Днями в міністерстві оборони країни-окупанта заявили, що Сили оборони України завдали ударів по трьох російських регіонах за допомогою ракет С-200.
Російські військові заявили, що 9 липня ЗСУ атакували Кримський міст саме ракетами С-200. За словами начальника головного штабу повітряно – космічних сил рф Афзалова,українські військові запустили 4 ракети, 2 з яких “перехопила” російська протиповітряна оборона, а ще дві – відхилила РЕБ.
Крім того, 28 липня у російському Таганрозі стався вибух. Росіяни заявили, що це був приліт ракети С-200.
Версії про те, що удар по російському місту Таганрог зразками західної зброї (Storm Shadow чи SCALP), не піднімається росіянами з кількох причин.
Справа утім, що Україна не має права використовувати західні ракети для ударів по території Росії. Росіяни це прекрасно знають і розуміють.
Військово-політичному керівництву країни-окупанта було б вигідно звинуватити Україну у використанні саме західних далекобійних ракет для обстрілів території РФ. Але при цьому росіяни не педалюють цю тему, наголошуючи на тому, що удар по Таганрогу був завданий саме з використанням старих радянських ракетних систем С-200.
Із відеопідтверджень, які були опубліковані російською стороною, було зафіксовано момент падіння ракети, ззовні схожої на ракету 5В28 комплексу С-200.
Я припускаю,що в Україні справді могли відновити для використання на цій війні радянські ракетні комплекси С-200, хоч це дуже технологічно складна робота.
Справа утім, що ця військова техніка є радянською розробкою ще 60-х років минулого століття.
Комплекс С-200 призначений для боротьби з літаками, повітряними командними пунктами, постановниками перешкод та іншими пілотованими і безпілотними засобами повітряного нападу на висотах від 300 м до 40 км, що летять з швидкостями до 4300 км/год, на дальностях до 300 км. Комплекс здатен діяти за умов інтенсивної радіопротидії.
У бойових умовах ці радянські комплекси використовувалися у кількох воєнних конфліктах на території Азії та Африки. Зокрема, у грудні 1983 року С-200, які перебували на озброєнні сирійської армії, збили три безпілотні літальні апарати MQM-74 збройних сил Ізраїлю. А у травні 1986-го лівійські військові, які отримали від СРСР ці ракетні комплекси, спромоглися збити з іх використанням два американські літаки.
Утім, ще у 2013 року з’являлася інформація, що українська сторона відмовилися від них.
Але, є імовірність того, що в ЗСУ провели певну модернізацію цього комплексу — і завдяки цим змінам він може використовуватися у нинішній війні.
По-перше,у С-200 напівактивне радіолокаційне наведення. Цю систему створювали для ударів по повітряних цілей, але з часом, ще в радянську епоху, провели випробування щодо ударів по наземних цілях. У 1982 році на полігоні Сари-Шаган були проведенні випробування, які показали малу ефективність через те, що радіоконтрастність наземних цілей була поганою для системи наведення ракети. Тодішні випробування показали погані результати і від ідеї модернізації на той час відмовилися. Тож модернізація системи наведення мала стати одним із основних моментів реанімування цього старого радянського ракетного комплексу.
Найімовірніше, поміняли і бойову частину ракети. Бойова частина була досить незначна — 220 кг, зважаючи на 7-тонну ракету. При цьому із 220 кг — лише 90 кг це вибухові елементи. А усе інше — уражаючи елементи
Крім того, треба було змінювати ще і двигун, бо він у С-200 рідкопаливний. Її двигун 5Д12 працював на ТГ-02 та АК27и. За оцінками спеціалістів, існував варіант перевести рідкопаливну ракету С-200 на твердопаливну. Таке завдання свого часу було поставлене КБ “Південне”. Робота проводилась, однак комплекси С-200 були зняті з бойового чергування напередодні 2014 року.
Варто зауважити, що комплекс С-200 був створений у стаціонарному варіанті. Самі позиції ЗРК передбачають складні інженерні конструкції з переміщенням пускових по рейках.
Утім, остаточно виключати модернізації і використання С-200 не варто.
За інформацією російської сторони, начальник генштабу збройних сил росії Герасимов поставив завдання встановити місця зберігання ракет С-200 в Україні та планувати нанесення по них ракетних ударів.
Оскільки таке завдання щодо виявлення та знищення пускових установок С-200 та місць зберігання ракет поставлено на рівні керівництва генштабу, небезпека їх застосовування Силами оборони України оцінюється противником як потенційно висока.
Спеціально для Центру громадської аналітики “Вежа”.
