днем вручення позивачу постанови є день її винесення та відмови в її отриманні. Тобто, на думку поліціантів, при зверненні особа порушила 10-денний строк для оскарження. Суд першої інстанції, посилаючись на стст.286, 289 Кодексу про адміністративні правопорушення, зазначив, що початок перебігу строку на оскарження
постанови у справі про таке правопорушення пов’язаний з моментом її прийняття, а не отримання. Отже, строк на оскарження постанови спливає через 10 днів з дня її прийняття уповноваженим органом.
На думку суду, у такий спосіб законодавець чітко визначив, що для звернення до адмінсуду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено спеціальний 10-денний строк. І він обчислюється з дня винесення постанови.
Тому суд залишив позов без розгляду у зв’язку з пропуском строку для звернення.
Нюанси оскарження
Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу про залишення адмінпозову без розгляду. Було зазначено, що строк для оскарження постанови повинен обчислюватися з моменту вручення, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про вручення.
При цьому апеляційний суд не взяв до уваги доводів відповідача, що позивач був ознайомлений зі змістом оскаржуваної постанови в момент її винесення. Рішенням апеляційної інстанції ухвалу міськрайонного суду було скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки справа стосувалася залишення без розгляду позовної заяви, постанову Сьомого ААС було оскаржено до ВС. Касаційний адміністративний суд погодився з позицією апеляційної інстанції.
Тобто в разі відмови правопорушника одержувати постанову на місці строк на її оскарження почне обчислюватися тільки після відмови від отримання постанови, яка була надіслана поштою.
