Чи треба Великій Палаті ВС розглядати проблему юрисдикції справ дружин загиблих військовослужбовців, – судді Дмитро Гудима та Олег Ткачук виснували окрему думку.
Так, досі немає визначеності, який же суд – цивільний чи адміністративний – має розглядати це питання. Врешті жінкам часто відмовляють у відкритті провадження. Різна практика сформувалася і на рівні Верховного Суду.
Тому Касаційний адміністративний суд вирішив передати справу на Велику Палату Верховного Суду, аби там поставили крапку у питанні. Наразі рішення ВП ВС ще немає, хоча вона прийняла відповідну справу №560/17953/21 до розгляду.
Однак із тим, що Велика Палата має розглядати дане питання, категорично не погодилися судді Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима (наразі вже завершив повноваження як суддя ВП ВС і повернувся до КЦС ВС) та Олег Ткачук.
Обставини справи
Отже, у цій справі жінка з 2005 року проживала у незареєстрованому шлюбі із чоловіком. За час спільного проживання у них з`явився спільний побут і спільне майно, виникли взаємні права й обов`язки, вони почали вести спільне господарство (утримувати кіз, курей, кроликів, вирощувати городину) та спільно розпоряджатися грошима. Господарські роботи виконували разом, витрати оплачували із сімейного бюджету.
У лютому 2017 року чоловік підписав контракт із Міноборони на проходження військової служби у ЗСУ. Протягом квітня 2018 року – квітня 2020 року брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Набув статусу учасника бойових дій. Перебуваючи на військовій службі, постійно продовжував надавати матеріальну допомогу позивачці – переказував їй гроші.
За час проходження військової служби отримав кілька захворювань, які суттєво погіршили його здоров`я. Позивачка протягом усього часу доглядала за ним, купувала ліки, готувала їжу. У квітні 2020 року він переніс складну операцію на шлунку, постійно потребував сторонньої допомоги, яку надавала позивачка, а згодом помер. Позивачка його поховала. Їй він заповів усе майно.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв ця комісія встановила, що «захворювання та причина, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».
Позивачка звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міноборони.
Але комісія Міноборони відмовила позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки суд:
(а) не встановив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з чоловіком, ведення спільного господарства та наявності між ними взаємних прав та обов`язків;
(б) не визнав право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка. Подані документи не підтверджують статус позивачки як члена сім`ї загиблого.
Рішення судів
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Вказав, що позивачка не підтвердила факт спільного проживання з померлим однією сім`єю, тому у неї відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив.
Міноборони подало касаційну скаргу. Просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
22 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Вказав, що необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц. Згідно з цим висновком вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі у бойових діях і забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та стримування збройної агресії російської федерації, не можна вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Правовідносини у справах № 560/17953/21 і № 290/289/22-ц є подібними, оскільки в обох справах необхідно встановити юридичний факт (факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) для подання документів до відповідних органів з метою призначення й отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
11 жовтня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про прийняти та призначення справи до розгляду.
В чому полягає окрема думка суддів Гудими та Ткачука
Нагадаємо, що раніше Дмитро Гудима під час онлайн-зустрічі на тему «Судові рішення зрозумілою мовою» розповів, що «якісне судове рішення має бути переконливим, написаним простою мовою, належно структурованим і зрозумілим для читача, зокрема для того, який не має юридичної освіти і самостійно звернувся до суду».
За його словами, у рішеннях судів досі трапляється надмірне цитування законодавства. Крім того, часом вони бувають непереконливі, написані складними реченнями, неструктуровані за проблемами, які мав вирішити суд.
Нижче цитуємо окрему думку суддів Дмитра Гудими та Олега Ткачука, в якій викладено аргументацію, чому дану справу не мала б розглядати Велика Палата Верховного Суду.
«ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
- Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала повернути справу № 560/17953/21 для продовження розгляду до Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
- По-перше, пропонованийпідхід, спрямований на зміну судової практики, у разі його впровадження може мати негативні наслідки для вирішення спорів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Цей підхід, як видається, всупереч чинному правовому регулюванню допускає можливість визнання права на призначення та виплату такої допомоги за кожним позивачем, який подасть в адміністративний суд у справу про оскарження рішення відповідної комісії Міноборони ухвалене після прийняття цього рішення судове рішення про встановлення в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
10.1. Установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац перший пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»).
10.2. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення) (частина перша статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
10.3. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування(частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
10.4. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці – відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (абзац шостий пункту 5 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975)).
10.5. Члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі – уповноважений орган), такі документи (пункт 10 Порядку № 975):
заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей – іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста – для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб – для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини – для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, – копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
10.6. Право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого). Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці – відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (абзаци перший і другий пункту 4.6 розділу IV затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі – Положення № 530)).
10.7. Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП (абзац шостий пункту 4.6 розділу IV Положення № 530).
Обласні ТЦКСП для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) подають у Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України такі документи (абзаци сьомий – двадцять перший пункту 4.6 розділу IV Положення № 530):
– висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (додаток 9);
– заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей – іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 10);
– копію свідоцтва про смерть військовослужбовця;
– витяг з наказу про виключення особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зі списків особового складу військової частини;
– копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Такими документами можуть бути копія акта про нещасний випадок військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, витяги з документів правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті (поранення, контузії, каліцтва, травми), матеріали службового розслідування, судове рішення, інші медичні або військово-облікові документи;
– копія постанови штатної ВЛК про встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
– витяг з послужного списку особової справи (облікової картки) про склад сім`ї особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
– копію свідоцтва про шлюб – для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
– копію свідоцтва про народження дитини – для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
– копію свідоцтва про народження особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», – для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблої (померлої) особи;
– рішення районної, районної у місті Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки чи піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста) – для виплати одноразової грошової допомоги утриманцям загиблого (померлого);
– рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
– копії документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
– копію документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, – копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Одноразова грошова допомога виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її одержання. У разі відмови якоїсь з осіб від одержання одноразової грошової допомоги або якщо одна з осіб у трирічний строк не реалізувала своє право на одержання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її одержання. Особам, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, які мають право на допомогу. Заява про відмову має бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку (абзац двадцять другий пункту 4.6 розділу IV Положення № 530).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах восьмому – двадцять першому цього пункту, та копію відповідного рішення суду (абзац двадцять третій пункту 4.6 розділу IV Положення № 530).
10.8. Наведене правове регулювання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги вказує на те, які саме рішення суду може подати особа, яка претендує на відповідну допомогу:
– рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого), тобто рішення, згідно з яким особа, яка претендує на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, була на повному утриманні військовослужбовця до його загибелі (смерті) або одержувала від нього таку допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування;
– рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, тобто рішення адміністративного суду, який вирішив спір щодо таких призначення та виплати.
11. По-друге, розгляд справи в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства неможливий за наявності спору про право.
11.1. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
11.2. Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
11.3. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17)).
11.4. Отже, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловилася про те, що інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту (у тому числі факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу) не передбачено для того, щоби вирішувати будь-який спір про право (зокрема й про право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги).
11.5. Якщо особа отримала відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, навряд чи є підстави стверджувати, що спір із повноважним органом у неї відсутній, і що фактично для збирання доказів і оскарження рішення відповідної комісії Міноборони вона може використовувати можливості окремого провадження у цивільному судочинстві.
11.6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 293 ЦПК України). Тобто мають право на вирішення спору за належною позовною вимогою у відповідному виді судочинства.
11.7. Інакше кажучи, розгляд справи у порядку окремого провадження неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує на момент подання заяви у цьому порядку; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.
12. По-третє, можливість встановлення у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу передбачена для іншої мети, ніж вирішення спору, зокрема й адміністративного спору щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
12.1. Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року, що набрала чинності 15 грудня 2017 року; пункт 5 частини першої статті 256 ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року, що набрала чинності 1 вересня 2005 року). Впровадження цього припису було пов`язане з новим регулюванням сімейних і цивільних відносин згідно із СК України 2002 року та ЦК України 2003 року. Такого припису у статті 273 «Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядувані судом» ЦПК України 1963 року не було.
12.2. 10 січня 2002 року парламент прийняв СК України, який набрав чинності 1 січня 2004 року. Цей кодекс на відміну від Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року визнав певні права за жінкою та чоловіком, які проживають (проживали) однією сім`єю, але у період такого проживання не перебувають (не перебували) у шлюбі як між собою, так і в іншому шлюбі (однак у частині другій статті 21 СК Українизастеріг, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя).
12.3. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (частина перша статті 74 СК України).
12.4. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої – четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу (частини перша – друга статті 91 СК України).
12.5. Чинне законодавство не дає підстав для висновку про те, що перелік членів сім`ї військовослужбовця для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі його загибелі (смерті) можна встановити на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі у бойових діях. За змістом пункту 10 Порядку № 975, пункту 4.6 розділу IV Положення № 530, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, для призначення та виплати одноразової грошової допомоги разом із іншими документами подається витяг із особової справи (з послужного списку особової справи), облікової картки про склад сім`ї військовослужбовця. За відсутності відповідних даних у цьому витягу питання про можливі недоліки в організації роботи органів військового управління, допущені помилки в облікових документах тощо можуть бути предметом розгляду та доказування саме в адміністративній справі, зокрема під час оскарження відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
13. По-четверте, якщо спір про право, – наприклад, про право на одноразову грошову допомогу (її призначення та виплату) – належить до юрисдикції адміністративного суду, то після виникнення спору із суб`єктом владних повноважень, який відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, заявляти будь-які вимоги за правилами цивільного судочинства (і ще й в окремому провадженні) означає (а) розривати вирішення єдиного спору про право між судами різної юрисдикції та (б) визнавати, що для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства потрібно «створити» преюдиційні факти у цивільному процесі.
13.1. Упродовж 2020 – 2023 років Велика Палата Верховного Суду утверджувала підхід, згідно з яким суди не можуть сприяти створенню ситуацій, за яких позивач змушений для вирішення одного спору декілька разів звертатися до суду, зокрема почергово до судів різної юрисдикції, як і не можуть потурати розриванню одного спору на декілька справ (тим більше у судах різної юрисдикції).
13.2. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62)).
13.3. Прийняття справи № 560/17953/21 для продовження розгляду у Великій Палаті Верховного Суду може мати наслідком перегляд її багаторічної судової практики, спрямованої на усунення юрисдикційних конфліктів, зокрема може породити нові такі конфлікти між судами, які діють за правилами адміністративного та цивільного судочинства.
13.4. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду, зокрема, за умови, що встановлення таких фактів не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту суд виявить спір або дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 31)).
13.5. У разі згоди заявника з відмовою у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця з підстав припинення піклування про останнього, за відсутності спору з приводу законності означеної відмови та щодо припинення піклування суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту віднесення заявника до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (пункт 46)).
13.6. Якщо із Міноборони виник спір, пов`язаний із доведенням наявності підстав для підтвердження за позивачем певного соціально-правового статусу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, тобто статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, такий спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не можна ініціювати судове провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним і допустимим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц).
13.7. Саме у межах адміністративної справи про оскарження рішення (дій) управління соціального захисту населення про відмову у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід вирішити спір про правомірність такої відмови, мотивованої браком архівної довідки Міноборони, яка би підтверджувала факт участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також необхідністю за окремим зверненням до суду встановити факт «належності правовстановлюючого документа». За наявності у тій довідці помилки у прізвищі особи факт належності останній відповідної довідки неможливо встановити в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства (див. постанову Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19).
13.8. Оскільки законодавство України передбачає спеціальний порядок встановлення статусу реабілітованої особи, то юридичний факт реабілітації особи за конкретною статтею Закону № 962-XII, не можна встановити за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні. У випадку, якщо особа отримала від прокуратури документ, який підтверджує факт її реабілітації, проте не погоджується із обраною для реабілітації юридичною підставою, ця особа може оскаржити відповідні дії прокуратури до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема, перевірка законності й обґрунтованості дій відповідного суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (пункт 35)).
ІV. ВИСНОВОК
14. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справиВеликою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина шоста статті 347 КАС України).
15. Переконані, що Велика Палата Верховного Суду мала повернути справу № 560/17953/21 до Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Касаційного адміністративного суду через недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
Судді Гудима Д. А. Ткачук О. С.»
Джерело: “Судова Газета”, Наталя Мамченко
