Згідно з експертними оцінками, в Україну з моменту лютневої революції і до кінця вересня надійшло з різних джерел (МВФ, Світовий банк, ЄС, США) близько 6 млрд. дол.. Близько 95% цієї суми пішло на рефінансування боргу. На інші цілі, які могли б мати хоч якесь відношення до вирішення нагальних завдань країни, випали крихти, що не перевищують 5%. Злі язики, що належать тим, хто робив лютневу революцію і опинився на узбіччі революційного процесу, розкривають страшну таємницю. Вони стверджують, що ці 5% – «відкати» і «розділили» на користь нової влади. Так що на цілі «національного розвитку» залишається рівно 0% …
Коли закінчиться вибудовування боргової піраміди на Україну?
Сьогодні багато говорять про те, що Україна – це «полігон» (для відпрацювання технологій «майданів» і революцій»). Однак це ще й «золота жила» для жадібних спекулянтів і фінансових олігархів (не українських, а світових). Створено механізм боргового закабалення України. Нові можливі позики підуть на те, щоб швидко наростити державний зовнішній борг України. При цьому курс гривні буде котитися далі вниз. У якийсь момент часу позики припиняться. Цей момент визначать міркування двох видів.
По-перше, міркування щодо значущості України як «плацдарму». Їх я тут торкатися не буду. По-друге, чисто меркантильні міркування. Кран допомоги буде перекритий остаточно тоді, коли в України буде вичерпано ресурс забезпечення своїх зовнішніх зобов’язань. Це всі активи «незалежної»: чорноземи; сланцевий газ та інші корисні копалини; залишок державних підприємств; вся інфраструктура, включаючи трубопроводи. Ці активи перейдуть на баланси тих компаній, банків і фондів, які є «бічними» структурами «західних благодійників» Києва. Одна з таких структур – фонд «Франклін Темплтон», який ще в минулому році скупив істотну частину боргових паперів казначейства України. Можна очікувати, що курс гривні до моменту такої події буде перебувати на рівні плінтуса.
Спекулянти поки не дуже зацікавлені в повній нормалізації ситуації на Україні – військові дії і відсутність стабільності дозволяють їм продовжувати гру на пониження. Вони хочуть зробити свої інвестиції в цій країні максимально «ефективними». Взяти, наприклад, Одеський припортовий завод (ОПЗ) – одне з провідних підприємств хімічної промисловості. 7 років тому, в 2007 році, підприємство оцінювалося в 2,5 млрд. грн. (що за «дореволюційним» курсом становило приблизно 312, 5 млн. доларів). Сьогодні воно вже оцінюється лише в 600 млн. грн. (близько 40 млн. доларів). А далі буде ще гірше.
Ситуація в Україні і довкола неї майже шизофренічна. Спекулянти діють за принципом «чим гірше, тим краще» (себто «чим гірше, тим дешевше потім купимо»). А влади України робить все можливе і неможливе для того, щоб довести, що в країні все не так вже погано, як це здається на перший погляд.
Про фінансові «досягненнях» нової влади
Міністерство фінансів України радісно рапортує про те, що обсяг податків, що надходять до бюджетів України в нинішньому році, навіть дещо перевищує відповідні показники минулого 2013 року. І певна частина громадян дійсно вірить в цю статистичну кабалістику.
А ось що повідомила у вересні голова Національного банку України (НБУ) Валерія Гонтарєва. Інфляційне зростання цін цього року складе 19%. Знецінення української гривні по відношенню до долара США вже досягло 60%. Таким чином, виходить, що дохідна частина бюджету України в реальному вираженні повинна бути зменшена на ці самі 19%. А по відношенню до доходів минулого року, вираженим в постійних гривнях, дохідна частина бюджету України цього року скоротиться, за моїми оцінками, на 17–18%.
Втім, думаю, що реальне скорочення доходної частини бюджету буде набагато більше. До середини поточного року Донецька і Луганська області зберігали фінансові зв’язки з Києвом. Тобто відбувалися перерахування податків в загальну казну, одночасно в ці області надходили бюджетні кошти на виплати заробітних плат бюджетникам, пенсій, допомог і т. д. Сьогодні ці фінансові зв’язки розірвані. Трагічні події привели до того, що значна частина підприємств регіону зруйнована або припинила свою роботу. Навіть за оцінками Києва, в двох зазначених областях в результаті «антитерористичної операції» були зруйновані 600 підприємств.
Зупинка підприємств «Новоросії» серйозно ускладнила роботу багатьох галузей української економіки в цілому, і її податковий потенціал падає на очах.
Показник ВВП України: статистичний ілюзіон
Викликає питання і статистика валового внутрішнього продукту (ВВП) України. Українські ЗМІ активно дискутують проблему: наскільки впаде в 2014 році економіка країни? Яценюк відноситься до табору «оптимістів» і називає величину зниження ВВП в 5%. Деякі українські чиновники зухвало оскаржують оцінку прем’єр-міністра і говорять про 6-відсоткове падіння. А ось МВФ пророкує падіння на цілих 7%. Особисто у мене не викликає довіри ні одна з наведених оцінок.
По-перше, тому що з економіки України в поточному році було проведене вирахування в розмірі 16,5% ВВП. Я маю на увазі частку в створенні ВВП Донецької та Луганської областей. По-друге, тому що фізичні обсяги всіх видів виробництв навіть в решті частини України в 2014 році будуть нижчими, ніж в минулому. Можна брати виробництво електроенергії, чавуну і сталі, вагонів і тепловозів, обсяги вантажоперевезень по залізницях і т. д. і т. п. Причин для такого падіння предостатньо. Як вже сказано, зупинка шахт і заводів на Донбасі болісно відбилася на становищі дуже багатьох підприємств України, що мали стійкі і тісні виробничо-економічні зв’язки з південним сходом країни. Крім того, Україна сама себе покарала санкціями проти Росії. Наприклад, заборонивши поставки продукції військового призначення в РФ. Тільки один приклад: гігант авіабудування «Антонов» змушений був припинити поставки авіатехніки в Російську Федерацію і зараз знаходиться на межі банкрутства. Нарешті, становище багатьох підприємств різко ускладнилося в результаті того, що Київ взяв курс на асоціацію з Європейським союзом і ці підприємства втратили російський ринок. Адекватної компенсації на ринку ЄС ці підприємства не отримають. Дія зазначених факторів стала проявлятися лише з середини поточного року, вона буде посилюватися і ще більше проявиться в 2015 році. На думку експертів, в результаті нинішньої війни на Україні економіка країни може позбутися трьох ключових галузей – чорної металургії, машинобудування, хімічної промисловості. Остання з названих галузей може загинути в результаті перебоїв з поставками російського газу.
Реальне падіння ВВП в Україні в 2014 році, за моїми грубими оцінками, складе ніяк не менше 20%. А економічні відомства українського уряду спільно з МВФ проводять сеанси гіпнозу під назвою «Статистичний ілюзіон на Україні». Способи створення статистичних ілюзій різні. Наприклад, статистична служба України і МВФ продовжують включати в загальну статистику по українській економіці цифри, які стосуються ДНР і ЛНР. Залишається тільки загадкою, яким чином вони збирають первинну статистичну інформацію, якщо діяльність статистичної служби України в ДНР і ЛНР припинилася. Не менш зручним є і такий спосіб статистичних маніпуляцій, як використання вартісних показників, ще не очищених від інфляції. Якщо сильно розігнати інфляцію в країні, то можна не тільки ліквідувати падіння економіки, але навіть домогтися непоганих темпів «економічного зростання».
Про валютне допінгу і українській економіці
Як ми вже зазначили, у 2014 році спостерігалося різке падіння курсу гривні. З початку року (за 8 місяців) населенням знято з банківських депозитів валюти на суму 2,2 млрд. дол.. Різко зросли покупки готівкової іноземної валюти. Влада звинуватила населення в підриві національної грошової одиниці, запровадивши обмеження на покупку валюти (на суму не більше 3000 гривень, що еквівалентно 220 дол. США). Щоб не допустити втрати танучих валютних резервів (їх величина на 1 серпня 2014 склала 16,1 млрд. дол.), НБУ припинив валютні інтервенції, повністю відпустивши гривню. Міжнародним спекулянтам це на руку.
За перші 8 місяців поточного року сальдо торгового балансу країни становило мінус 2,62 млрд. дол. Знову ж таки влада з гордістю говорить, що це велике досягнення на тлі того, що минулого року дефіцит торгового балансу (тільки по товарах, без послуг) був 19,6 млрд. дол. Однак, якщо розбиратися, то з’ясовується, що скорочення дефіциту відбулося не за рахунок нарощування експорту, а за рахунок різкого падіння імпорту. Відпустивши валютний курс гривні і знецінивши її на 60%, влада дуже розраховували на те, що спрацює механізм валютного стимулювання товарного експорту. Іншим країнам буває достатньо знецінити свою грошову одиницю відсотків на 10 для того, щоб досягти серйозних зрушень у своєму торговому балансі. В України не вийшло. Механізм «валютного демпінгу (а точніше – допінгу)» анітрохи не оживив товарний експорт України. Квартальні показники експорту товарів з України в 2013 році були наступними (млрд. дол.): 1 кв. – 15,6; 2 кв. – 15,9; 3 кв. – 16,0; 4 кв. – 17,5. А ось дані за 2014 (млрд. дол.): 1 кв. – 14,6; 2 кв. – 14,9. Українська економіка мертва, її не воскресять навіть кінські дози валютного допінгу.
Дефолт України і Росія як «непередбачений фактор»?
У 2013 році сальдо платіжного балансу України, незважаючи на дефіцит балансу зовнішньої торгівлі, було позитивним і дорівнювало 2 млрд. дол.. А в поточному році вже за перші 8 місяців платіжний баланс України був зведений з дефіцитом 4, 6 млрд. дол. Цей загальний дефіцит відображає не тільки дефіцит торгового балансу, але також процес стійкого відтоку капіталу з України. При збереженні існуючих тенденцій дефіцит платіжного балансу України за весь 2014 може скласти близько 7 млрд. дол.. Проте в другій половині поточного року починає діяти ряд обтяжуючих факторів, які можуть запросто збільшити дефіцит платіжного балансу країни до 10 і більше млрд. дол..
В листопаді планується опублікування найсвіжіших даних про величину ВВП України. Всіх цікавить цей показник. Інтерес не обнадійливий. Величина ВВП дозволить визначити рівень відносного державного боргу України. Якщо він перевалить за 60% ВВП, то Росія, яка в грудні 2013 року надала Україні позику на суму 3 млрд. дол., може зажадати негайного погашення всього боргу (основна частина + відсотки). Такі умови позики. Уже через одне це дефіцит платіжного балансу перевалить через позначку 10 млрд. дол.. Якщо Україна не отримає за місяці, що залишилися 2014 ніякої нової фінансової допомоги, то їй доведеться закрити діру в 10 млрд. дол. своїми валютними резервами. Тоді до нового року в валютній комірчині України залишиться не більше 6 млрд. дол. А якщо ми в розрахунки включимо ще такий фактор, як погашення Україною застарілого боргу по природному газу перед «Газпромом», то це ще 3 млрд. дол.. за мінімальним рахунком. Одна думка про такий сценарій змушує тремтіти багатьох західних утримувачів державного боргу України. Може наступити той самий дефолт, якого, за запевненнями Яценюка, «ніколи не буде». Хтось на цьому дефолті втратить свої мільярди, а хтось, навпаки, незчисленно наживеться. Втім, як показує світовий досвід, дефолти рідко бувають експромтами. Частіше вони готуються в плановому порядку, іноді протягом багатьох років. Україна – не виняток. Дефолт там буде. Але не раніше, ніж на це дадуть відмашку покровителі й скромні бенефіціари таких організацій, як фонд «Франклін Темплтон». Втім, той же світовий досвід показує, що не завжди події з підготовки дефолту розвиваються за планом. Іноді в «гру» може вклинитися незапланований учасник. Наведений вище розклад фінансових зобов’язань України показує, що Росія може стати тим самим «незапланованим учасником».
Валентин Катасонов, академік, д. е.н., спеціаліст в області
міжнародного руху капіталу