Нічне побиття одного з лідерів івано-франківського Євромайдану Максима Кицюка спричинило резонанс серед прикарпатської громадськості. Нам вдалося отримати коментар з даного приводу громадського активіста, політичного експерти Миколи Кучернюка. Подаємо його вашій увазі:
«Щиро співчуваю Максиму за те, що він став учасником нічного прецеденту. Однак, дана ситуація, спонукає на певні роздуми, що ж, все ж таки, відбулося?
Пропоную провести аналіз декількох версій:
1. хуліганство – блукання по нічному місту саме по собі ризиковане. На превеликий жаль, не всі представники громади мають тверезий і світлий розум, саме по цій причині я допускаю можливість присутності низькоінтелектуального конфлікту. Вже минуло декілька років, коли і мені довелося стати учасником подібного інциденту. Тому хочу висловити свої співчуття і підтримку Максиму.
2. політична розправа – даний сценарій, на фоні останніх подій, виглядає найбільш привабливим. Однак, навіть не будучи професійним експертом – можна об’єктивно оцінити ситуацію. Ми проживаємо на території однієї з тих областей, де рівень підтримки євроінтеграції знаходиться на показнику “101%”. За таких умов – зовсім ненавмисна політична розправа.
3 Отже, висновок один – провокація і дискредитація українського суспільства. Якщо зазирнути в історичне минуле, то для зародження більшості світових конфліктів використовувався завжди один і той же ефективний сценарій: вбивство або побиття ключових осіб соціальних процесів. В даному випадку ми маємо можливість прослідковувати такий же сценарій. Спробуємо об’єктивно підійти до виявлення можливих зацікавлених сторін зародження дестабілізаційного конфлікту. Першою, хто підпадає під підозру – це українська влада. Саме таке розцінять ситуацію більшість громадян. Однак, такий висновок, однозначно помилковий, адже саме влада найбільше зацікавлена у забезпеченні соціального спокою, уникнення внутрішніх протистоянь та уникненні кровопролиття. Отже , залишається два можливих варіанти: міжнародне втручання, як з боку Росії, так і Європи, або внутрішньодержавне протистояння, знову ж таки, підігріте втручанням представників іншодержавних спільнот. переконаний в одному: хто б це не робив, він чітко зацікавлений в ослабленні геополітичної позиції України та деструктивізації внунтрішньополітичних процесів. Не даремно говорять, що революції роблять романтики, а плоди пожинають циніки та скоти. Саме по цій причині я вболіваю і переживаю за молодіжних лідерів Євромайдану, щоб вони не стали “ляльками” в руках інших для реалізації своїх, внутрішньокишенькових інтересів. Вже завтра-ми станемо асоціативним членом Європи. Україна буде сильної і процвітаючою, а не буферною зоною, чи зливною ямою. Цілком зрозуміло, що таке Україна – цікава не усім. Однак, нас не спинити. Ми будемо не лишень об’єктом, але й суб’єктом міжнародних та євроінтеграційних процесів».