Приєднуйся до нас

Що шукати?

За ЛаштункамиЗа Лаштунками

Невідома Історія

Московити єдині не мають власних колядок… бо “мо(н)голи”?

Московити (т.зв. росіяни) – це єдиний народ, який на відміну від усіх інших слов’ян, не має власних колядок. Про це написав відомий український письменник Юрій Винничук у блозі на “Інфа.ua”.

Повний текст допису:

“Я розумію, що така інформація може викликати у декого обурення, тому пошлюся на авторитети. “Краткая литературная энциклопедия”: “КОЛЯДКИ – святочные народные песни. К. широко распространены у украинцев, в меньшей мере у белоруссов, у русских встречаются сравнительно редко и то большей частью в виде так наз. “виноградья”, т. е. в виде величальных песен с традиционным припевом: “виноградье, красно-зелено мое” (колядки у русских по-видимому вытеснены вследствие особо сильной борьбы с ними церкви и правительства)”.

“Энциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона”: “Коляда – цикл народных рождественских праздников, игр и песен. Малорусская колядка…. примыкает к малорусскому же узкому значению слова Коляда. Слово К. происходит от греческого καλάνδαι и латинского calendae и встречается у всех народов, находившихся под прямым или косвенным влиянием Рима”.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Те саме стосується щедрівок, їх теж у Росії не знали: “Вне пределов Белоруссии и Малороссии нет и термина щедривка или ему соответствующего. Лучшие колядки сохранились в Галиции у карпатских горцев”.

Але далі у тому ж словнику натрапляємо на фразу: “Великорусские колядки сравнительно редки”. Ага! Втішиться хтось. Таки є! Ну, що ж беремо книгу “Поэзия крестьянских праздников” (1970), де опубліковані російські обрядові пісні, і переконуємося, що колядували в Росії лише у прикордонних з Україною областях, там, де жили українці – на Кубані, Курщині, Вороніжчині – та й коляди ці були українські.

Ось приклади:

Ходя-походя месяц по небу

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Святый вечор добрым людям.

Клича-поклича зарю за собой…

А ось щедрівка з Вороніжчини:

Як на ричци, на Ордане…

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Припев:

Щедрый вечер, добрый вечер,

Добрым людям на здоровье.

Божия Матерь ризы брала…

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Она брала, тай махала,

Тай на калынку позакидала.

Де ж взялися ангелята,

Взяли ризы та на крылята,

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Понесли ризы по пид небесамы,

Та врата Божьи щей отворылись,

Та вси святые поклонились.

“Толковый словарь Ушакова” стверджує: “Коляда – рождественский обряд, преим. на Украине, сопровождающийся песнями и обходом соседей (теперь исчезнувший)”. Ну, бо це за совєтів писалося.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

А от, що писали до революції. “Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка (Чудинов А.Н., 1910): “КОЛЯДА – святочный обычай в Малороссии ходить по домам и приветствовать хозяев с праздником”.

“Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка” (Павленков Ф., 1907): “КОЛЯДА – святки в Малороссии и Белоруссии”.

Як бачимо “коляда” – навіть не належить до російської лексики. Така сумна правда не одного щирого російського патріота гнітить. Ось і якась панна на своєму ЖЖ зі смутком повідомляє: “То есть таки да, таки русских колядок в собственном смысле слова, наверное, практически нет”.

Не було й свята Різдва такого, як в Україні, і не було Святвечора. “Энц. словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона” повідомляє: “Благосклонное внимание богов, с языческой точки зрения, обуславливалось надлежащим их угощением, жертвоприношениями; отсюда обрядовое употребление хлеба, каши, но особенно свиньи… Последнее поверье приводит нас к культу предков, который рельефно выступает в рождественской обрядности Малороссии и Белоруссии. В “свят вечир” (канун Рождества) вечерний ужин, состоящий в Лубенском уезде, главным образом, из кутьи (ячная, изредка пшеничная) и узвара (отвар сушеных плодов), имеет семейный и в частности поминальный характер”.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Святвечір російською мовою звучить кумедно: “святый вечор”, бо скалькований з української мови, а переважно “сочельник” – от соченя – лепёшки на конопляном масле, которые пеклись на Рождество, а из теста делались маски, через которые смотрели на прохожих и по их наружности судили о будущем”.

Loading

Реклама

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності