Попри незавершену війну у Раді та уряді уже давно говорять про вибори осінню 2023.
Загалом 2023-й рік несе виборчому законодавству багато цікавого.
Напевно, добрий знак у тому, що якщо депутати приступили до корекції Виборчого кодексу, то таки в 2023-му році будуть парламентські вибори, – пише на своїй сторінці Олег Постернак, який спробував тут же у цьому розібратися і пояснити усе читачеві:
Значить для частини суспільства з’являється сподівання на завершення гарячої фази війни та скасування правового режиму воєнного стану (що, до речі, не означає припинення війни як такої).
Одна така законодавча “цікавинка” з’явилась у переддень новорічних свят 27 грудня у вигляді законопроекту 8310, який змінює частину норм Виборчого кодексу.
Автори проекту – “слуги народу” О.Корнієнко, М.Потураєв, Д.Арахамія, Є.Кравчук тощо. Тобто з високою вирогідністю можна припустити, що даний проект закону буде ухвалений.
Давайте пройдемось по основним новаціям, адже вони стосуються роботи медіа під час виборів та передвиборчої агітації.
1. Публічні заходи. Журналістам надається безперешкодний доступ на абсолютно всі публічні заходи під час виборів (з’їзди партій, засідання виборчкомів тощо).
2. Медіа. Замість застарілої термінології “ЗМІ” з’являється поняття “суб’єкт в сфері медіа”.
Нацрада з питань ТБ і РМ отримає право укладати договори з провайдерами спільного доступу до інформації (наприклад, facebook, youtube тощо) з метою протидії дезінформації у передвиборчий період, забезпечення прозорості агітації шляхом запровадження маркування агітації, розміщення спецсповіщень тощо.
3. Соцопитування. Заборона публікувати передвиборчі опитування тепер буде діяти за 6 днів до дня голосування (раніше – за 2 дні).
Тепер опитування законом чітко розділені на репрезентативні та нерепрезентативні.
Поширення обов’язку публікувати детальну інформацію про час, територію, розмір та спосіб формування вибірки стосується також і при поширенні результатів опитування в мережі інтернет.
4. Передвиборча агітація. До неї відтепер офіційно віднесене поширення всіма медіа-суб’єктами матеріалів агітації у будь-яких формах в тому числі у мережі інтернет. Раніше кодекс мав свужені формулювання, що дозволяло обходити вимоги до агітації.
З’являється окрема стаття щодо порядку поширення агітації в онлайн-медіа та нелінійних аудіовізуальних медіа. Вона має здійснюватися лише на підставі договорів та фінансуватися за рахунок коштів виборчих фондів. Такі матеріали також мають бути промаркировані фразою “Передвиборча агітація”
Що цікаво, Нацрада з ТВ і РМ отримала повноважння звертатися до платформ соціальних мереж щодо поширення матеріалів передвиборчої агітації, оплачених не з джерел, визначених законодавством, наприклад поза виборчим фондом кандидатів чи партії, з метою припинення їх поширення.
Проектом закону пропонується заборонити участь у передвиборчій агітації працівників підприємств, організацій, установ державної та комунальної форми власності, які надають послуги громадянам (освітні, адміністративні, медичні, банківські, транспортні, розважальні, побутового обслуговування тощо) під час виконання ними своїх посадових та службових обов’язків.
Такої норми раніше у Виборчому кодексі не було. Особливо звертаю увагу якраз на комунальних працівників, які завжди масово використовувались під час виборів в якості агітаційного ресурсу.
Вперше на законодавчому рівні у передвиборній агітації забороняється використання засобів та техологій, які діють на підсвідомість виборців. Зрозуміло, що без детальних пояснень, а що це за технології і засоби такі. Ну спеціалісти то знають, але де нормативні критерії та відповідальність?
До речі, заборонено поширювати у будь-якій формі матеріали, які містять ознаки сексизму або підбурюють до сексизму; використовувати зображення дітей без письмової згоди їх батьків тощо. Кандидат не може бути ведучим телерадіопередачі чи здійснювати журналістську діяльність. В цьому місці прошу не згадувати про Пальчевського і Співака.
Для оцінки ознак порушення норм передвиборної агітації створюється Експертна рада з питань передвиборчої агітації при Нацраді ТБ і РМ.
5. Мітинги, пікети та палатки. Організація і проведення суб’єктами виборчого процесу мітингів, походів, демонстрацій, пікетів, встановлення наметів для агітації не потребує отримання будь-яких дозволів від влади чи органів самоврядування, але всі видатки на їх здійснення – лише за рахунок коштів виборчого фонду.
6. Право на відповідь. Це ноу-хау Виборчого кодексу, однак воно випливає із практики передвиборчої боротьби. Кандидат чи партія впродовж 5 днів можуть отримати право на звернення до медіа-суб’єкта з вимогою опублікувати їх відповідь на поширення ними недостовірної інформації про них.
Це лише побіжний аналіз деяких деталей. Звісно, у випадку ухвалення відповідних змін до кодексу роль соціальних мереж, та в цілому всіх медіа, у передвиборчій боротьбі, стане більше унормованою і контрольованою.
Додається більше возні юристам та бухгалтерам-розпорядникам з виборчими фондами і трохи зменшиться фантазія політтехнологів. Хоча, для багатьох спеціалістів ринку давно вже прийшов час задуматись щодо результатів свого креативу упродовж останніх років.
