Щось не те діється у маленькому Івано-Франківську. Щось абсурдне і нелогічне. Схоже, комусь ну дуже вже кортить перетворити зазвичай мирне і толерантне місто на центр політичного чи то кримінально-політичного протистояння.
Нагадаю, в ніч з п’ятниці на суботу тут було побито одного з лідерів Євромайдану – студента-заочника з Севастополя Максима Кицюка. Побито жорстоко. У п’яних бійках так не б’ють. Крім численних ударів по голові, хлопцеві нівроку порізали ноги. Наразі він перебуває на лікуванні у обласній клінічній лікарні. А тим часом прикарпатські політики опозиційного штибу вже активно нагнітають пристрасті навколо цього інциденту, мовляв, то все помста громадському активістові за організований ним майдан. Майдан, від участі у якому отих самих політиків, між іншим, відсторонили і сам же постраждалий Максим Кицюк до цього, між іншим, особисто доклався. Втім, про це згодом.
Правоохоронці вже озвучили свою офіційну версію щодо вказаного інциденту. У повідомленні СЗГ УМВС, викладеному на сайті УМВС в Івано-Франківській області, зокрема, зазначено: «30 листопада о пів на четверту годину ночі до Івано-Франківського міськвідділу міліції надійшло повідомлення про вчинення хуліганських дій по вулиці Північний Бульвар. Відомості про цю подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України. Наразі міліцією проводяться оперативно-розшукові заходи, спрямовані на виявлення обставин злочину, а також причетних до нього осіб. Робота з його розкриття перебуває на контролі начальника УМВС в області».
У вівторок інформацію СЗГ доповнив на прес-конференції начальник УМВС Василь Фелик, який повідомив, що міліція розглядає сьогодні три основних версії: побиття з хуліганських причин, корисливих мотивів та через громадську діяльність потерпілого. Зі слів пана Фелика, є достатньо інформації по кожній з версій, проте правоохоронці все ж схиляються до першої. Подробиць начальник УМВС не розповідав.
Раніше за нього це зробили жураналісти газети «Репортер». З посиланням на свідка побиття – товариша потерпілого на ім’я Анатолій, газета пише, що Максим з друзями засиділись допізна у кафе «Чікен Хат», що на вулиці Бельведерській, а тоді прямував разом з вказаним Анатолієм до хостелу «Феномен», на Південному Бульварі, де він мешкав, перебуваючи на сесії у Івано-Франківську. Там хлопців і перестріли троє спортивної тілобудови чоловіків, які у «кращих» традиціях «буремних дев’яностих» спочатку попросили дати закурити, а потім повалили на землю і почали бити. Нападників налякали крики перехожих, тож вони вскочили у червону «Ладу» і зникли, по дорозі ледь не переїхавши Максима, який побитий лежав на асфальті.
Напад на М. Кицюка вже викликав бурхливе обговорення у соціальних мережах, на майданах та у засобах масової інформації. Численні коментатори вже висунули низку власних версій щодо подій суботньої ночі. При цьому у версії про хуліганку чи звичайний гоп-стоп мало хто вірить. Хоча вони, здавалося б, логічно мали б бути першими, що приходить у голову. По-перше, це вже далеко не перший випадок, коли у нашому місті ласі до легкої наживи хлопці нападають на громадян, що вештають нічними вулицями. Як повідомив у своєму коментарі з даного приводу громадський активіст та політексперт Микола Кучернюк, «Блукання по нічному місту саме по собі ризиковане. На превеликий жаль, не всі представники громади мають тверезий і світлий розум, саме по цій причині я допускаю можливість присутності низькоінтелектуального конфлікту». Підмічено, що кількість гоп-стопів різко зростає з наближенням зими, коли на вулиці темніє раніше та холодає, а тому і численні мешканці поспішають сховатись у теплих світлих будинках раніше, залишають поодиноких перехожих сам на сам зі зловмисниками, а також у період масових протестів, коли зловмисники користуються тим, що міліція змушена відволікати наряди від патрулювання нічних вуличок на посилення охорони громадського порядку в місцях проведення масових акцій. Для прикладу можете взяти статистику вуличних пограбувань за листопад – грудень 2004 року, коли правоохоронці фіксували такі випадки мало не щодня.
Чому люди не вірять у версію про гоп-стоп чи хуліганку? Ну по-перше, М.Кицюка просто били, а не грабували, а отже це, як мінімум, не розбій (хоча, можливо, пограбувати його просто не встигли?). А по-друге описані Анатолієм нападники та й спосіб нападу не дуже в’яжуться з усталеними в Івано-Франківську уявленнями ні про вуличний розбій, ані про хуліганку: автомобіль, порізані ноги і все таке…
Та й особа потерпілого, м’яко кажучи, непересічна. Нагадаємо, як організатора івано-франківського Євромайдану його за версією газети «Репортер» було визнано людиною минулого тижня.
Масла у вогонь підлила публікація на одному з Інтернет-ресурсів Прикарпаття інформації про міфічних «тітушок», які нібито мало не щовечора збираються у будівлі Обласної державної адміністрації. За публікацію одразу вчепилися депутати Юрій Романюк і місцеві «свободівці». Пов’язавши «тітушків» в адміністрації з побиттям студента, вони одразу звинуватили у всьому керівництво Івано-Франківської ОДА і особливо її новопризначеного голову – Василя Чуднова. Зрештою, вірна тактика усунення політичного опонента – «бий, поки не встиг твердо встати на ноги». Що тут почалося… Вже по обіді у суботу в Івано-Франківську засідала президія обласної ради. Кажуть, окремі гарячі голови навіть хотіли йти обшукувати усі приміщення адмінбудівлі ОДА, мовляв, «а чи не ховаються там бува «тітушки»?» А ще вирішили зібрати у неділю спільне виїзне засідання сесії обласної та районних рад. Щоправда, там про івано-франківських «тітушок» вже забули – перебіг подій у столиці виявився важливішим.
Не сиділи без діла і «герої Євромайдану». Вони зібрали прес-конференцію, на якій так само звинуватили в усьому владу та поширили заяву з вимогою до міліції, СБУ та прокуратури «негайно вжити заходів з розслідування даного інциденту, посилити заходи безпеки, забезпечити охорону активістів Євромайдану та його організаторів і гарантувати охорону правопорядку в Івано-Франківську».
На цьому тлі мимоволі задаєшся питанням: а чи вигідно було прикарпатській владі після того, як Єромайдан на той час згорнув свою діяльність, коли усі протестні пристрасті на Івано-Франківщині, здавалося б, вщухли, організовувати напад на одного з його лідерів, тим самим свідомо наражаючись на повторення майдану з новою силою (як воно, зрештою, надалі і сталося). Адже будь-який керівник зацікавлений у тому, щоб у його «вотчині» був спокій, порядок і, звісно ж, жодних протестів.
Помста? Важко уявити собі, що комусь із можновладців стане розуму (погодьтеся: на високі державні посади, зазвичай ідіотів не призначають) опускатись до банальної помсти, особливо якщо це йде на шкоду справі.
«Навіть не будучи професійним експертом – можна об’єктивно оцінити ситуацію, – зауважує вже цитований вище Микола Кучернюк, – Ми проживаємо на території однієї з тих областей, де рівень підтримки євроінтеграції знаходиться на показнику «101%». За таких умов – зовсім ненавмисна політична розправа».
До речі, автора цих рядків зацікавила тема отих «тітушок» з облдержадміністрації і виглядає на те, що я знаю, звідки, як то кажуть, ноги ростуть. Як вдалося з’ясувати, фотографії людей в холі та перед приміщенням облдержадміністрації, які облетіли Інтернет і на які у суботу посилалися окремі палкі опозиціонери, було зроблено ввечері 27 листопада. Саме тоді у залі засідань на сьомому поверсі адмінбудівлі ОДА відбувався перегляд кінофільму «Вільний Китай: мужність вірити». Знята американським режисером Майклом Перлманом – юристом і правозахисником – картина розповідає про насильство, що відбувається за фасадом економічного розвитку Китаю і раніше демонструвалася у Європарламенті, Конгресі США, в парламентах Італії Швеції, Ізраїлю, а також у парламенті Тайваню і вже завоювала кілька нагород на міжнародних кінофестивалях. На перегляд фільму запрошувались усі бажаючі, не залежно від соціального статусу, віку чи роду занять. Звісно ж, жодного дрескоду організатори також не встановлювали. Показ фільму було заплановано на 19.00 годину. Оці от глядачі, вочевидь, і потрапили в об’єктиви фотокамер.
То хто ж напав на бідолашного лідера Євромайдану? В давнину б сказали: is fecit, qui prodest – «зробив той, кому вигідно».
Як ми вже з’ясували, владі це точно не вигідно. Тоді кому ж?
Вище я вже відзначав, що буквально до суботи політичні лідери в Івано-Франківську були фактично відсторонені від впливу на перебіг протестів (чого не скажеш про сучасну ситуацію – після побиття М.Кицюка та розгону Євомайдану у Києві). Чого вартує хоча б, скажімо, відмова пустити на сцену майдану нардепа-«свободівця» Юрія Михальчишина? А заява студентських лідерів організаторам виїзного засідання сесії Івано-Франківської облради, мовляв, ви б тут краще не піарилися, а разом з нами вночі померзли, майдан охороняючи?
А що таке політик без можливості попіаритись? Що таке політик, у якого забрали ініціативу керівництва натовпом? І хто? Якісь дітиська… Такий політик готовий на все – на будь-які провокації аж до силових акцій, в тому числі і за принципом «бий своїх, щоб чужі боялися». То чи не стирчить з цієї справи вуха деяких наших депутатів, які дуже вже хочуть реанімувати на Прикарпатті майдани, але вже під партійними прапорами. В даному контексті цікавою є позиція народного депутата-«свободівця» Руслана Марцінкива, який, коментуючи у соціальних мережах напад на Максима Кицюка, так, ніби між іншим, обмовився: «На жаль, це наслідок майданів без політики, тому рішення прийняли активісти». Себто, якби майдани були не без політики, такого нападу не сталося? Чи слід це розуміти як зізнання у причетності політсили, яку представляє пан Марцінків до побиття М. Кицюка, – вирішуйте самі… Нагадаємо, саме «свободівець» Василь Попович в подальшому очолив у Івано-Франківську Штаб національного спротиву, саме під егідою дою «Свободи» надалі було створено (нібито для захисту Майдану) радикальне угрупування «Правий сектор» і саме депутат від «Свободи» був серед організаторів захоплення приміщення Івано-Франківської ОДА в понеділок.
Є й інша версія. Когось, вочевидь, давить жаба за те, що Євромайдан в Івано-Франківську відбувся мирно, без конфліктів. Що Прикарпаття стало чи не єдиним регіоном, де влада навіть не намагалася розігнати наметове містечко, ба навпаки: заявила про цілковиту підтримку права громадян на вільне волевиявлення, в тому числі і шляхом проведення громадських акцій, а голова ОДА особисто кілька разів виходив спілкуватись з мітингувальниками і навіть подякував їм за підтримку євроінтеграційного курсу нашої держави… Надто вже не на руку ці речі окремим особам та очолюваним ними політсилам…
Іван Зимний, Бріз
