Суд засудив неповнолітнього водія електросамокату за наїзд на жінку до позбавлення волі на 2 роки умовно (Вінницький міський суд Вінницької області № 127/18419/22 від 20.03.2023 р.)
Фабула судового акту: Так, неповнолітній обвинувачений, керуючи орендованим електричним самокатом рухався по велосипедній доріжці, що розташована поза межами проїзної частини та непризначена для руху даного виду транспорту. В один момент, коли виникла небезпека для руху, він не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості, натомість звернув праворуч, не переконавшись, що це буде безпечним, виїхав на тротуар, де допустив наїзд на жінку, яка переходила велосипедну доріжку та тротуар, зліва – направо по напрямку руху самоката. Внаслідок ДТП жінка отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого базоцервікального перелому лівої стегнової кістки – що висновком судово-медичної експертизи було віднесено до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи, в ситуації, яка склалася, можливість попередження наїзду на пішохода у водія електросамоката була. При цьому в діях неповнолітнього, експерт вбачав невідповідність вимогам п. п. 1.10, 10.1 ПДР, і такі знаходились в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, у цій справі: Вінницький міський суд Вінницької області, встановив, що невідповідність дій водія вимогам п. п. 1.10, 10.1, 11.13 ПДР України знаходились у причинному зв`язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ПДР:
- п. 1.10 – терміни, що наведені у Правилах дорожнього руху мають таке значення : «велосипедна доріжка» – доріжка з покриттям поза межами проїзної частини вулиці та/або дороги, розташована окремо чи суміжно з тротуаром або пішохідною доріжкою, що призначена для руху на велосипедах, і позначена дорожнім знаком 4.14 «Доріжка для велосипедистів» та горизонтальною розміткою 1.36; «тротуар» – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном;
- п. 10.1 – перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 11.13 – забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 цих Правил.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю. Експерт свій висновок підтримав, суду повідомив, що хлопець не мав права їхати на електросамокаті по велосипедній доріжці, оскільки такий самокат є транспортним засобом. Однак, згідно з ПДР України електричний самокат не віднесений до жодного виду транспортних засобів.
Отже, суд кваліфікував дії неповнолітнього за ст. 291 КК України, як порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило тяжкі наслідки. При визначенні виду та міри покарання суд врахував, що неповнолітній раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило, за місцем навчання характеризується позитивно. Обставинами, що пом`якшують покарання було повне визнання вини, щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
За таких обставин, а також враховуючи що потерпіла не наполягала на суворому покаранні, суд призначив неповнолітньому покарання у вигляді двох років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України його було звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.
Щодо моральної шкоди:
Потерпіла подала цивільний позов про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди – в загальній сумі 110755,30 грн., яка включає в себе витрати на лікування. Моральну шкоду позивач оцінила аж у 100000 грн.. При цьому, їй вже було відшкодовано дві тисячі гривень матеріальної шкоди.
Оцінюючи моральну шкоду в значну суму 100000 грн., потерпілою, крім доказів перебування на лікуванні, не було надано жодного доказу в підтвердження позовних вимог морального характеру. Тому суд оцінив моральну шкоду спричинену потерпілій з урахуванням всіх наведених вище обставин в 50000 грн. стягнув на її користь.
Згідно з ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Враховуючи, що саме діями обвинуваченого потерпілій завдано шкоду, та й те що на час прийняття позову останній був уже повнолітнім, зі слів останнього працює та має власний дохід, суд стягнув шкоду саме з обвинуваченого.
Справа № 127/18419/22
Провадження № 1-кп/127/630/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
представника служби у справах дітей ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022020010000404 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України, –
ВСТАНОВИВ:
29.04.2022 року близько 17:00 год. ОСОБА_5 , керуючи орендованим електричним самокатом марки «Segway Ninebot MAXG30», який згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, є немеханічним транспортним засобом, в порушення вимог п. п. 10.1, 11.13 Правил дорожнього руху України, рухався зі сторони вулиці В. Порика по велосипедній доріжці, що розташована поза межами проїзної частини вулиці 600-річчя в місті Вінниці та непризначена для руху даного виду транспорту. В районі будинку № 34А, в момент виникнення небезпеки для руху, ОСОБА_5 не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, натомість змінив напрямок руху праворуч, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на тротуар, де внаслідок злочинної самовпевненості допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка переходила велосипедну доріжку та тротуар, зліва – направо по напрямку руху самоката.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого базоцервікального перелому лівої стегнової кістки.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 325/326 від 15.06.2022 року, вказане ушкодження у ОСОБА_8 належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являвся небезпечним для життя в момент заподіяння та не супроводжувався загрозливими для життя явищами, однак за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я.
Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/102- 22/3645-ІТ від 08.07.2022 року, в ситуації, яка склалася, можливість попередження наїзду на пішохода ОСОБА_8 у водія електросамоката «Segway Ninebot MAXG30» з технічної точки зору полягала у виконанні ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру. При цьому в діях неповнолітнього ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п. п. 1.10, 10.1 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
За вищевикладених обставин ОСОБА_5 порушив вимоги п. п. 1.10, 10.1, 11.13 Правил дорожнього руху України, де зазначено:
п. 1.10 – терміни, що наведені у Правилах дорожнього руху мають таке значення : «велосипедна доріжка» – доріжка з покриттям поза межами проїзної частини вулиці та/або дороги, розташована окремо чи суміжно з тротуаром або пішохідною доріжкою, що призначена для руху на велосипедах, і позначена дорожнім знаком 4.14 «Доріжка для велосипедистів» та горизонтальною розміткою 1.36; «тротуар» – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном;
п. 10.1 – перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 11.13 – забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 цих Правил.
Невідповідність дій ОСОБА_5 вимогам п. п. 1.10, 10.1, 11.13 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв`язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.
В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю, надав суду наступні показання. Того дня він зі своїм товаришем рухався на самокаті на вул. 600-річчя по велосипедній доріжці зі швидкістю близько 10 км/год. По дорозі він побачив жінку, яка йшла по тротуарі. Він хотів її оминути, тому виїхав на тротуар, щоб об`їхати. Однак, він неумисно зачепив жінку рукою і вона впала. Він зупинився, підійшов до жінки, допоміг їй підвестися та підвів до лавки. Жінка вказала їм свою адресу і вони віднесли туди її речі. Свою вину він визнає повністю.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_9 свій висновок експерта підтримав, суду повідомив наступне. ОСОБА_5 не мав права їхати на електросамокаті по велосипедній доріжці, оскільки такий самокат є транспортним засобом. Однак, згідно з ПДР України електричний самокат не віднесений до жодного виду транспортних засобів. У діях ОСОБА_5 вбачається невідповідність п.п. 1.10 і 10.1 ПДР України, яка стоїть в причинному зв`язку з наслідками ДТП.
В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:
– витяг з ЄРДР від 29.07.2022 року;
– рапорт;
– протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.04.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_8 просить вжити заходи до невідомої особи, яка рухаючись на електросамокаті здійснила на неї наїзд;
– лист ФОП ОСОБА_10 від 13.07.2022 року;
– протокол проведення слідчого експерименту від 30.06.2022 року за участю ОСОБА_11 ;
– висновок експерта № СЕ-19/102-22/9645-ІТ від 08.07.2022 року, відповідно до якого в ситуації, яка склалася, можливість попередження наїзду на пішохода ОСОБА_8 у водія електросамоката «Segway Ninebot MAXG30» з технічної точки зору полягала у виконанні ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру. При цьому в діях неповнолітнього ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п. п. 1.10, 10.1 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди;
– протокол огляду транспортного засобу від 18.07.2022 року, відповідно до якого оглядався електричний самокат;
– виписка № 5596 від 29.04.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_8 встановлено діагноз базоцервікального перелому лівої стегнової кістки;
– висновок експерта № 325/326 від 15.06.2022 року, у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого базоцервікального перелому лівої стегнової кістки. Вказане ушкодження у ОСОБА_8 належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являвся небезпечним для життя в момент заподіяння та не супроводжувався загрозливими для життя явищами, однак за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я;
– протокол огляду місця ДТП від 29.04.2022 року.
Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена досудовим розслідуванням та знайшла повне підтвердження в судовому засіданні з огляду на таке.
Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину та фактичні обставини кримінального правопорушення. Крім того, винуватість ОСОБА_5 підтверджується дослідженими в ході судового розгляду документами.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ст. 291 КК України, як порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило тяжкі наслідки.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило, за місцем навчання характеризується позитивно.
Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд вважає повне визнання вини, щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
За таких обставин, а також враховуючи результати досудової доповіді та думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні для обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Суд вважає, що процесуальні витрати по проведенню експертизи слід покласти на обвинуваченого, оскільки вони були зумовлені розслідуванням вчиненого ним злочину, а також необхідно вирішити долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_8 подала цивільний позов до ОСОБА_5 та до ОСОБА_12 про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_5 вона отримала тілесні ушкодження, була змушена лікуватися стаціонарно та витрачати кошти на лікування.
Цивільний позивач ОСОБА_8 просила суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 110755,30 грн., яка включає в себе витрати на лікування.
Отримані травми спричинили їй фізичний біль, страждання, внаслідок ДТП був порушений звичний ритм її життя. Моральну шкоду позивач оцінила у 100000 грн. та просила суд стягнути її з відповідачів.
Представник потерпілої ОСОБА_6 просив суд позов задовольнити з врахуванням того, що потерпілій була відшкодовано дві тисячі гривень матеріальної шкоди.
Прокурор ОСОБА_3 , представник служби у справах дітей ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення позову.
Захисник ОСОБА_4 просив суд задовольнити позов частково, а саме повністю задовольнити позов в частині стягнення майнової шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_5 позов визнав частково, на 25000 грн. матеріальної шкоди та 25000 грн. моральної шкоди.
Законний представник обвинуваченого цивільний позов визнав частково.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Потерпілою ОСОБА_8 надано суду документи, які підтверджують витрати на лікування на суму, зазначену в позові. Те, що придбані потерпілою ліки призначені були лікарями в зв`язку з її лікуванням після ДТП, підтверджується наданими медичними документами. Враховуючи, що ОСОБА_5 відшкодував ОСОБА_8 частину матеріальної шкоди в сумі 2000 грн., то позов в частині понесених витрат на лікування підлягає до задоволення на суму 108755,30 грн.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд враховує положення Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р., зокрема п. 4, який встановлює, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. А також п. 9 вказаної Постанови, згідно якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд також має враховувати майновий стан відповідача. В даному випадку це молода особа, яка щойно досягла повноліття, відповідно не має значних статків і доходів.
Виходячи із наведеного суд вважає, що потерпіла безумовно зазнала певних моральних страждань внаслідок ДТП та має право на відшкодування такої шкоди. Однак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілою моральна шкода оцінена невірно. Оцінюючи моральну шкоду в значну суму 100000 грн., потерпілою, крім доказів перебування на лікуванні, не надано жодного доказу в підтвердження позовних вимог морального характеру. Тому суд оцінює моральну шкоду спричинену потерпілій з урахуванням всіх наведених вище обставин в 50000 грн. та вважає, що ця сума підлягає стягненню на її користь.
Згідно з ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Враховуючи, що саме діями ОСОБА_5 потерпілій завдано шкоду, на даний час ОСОБА_5 уже повнолітній, зі слів останнього працює та має власний дохід, суд вважає, що завдана ОСОБА_8 шкода має бути стягнута з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, –
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі дев`ятсот сорок три гривні 90 копійок на користь держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2022 року, на електричний самокатмарки «SegwayNinebotMAXG30»№ 341 – скасувати.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме:
електричний самокат марки «Segway Ninebot MAXG30» № 341, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_10 залишити останньому.
Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 сто вісім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 30 копійок матеріальної шкоди та п`ятдесят тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку обвинуваченим та прокурору негайно. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя :
