Головною ідеєю українського плану “Б” щодо деокупації Донбасу є введення миротворчого контингенту. Про це в інтерв’ю ТСН розповів радник української делегації в Тристоронній контактній групі Олексій Арестович.
За словами Арестовича, українська сторона вже фактично знайшла спосіб забезпечити цей варіант. Він підкреслив, що наразі говорити про план “Б” може тільки неофіційно. Запасний план щодо завершення війни на Донбасі обговорюють у кулуарах, і від плану п’ятого президента України Петра Порошенка він “нічим не відрізняється”.
“І ключове слово там «миротворці». Від плану Порошенка нічим не відрізняється. Ми зараз знайшли спосіб фактично забезпечити миротворців. Збільшення СММ ОБСЄ – це потужний елемент контролю”, – зазначив Арестович.
Утім для того, щоб на Донбасі зявився миротворчий контингент, може минути не один рік. Для цього Україні доведеться подолати чимало підводних каменів. Справа в тім, що ухвалення рішення про введення миротворчої місії ООН має пройти кілька етапів, що займе певний час. Консультації, технічна оцінка, голосування, формування бюджету, питання кількості контингенту, його розміщення, логістики. У підсумку – це може стати глухим кутом.
Вже на першому етапі – консультацій – можуть виникнути серйозні суперечності. Зокрема, консультації про можливість миротворчої місії проходять з обома сторонами конфлікту, які повинні дати згоду.
В нашому випадку є питання щодо другої сторони конфлікту. Як відомо, Росія наполягає, що сторона конфлікту – самопроголошені “республіки”. Київ категорично це відкидає. Проте Україні складно буде переконати наших західних “партнерів”, що не “ДНР/ЛНР” є сторонами конфлікту, а саме Росія – країна-окупант.
Навіть якщо ми переконаємо їх, що Росія – окупант, а тому не може брати участь у миротворчих операціях, починається етап технічної оцінки. Представники ООН виїжджають у зону конфлікту й оцінюють весь спектр питань, з якими зіштовхнеться місія – військова складова, політична, релігійна, соціально-економічна.
Підводний камінь технічної оцінки – в тому, що таку характеристику представники ООН можуть дати лише за умови гарантій їхньої безпеки. Тобто якщо бойовики таких гарантій не нададуть, то місія не виїде. Достатньо перерахувати кількість порушень з боку бойовиків угод про перемир’я і перешкоджання роботі місії ОБСЄ, щоб зрозуміти хід подій.
За умови подолання цих двох етапів рішення про мандат місії має затвердити Радбез ООН. І прийняття цього рішення може заблокувати саме Росія, яка має в Раді безпеки право вето.
Можна піти на голосування через Генасамблею. Але виникає питання, чи набере Україна 2/3 голосів членів Генасамблеї ООН?
Найскладніше питання – фінансування. За різними оцінками, на рік для такої миротворчої місії потрібно 1-1,2 млрд доларів. Всі основні витрати беруть на себе члени Радбезу. 29% надають США, Росія – лише 3,5%.
Декілька слів щодо складу миротворчого контингенту. Свого часу фактично був досягнутий компроміс щодо участі військових контингентів країн у миротворчій місії на Донбасі між США і Росією. Москва наполягала на участі країн, які пов’язані з нею. США залишали за собою право на командування місією і наполягали на участі не країн НАТО – Швеції, Фінляндії, Австрії, але тих, хто афільовані зі США. Після заяви української сторони про неможливість участі Білорусі знову постане питання: хто ж там буде?
Тобто на кожному пункті введення миротворчої місії ООН нас чекають підводні камені. Голосування, формування бюджету, контингенту, питання розміщення, логістики.
Навіть у американських політиків є розуміння того, що миротворчі місії ніколи не вирішували конфлікти, а лише заморожували їх. “Дуже рідко розгортання миротворців робить щось інше, окрім як закріплює присутність цих сил назавжди”, – заявив експосол США в ООН Джон Болтон.
Введення миротворців не відповідає потребам нашої держави. Ця гра – намагання відновити нашу суб’єктність, але не реальні кроки.
Нагадаю, представники України, Росії, США, Німеччини і Франції ведуть переговори про розміщення миротворців на Донбасі з вересня 2017 року. Київ наполягає на тому, що миротворці мають бути присутніми на всій території Донбасу, зокрема на неконтрольованій ділянці українсько-російського кордону. Москва згодна на розміщення місії ООН тільки на лінії зіткнення.
