Щоб зрозуміти, наскільки зброя з арабськими написами типова для колекції Збройової палати Московського Кремля, звернемося до її опису, складеної в 1862 році помічником директора Збройової палати Лук’яном Яковлєвим. Цей рідкісний документ існує лише в каліграфічної рукописи і зберігається в архіві самої Збройової палати.
Тому зібрання шабель Збройової палати в рамках традиційної історії виглядає неприродним. Воно вимагає спеціальних пояснень.
На основі традиційної історії логічно припустити, що хрестоносець напише на щиті девіз на латині, мусульманин – аяти з Корану, а російський воїн скористається хоча б рідною мовою. Замість цього ми спостерігаємо засилля так званої «східної» зброї в Московії з написами релігійного змісту, виконаними майже виключно арабською мовою. Як правило, це аяти з Корану і звернення до Аллаха.
Причому йдеться НЕ про трофейному зброю. Шаблі з арабськими написами в Московії купувалися і виготовлялися в Палаті зброї «московськими» майстрами.
Половина «шапок єрихонських», які є важливою частиною урочистого військового наряду московського царя, мають релігійні арабські написи. Вражаюче, що інші мови, крім арабської, при цьому не використовуються.
Є навіть приклад парадоксального, з точки зору традиційної історії, сусідства здавалося б зовсім далеких один одному релігійних символів на «шапках єрихонських» московських царів. Так, наприклад, на «шапці ієрихонській» Михайла Федоровича Романова, роботи майстра Збройової палати Микити Давидова 1621 року, в клеймах поміщена арабський коранічний напис: «Обрадуй правовірних обіцянкою допомоги Аллаха і швидкої перемоги». Цей напис зроблено посусідству з восьмикутними православними хрестами на самому шоломі і з образом архангела Михаїла на стрілці шолома.
Інший приклад. На зерцалах царських обладунків перших Романових, що зберігаються в Московській Палаті зброї, кирилицею по-слов’янськи написані тільки титули Михайла Федоровича і Олексія Михайловича. Релігійні ж написи на зерцалах виконані суцільно арабською мовою.
В цілому простежується наступна картина, вражаюча з точки зору нав’язаної нам версії московитської історії. Написи зазвичай присутні на традиційному московитському княжому озброєнні – шаблі, зерцальному булатному обладунку і шапці ієрихонської, – які входили в «великий наряд» московських царів.
Причому тільки арабські написи, як правило, містять релігійні формули на московитській зброї. Мабуть, єдиний виняток – це двомовна «турецька» шабля XVI століття з зібрання Московської Збройової палати, на якій релігійні написи виконані і по-арабськи і по-словянськи.
На п’яті цієї шаблі написано арабською: «В ім’я Аллаха, благого і милосердного!», «О переможець! О заступник!». По обуху тієї ж шаблі йде напис кирилицею також релігійного змісту: «Суді Господі, обідящьія мя. Поборі борющьія мя. Прими оружиє и щіт і возстані в помощь».
Таке широке застосування арабської мови на старій московитській зброї, причому переважно для релігійних формул, говорить про те, що арабська мова до XVII століття могла бути однією з священних мов Московської православної церкви. Збереглися й інші свідчення використання арабської мови в Московській православній церкві доромановскої епохи.
Наприклад, дорогоцінна митра – головний убір православного єпископа, досі зберігається в музеї Троїце-Сергієвої лаври. Її фотографія приведена в альбомі Л. М. Спіріної «Сокровища Сергиево-Посадского государственного историко-художественного музея-заповедника. Древнерусское прикладное искусство»(ГИПП» Нижполиграф», Н. Новгород, рік видання не вказаний). На митрі спереду, прямо над православним хрестом, поміщений дорогоцінний камінь з арабським написом.
Велика кількість арабських релігійних написів на предметах, що входять до складу Великого наряду московських царів, тобто їх парадного військового обладунку, і практично повна відсутність будь-яких написів на інших видах озброєння (за винятком хіба що клейм виготовлювача на шпагах і німецьких мечах) також служить непрямим свідченням на користь використання арабської мови в Московії в якості старої мови традиційних обрядів і староцерковної мови.
Візьмемо фрагмент шолома Івана Грозного. Над іменем царя кирилицею – арабський «візерунок». Це напис «Аллах Мухаммед», зроблена вона сім разів по окружності шолома.
Цікавий факт.
Ім’я Олександра Невського відомо кожному з шкільної історії. Його діяльність припала на один з найтяжчих періодів історії давньоруської держави.
Життя великих і відомих людей завжди обростало таємницями. Безліч легенд було і довкола імені Олександра Невського – деякі навіть вважали його сином хана Батия і пов’язують з руйнуванням православних монастирів і руських князівств з допомогою монголів. Історія дбайливо зберігає все, що пов’язано з ім’ям цього великого «святого» і полководця.
У музеї Московського Кремля зберігається і шолом Олександра Невського… теж з арабськими написами. На ньому висічено арабською в’яззю аят з Корану (61:13). На поверхні шолома виразно видно нанесене золотою насічкою зображення царського вінця з восьмикутним православним хрестом. На носовій стрілці шолома вміщено емалеве зображення архангела Михаїла.
А навколо вістря шолома йде пояс арабесок. Тобто арабських висловів, укладених в рамки. На арабесці канонічним арабським шрифтом поміщений напис «Ва башшір аль-мумінін» – «І обрадуй же віруючих». Це популярний вислів з Корану.
Отож, називати тепер Московське царство і московітів «нащадками Київської-Русі» після такого, мабуть, не захочеться нікому.
Підготувуав Тарас Боднар
