Днями в інтерв’ю журналістці Христині Бондаренко радник української делегації в Тристоронній контактній групі Олексій Арестович заявив, що серед його кумирів з числа світових державних діячів на першому місці знаходиться президент Азербайджанської Республіки Ільхам Алієв.
«Алієв для мене приклад. Один з кращих лідерів. Переродив націю. Закінчили гіркою поразкою в 1993 році. Абсолютно нова нація … Підтримка Ільхама Алієва на рівні 99%», -заявив він.
Що ж стосується українсько-турецьких відносин то на його думку, зараз дуже міцний союз між нашими країнами. Більше того, встановлено стратегічне партнерство. Йдеться про встановлення спільної українсько-британсько-турецького «парасольки» над Чорним морем.
При цьому слід звернути увагу на його відверту антиармянську риторику. На думку Арестовича, Вірменія, як афілійована до РФ держава намагається бити в цю лінію зв’язку України і Туреччини. Про це він заявив в ефірі телеканалу «Politeka Online».
Слід звернути увагу, що антивірменські заяви «радника» Арестовича звучать дисонансом на тлі слів екс-командувача сухопутними військами США в Європі Бен Годжеса про те, що США необхідно зміцнювати відносини з Вірменією, Грузією та Грецією.
Розуміючи, що мова йде про розширення російської військової компоненти на Кавказі, Сполучені Штати змушені в свою чергу відреагувати створенням так званого «поясу безпеки», куди будуть входити орієнтовані на США країни Закавказзя, перш за все Грузія і Вірменія. Адже не випадково сьогодні Вірменію почали розглядати, як ключового партнера, згадавши, що Нікол Пашинян таки проєвропейськи налаштований політик.
До слова, на європейському векторі Пашиняна акцентує свою увагу і президент АР Алієв. При цьому Ільхам Алієв, Дмитро Пєсков і інші офіційні особи Кремля, одностайно називають режим Пашиняна в Вірменії ставлениками Джорджа Сороса і активно поширюють мантри про «кольорові революції». Так, наприклад, в ефірі програми «60 хвилин» на телеканалі «Росія 1» Алієв заявив, що «переворот, який не вдався в Білорусії, вдався два роки тому в Єревані. Сьогодні керівник Вірменії в особі Пашиняна – це ставленик Сороса».
Показовою є позиція Франції, стратегічного партнера України, у вірменському питанні. 25 листопада Сенат Франції 305 голосами проти одного проголосував за резолюцію щодо рекомендації визнання незалежності Арцаха (Нагірного Карабаху). Крім того, в тексті документа зазначено намір засудити «військову агресію Азербайджану, здійснювану за підтримки турецької влади та іноземних найманців», і закликати до негайного виведення азербайджанських військ з територій, зайнятих ними в результаті військовий дій в період з 27 вересня 2020 року.
МЗС Азербайджанської Республіки миттєво відреагував на резолюцію Сенату Франції заявивши, що вона не має юридичної сили. І ставить під сумнів нейтралітет Франції як члена Мінської групи ОБСЄ. У свою чергу, президент АР Алієв і представники Росії одночасно заявили про те, що Мінська група ОБСЄ (Росія, США, Франція), яка займається врегулюванням карабахського конфлікту, фактично вичерпала свої можливості.
Фактично подібними синхронними заявами РФ і Азербайджану торпедується дипломатичний майданчик, на якому ведуться переговори, в тому числі і щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Ставиться під сумнів можливість проведення дипломатичного врегулювання і взагалі можливості країн Заходу впливати на ситуацію – перш за все Франції та Сполучених Штатів, як країн-гарантів.
Нагадаю «раднику» Арестович, що Франція – співголова Мінської групи ОБСЄ. Від позиції Франції багато в чому залежить і питання припинення війни на Сході України. Не зважати на даний фактор не можна.
І головне.
Антивірменські заяви Арестовича прозвучали напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв злочину геноциду. «Раднику» Арестовичу варто було би знати, що 9 грудня 1948 року була прийнята Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього. Мета Дня – належним чином вшанувати пам’ять людей, які стали жертвою геноциду і недопущення подібних злочинів у майбутньому.
Рафаель Лемкін, чия сім’я стала жертвою Голокосту, запропонував термін «Геноцид». А знищення вірменського населення Османської імперії в 1915 році було великомасштабним злочином, яке проф. Лемкін мав на увазі в якості реальної основи запропонованого їм визначення, і яке містило склад злочину геноциду.
Цю трагедію вірмени називають «Велике злодіяння» ( «Мец Егерн» – арм.). Згідно з даними Міжнародної асоціації дослідників геноциду (IAGS), загинуло більше мільйона вірмен.
У 2016 році в Києві було встановлено Хачкар – кам’яну стелу з різьбленим зображенням хреста – в пам’ять усіх невинних жертв Вірменського і Українського народів. 9 грудня в пам’ять невинних жертв буде відправлений соборний молебень і відбудеться покладання квітів.
А азербайджанським кумирам українського «радника» Арестовича я хотів би нагадати слова троянця Лаокоона, який переконував своїх співгромадян не ввозити в Трою залишеного данайцями величезного дерев’яного коня. «Данайців боюсь із дарами прибулих»- сказав тоді Лаокоон.
Бійтеся «радників» із дарами прибулих. Зрадять, «для загального блага».
