Днями американський генерал Веслі Кларк, екскомандувач американським євроатлантичним контингентом на Європейському континенті, в інтерв’ю на телеканалі “Еспресо” заявив, що ті, хто уважно стежить за перебігом війни, захоплюються гнучкістю і швидкою реакцією на вторгнення в районі Харкова, яку продемонстрували генерал Сирський і керівництво України.
За його словами, Росія розраховувала на те, що їй вдасться прорватись і захопити Харків, але блискавичне реагування, потужне керівництво, а також самопожертва солдатів не дали цьому статися. Для перемоги у війні потрібні хороше керівництво на найвищому рівні, а також сильна воля і рішучість на всіх рівнях.
На його думку, гнучкість, продемонстрована в реагуванні на вторгнення в Харкові та Сумах, свідчить про хороше топове керівництво.
Натомість, незважаючи на високу оцінку з боку американських військових дій Сил оборони України під час вторгнення росіян в районі Харкова, ДБР порушило кримінальну справу щодо втрати позицій на Харківщині.
Про розслідування стало відомо з судового реєстру. ДБР перевіряє, чому командування 125 бригади, 415 окремого стрілецького батальйону, 23 механізованої бригади, 172 окремого стрілецького та інших підрозділів не організували належним чином оборону позицій на кордоні Харківської області та рф, що призвело до втрати позицій, військової техніки та особового складу.
Фігуранти цієї справи – екскомандувач ОТУ “Харків” Галушкін, командування 125-і львівської бригади та двох окремих батальйонів, які їй були придані.
Зазначу, що 125-а бригада була сформована з більшості простих українців, а не кадрових військових. Ця бригада гідно тримала позиції на Донеччині, Луганщині та Харківщині, пройшла горнило важких боїв. На сьогодні у бригаді п’ять Героїв України, 101 воїна нагороджено державними нагородами, 1209 воїнів нагороджено відомчими нагородами.
10 травня розпочався наступ, а вже 11 травня ДБР порушує кримінальне провадження та з’являються яскраві заголовки про те що 125-я бригада залишила позиції.
Утім зауважу, що 125-а бригада утримувала втричі більше від нормативу кілометрів фронту. Від Травянського водосховища до Сіверського Дінця. Але головне, підрозділи бригади були далеко не повністю укомплектовані, хоча перед цим зазнали важких втрат під Бахмутом і Кремінною. Кричущим фактом є те, що чотири стрілецькі батальйони були без важкого озброєння, практично без важкої техніки.
Неодноразові рапорти командування бригади з проханням підсилити перший ешелон оборони, інформування про підготовку наступу так і залишилися фактично без відповідної реакції.
Показово, що фортифікації першої лінії оборони будувались лише силами бригади та місцевих громад і підприємців. Мінні загородження теж лише власними силами і в дуже обмеженій кількості.
Нагадаю, що 125-а окрема бригада зайшла на Харківщину у 2023 році. Підрозділи, якими здійснював управління штаб бригади, були приданими з інших бригад. Тобто управління 125-ки управляло не своїми штатними, а приданими батальйонами з інших бригад. У нашому випадку мовиться про порушення цілісності бригади. А це великий мінус.
Зрештою, шляхом ротації у смугу оборони Харківщини зайшли два “рідні” батальйони 125-ї бригади.
Таким чином на початок наступу російських військ 10 травня 2024 року кордон Харківщини обороняли 125-а бригада силами двох своїх батальйонів, які до цього вийшли з боїв під Кремінною і перебували у некомплекті, 415 батальйон 23-ї бригади, який воював під Бахмутом і прибув на Харківщину майже “стертим” і практично неозброєним, а також 172 батальйон 120-ї бригади, який не був конче досвідченим і теж легко озброєним.
Важливий момент, що рівень укомплектованості особовим складом цих 4 батальйонів становив, за інформацією з відкритих джерел, близько 50% на 44 кілометри лінії фронту. Це з урахуванням тилових підрозділів і управлінь батальйонів. Тобто один солдат тримав 40-50 метрів фронту. Для такої війни – це смерть. А якщо ще додати, що бригада не мала своєї повноцінної артилерії і танків, то суть кримінальних претензій викликає багато запитань.
Коли почалися бої, зрозуміло, що батальйони бригади з такою чисельністю особового складу і елементарним озброєнням не могли довго тримати оборону. Варто зазначити, що ворог прорвався не на ділянках штатних батальйонів 125 бригади, а ділянці приданого 415 батальйону 23 бригади. Це той самий батальйон, який воював під Бахмутом, той, з якого майже нічого не залишилося.
Варто зупинитися і на кримінальних претензіях з приводу неналежної організації та управління.
Ці напівукомплектовані чотири батальйони, про які згадувалось вище, були сформовані у бойовий порядок в один ешелон. Там інших сценаріїв бути не могло. Позиції цього ешелону оборони у вигляді спостережних і опорних пунктів були дещо відтягнуті від кордону. Справа в тім, що стояти на самому кордоні підрозділи не могли, вони мусили мати буфер для мінно-вибухових та інших загороджень.
Вогнева підтримка бригади складалася з пари самохідок і пари танків, які, до речі, теж були приданими 125 бригаді.
Виникає цілком слушне запитання: що сталося насправді?
Підрозділи 125-ї бригади не бачили противника, бо той перед наступом своїми РЕБами подавив “Старлінки” і весь зв’язок, а в 125-ї бригади, на відміну від ворога, потужних РЕБів не було, тому на момент атаки ворога передові підрозділи були “сліпі і глухі”, то як ними можна було управляти? До речі, про це сказав один із бійців 125-ї бригади: “Це була найбільша проблема, ми не бачили, як вони рухалися, ми працювали лише через радіо або через телефони, де вони все ще працювали”, – розповів боєць бригади на позивний Артист.
Ці слова військовослужбовця 125-ї бригади підтвердили й інші очевидці цих подій. Тому в такій ситуації організація та управління зводилися до залучення резервів тактичного рівня. Чи були вони сформовані та введенні в бій бригадою? Були, причому ці резерви були очолені особисто офіцерами штабу бригади, які їх у цей бій і повели.
Стосовно претензій щодо неналежних фортифікацій.
За інформацією з відкритих джерел, передній край перед позиціями підрозділів мінувався, всі мінно-вибухові засоби, які бригаді надавалися, використовувалися за призначенням, однак їх не вистачало.
Варто зрозуміти ще одну важливу деталь: мінувати було не просто, смугу ворог прострілював постійно. Хто думає, що Харківське прикордоння було тихим до 10 травня поточного року, той серйозно помиляється. У смузі оборони 125 бригади навіть у відносно “тихі” дні було в середньому 10-15 обстрілів, причому противник працював усіма калібрами від мінометів до “Градів”. А десь за місяць до наступу росіян кількість обстрілів зросла в 3, а то й в 4 рази, і працювати мінерам було взагалі неможливо, бо до мінометів і артилерії додалася ще робота ворожих FPV-дронів, “Ланцетів” та скидів з БпЛА, які фактично полювали за бійцями повсюди.
В такій ситуації, на думку військових експертів, здебільшого застосовують засоби дистанційного мінування, але таких у бригаді не було.
Фортифікації як окреме питання. За пару тижнів до наступу 125 бригаді був переданий такий інженерний підрозділ, але без техніки і з обмеженим особовим складом, що абсолютно не могло якось виправити ситуацію.
Відкриття фронту на Харківщині є дуже резонансною медійною темою. В цьому питанні багато емоцій. Ця подія відразу стала медійним, суспільним та й політичним мейнстрімом. І так видається, що у цій ситуації 125 окрему бригаду вирішили зробити цапом відбувайлом та “спустити на неї усіх собак”.
Насправді це зручно, бо відповідальністю 125-ки можна прикрити усі інші помилки і прорахунки, до яких та ж таки 125-та не мала прямого відношення.
До такої думки підштовхує й те, що кримінальне провадження було відкрито 11 травня, тобто на другий день після наступу противника. Тобто у розпал боїв ще достеменно нічого не зрозуміло, а слідчі ДБР уже формують томи справи. Інколи розслідування по явних ознаках злочину добитися неможливо місяцями й роками, але не в цьому випадку, де продемонстровано “стаханівську” прудкість слідчих.
Звісно, що прорахунки і помилки мають бути проаналізовані і більше не повторюватися. І винні, якщо такі є, мають понести відповідальність. Але не варто шукати крайніх, коли правду можна замаскувати надуманими обвинуваченнями, а справжню вину прикрити філігранними процесуальними кульбітами слідчих. І нікому не буде діла, що йдеться про бригаду Героїв України, де десятки нагороджених, сотні вбитих і скалічених воїнів-захисників.
А тим часом командир 125-ї окремої бригади територіальної оборони генерал-лейтенант Артур Горбенко повідомив про завершення роботи на посаді. Горбенко подякував особовому складу за вірність присязі. Генерал-лейтенант наголосив, що продовжить службу в лавах ЗСУ.
Як стало відомо, наразі розслідування триває, і Горбенку, за попередньою інформацією, хочуть вручити підозру. То чиї гріхи має спокутувати комбриг 125-ї? Питання риторичне.
