Одночасне відкриття нових контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) у місті Щастя та селищі Золоте свідчить про згоду української сторони на вимоги окупантів у переговорах Тристоронньої контактної групи
Зазначу, що одночасне відкриття контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) “Золоте” і “Щастя” було вимогою окупантів – керівників самопроголошеної “ЛНР” і Російської Федерації. До того ж, терористи наполягали на організації автомобільних переходів у цих двох пунктах пропуску.
Крім того, на мою думку, відкриття КПВВ «Щастя» загрожує національній безпеці України.
Місто Щастя є одним з ключових пунктів оборони Збройних сил України. До того ж, біля нього розташований об’єкт критичної інфраструктури – Луганська ТЕС. Тож у разі захоплення цього плацдарму, перед окупантами відкривається прямий шлях на т.зв. “промисловий трикутник” Луганської області: Сєвєродонецьк – Лисичанськ – Рубіжне. Тому українська сторона в ТКГ до останнього блокувала одночасне відкриття цих двох КПВВ і автомобільного переходу в Щасті. Саме на цьому і грає “ЛНР” – вона звинувачує українську сторону в начебто порушенні умов попередніх домовленостей і наполягає, що поблизу Щастя має працювати саме автомобільний перехід.
Ще одним фактором небезпеки КПВВ Щастя є розташування біля міста, на окупованій території, т.зв. “баз накопичення” терористів. У селищі Веселогорівка і на базі колишнього дитячого оздоровчого табору на березі Сіверського Донця, діють постійні бази підрозділів спецпризначення РФ та “ЛНР”.
06 червня 2020 року місцевими джерелами “Права Справа” на щастинському напрямку біля села Веселогорівка було зафіксовано пересування важкої бронетехніки, зокрема БТР -60, і окремих підрозділів бойовиків, чисельністю до роти. Крім того, повідомлялося про активізацію роботи на території ОРЛО російських комплексів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Біля села Веселогорівка зафіксована робота РЕБ “Житель”. Нагадаю, що свого часу ГІ “Права справа” опублікувала інформацію щодо застосування бойовиками в цьому районі автоматизованої станції перешкод Р-330Ж “Житель”. Пізніше СММ ОБСЄ підтвердила цю інформацію.
9 вересня аналітичний відділ ГІ “Права Справа” повідомив, що зафіксована передислокація окремих підрозділів батальйону матеріально-технічного забезпечення (місце постійного базування – місто Луганськ, вулиця Краснодонська) у район міста Щастя, на територію, контрольовану бойовиками “ЛНР”. “Ця передислокація відбувалася під прикриттям будівництва Контрольного пункту в’їзду-виїзду (КПВВ) “Щастя”, про відкриття якого було домовлено під час переговорів у нормандському форматі. Однак разом з інженерною технікою, в цей район перекидається також безпосередньо бронетехніка. А на території колишнього оздоровчого табору, що розташований навпроти міста Щастя, наразі концентруються окремі підрозділи розвідувального батальйону 2-го Армійського корпусу “ЛНР””,- йшлося у повідомленні.
Варто зауважити, що свого часу саме в цьому районі українські військові затримали двох російських спецпризначенців.
Показово, що СММ ОБСЄ підтвердила опубліковану інформацію про посилення діяльності диверсійно-розвідувальних груп супротивника і накопичення важкої бронетехніки на території Луганського аеропорту. Натомість, досить дивно, чому Головне управління Міноборони України лише 9 листопада підтвердило цю інформацію.
Тобто відкриття КПВВ “Щастя” породжує багато запитань з точки зору безпеки. Адже фактично біля самого пункту та в безпосередній близькості до зони безпеки, відбувається концентрація підрозділів спецпризначення 2-го Армійського корпусу “ЛНР”.
Крім того, на моє переконання, якщо на КПВВ “Щастя” запрацює саме автомобільний перехід, то це буде свідчити про згоду України на грубий політичний та військовий шантаж РФ. Не виключаю, що елементом цього шантажу є регулярне загострення ситуації на лінії розмежування. На мою думку, таким чином Кремль намагається продавити свою “дорожню карту” як у контексті відкриття КПВВ, так і загального врегулювання ситуації на Сході України. В цьому контексті зазначу, що всі розмови про згоду всіх учасників переговорів ТКГ на “План спільних кроків” з припинення війни на Донбасі – це не більше, ніж “білий шум”, адже українська сторона іде фактично на цілковиті односторонні компроміси.
31 березня 2016 року українські ЗМІ повідомили про відкриття на Луганщині нового КПВВ в районі Золотого. Тоді, за словами народного депутата України І. Геращенко, з бюджету було виділено 7 млн грн на ремонт дороги, встановлення зручних робочих місць прикордонників, закуплено обладнання для перевірки авто і документів, облаштовано санвузли, бомбосховище, медпункт.
До речі, рішення про його відкриття було ухвалене в односторонньому порядку, коли головою Луганської військово-цивільної адміністрації був Георгій Тука. Це при тому, що питання відкриття КПВВ має ухвалюватися лише за погодженням з усіма учасниками ТКГ – тобто, потрібна згода як Росії, так і представників самопроголошених “республік”.
Тоді представники самопроголошеної “ЛНР” звинуватили українську сторону у порушенні Мінських домовленостей і створенні “додаткового концентратора напруги”, наполягаючи на відкритті КПВВ в районі м. Щастя. Керівник робочої групи самопроголошеної “ЛНР” Ольга Кобцева коментуючи ситуацію навколо відкриття КПВВ зауважила, що “раніше Київ в односторонньому порядку намагався “відкрити” пункт пропуску в районі Первомайська – Золотого, що стало “прямим порушенням Мінських домовленостей”, яке “зазнало фіаско і підтримки не знайшла”.
Сьогодні стоїть питання про виділення бюджетних коштів на реконструкцію або переоснащення цього КПВВ – тобто, знову виникає ризик корупційної схеми. Крім того, уряд виділив кошти на будівництво траси від Золотого до Сєвєродонецька, загальною вартістю близько 400 мільйонів гривень. Якщо українська сторона знала про те, що одночасне відкриття двох КПВВ неможливе через блокування запуску автомобільного переходу в Щастя, тоді оголошена сума коштів підвищує ризик існування корупційної складової.
КПВВ “Щастя” і “Золоте” були відкриті, як і планувалося 10 листопада. Натомість, окупанти не пропускають громадян з території України на територію ОРЛО.
У цьому контексті зверну увагу ще на один факт. Штаб ООС видав розпорядження про закриття КПВВ «Станиця Луганська» до 15 листопада через погіршення епідеміологічної ситуації в регіоні. Тоді я не розумію, чому штаб ООС видав контраверсійний наказ про відкриття КПВВ 10 листопада, а не 15-го, як було вказано у попередньому наказі.
Тобто, фактично українська армія стала заручником підкилимних політичних ігор, коли попереднє розпорядження штабу ООС, було скасоване заради демонстрації намірів української сторони щодо виконання своїх зобов’язань у нормандській підгрупі. Водночас, поставлена під загрозу епідеміологічна ситуація – масова міграція потенційно заражених коронавірусом жителів тимчасово окупованих територій, може збільшити кількість хворих на підконтрольній території України. За минулу добу в Донецькій області було зафіксовано понад 400, в Луганській області – понад 100 фактів інфікування COVID-19.
Нагадаю, станом на 10 листопада Україна поновила роботу всіх контрольних пунктів на лінії розмежування, проте проросійські терористи зі свого боку заблокували проїзд і продовжують розвертати людей, які намагаються потрапити на окуповані території.
Українська делегація в ТКГ зазначає, що змогла “досягнути певного просування” в обговоренні умов розблокування роботи КПВВ з російською стороною. Ці умови називають “суто технічними”, утім деталі умов не розкривають.
