Головний міліцонер Луганщини Науменко розповів свою версію конфлікту з батальйонами “Торнадо” та “Айдар”
На адресу луганської обласної міліціїї та її начальника Анатолія Науменка в останній час лунає багато закидів. Батальйони добровольців “Торнадо” та “Айдар” звинувачують Науменка у переслідуванні патріотів, корупції і “дахуванні” торгівлі вуглем і металом з “ЛНР”. ЗМІ все частіше пригадують, як минулого року перший ватажок Валерій Болотов призначив його “народним начальником міліції” і кажуть, що Науменко з Москалем “спєлісь” і роблять одну мутну справу.
Все це голова луганської міліції прокоментував Донбас.depo.ua.
Так що до добровольців батальйону “Торнадо”, які стверджують, що як тільки їх відвели з позицій і повідкривали проти них справи, через ту ділянку, де вони стояли, пішла торгівля вугіллям і металом, Науменко пояснив, що батальйон “Торнадо” – це колишній “Шахтарськ”.
Той самий, який було розформовано за мародерство. До мене прийшло 47 осіб. Це я їх сюди взяв. Ми їх укомплектували. Перший конфлікт почався з того, що вони пограбували дачу у Станиці Луганській. Є доказова база. Потім були Розенков та Беспалов. Люди, які прийшли з Луганська, їх затримали бійці батальйону. Після цього вони зникли. А потім Розенкова знайшли вбитим. Як я повинен реагувати на ці моменти? Онищенко (Руслан Онищенко командир батальону “Торнадо”) почав культ насильництва, культ жорстокості. Я таке терпіти не буду. Питання в тому, що вони скоїли ряд злочинів і розуміють, що за це настане відповідальність. Для того, щоб себе обілити, вони і проводять всю цю кампанію. Я з цим підрозділом працювати не буду. Люди, які грабують, ґвалтують, вбивають мирних жителів – мені з ними не по дорозі.
Що стосується вугілля, то у обвинувача (заступник командира батальйону «Торнадо» Микола Цукур) проблема з арифметикою. Потяг, що везе вугілля на ТЕС у Щасті – це все у рамках державної програми. ДТЕК завозить на ТЕС вугілля. Ви ж розумієте, що інакше без вугілля ТЕС працювати не буде, і область залишиться без електроенергії. На усіх постах стоять військові та прикордонники. А на самій ТЕС – бійці “Айдару”. Дивне звинувачення, що я отримую за потяг з вугіллям 10 мільйонів гривень. Оце так сума. Звідки така інформація? Собівартість одного потягу з вугіллям – 4,5 млн. грн. А мені виходить, що платять більше? Я хочу додати, що міліції на шляху проходження потягів з вугіллям, взагалі немає…
– А що на рахунок спаленого будинку Миколи Цукура?
– Я думаю, що він бреше. Ось викинули списки на сайт “Трибунал”. Приїжджала перевірка з цього питання. Вони їм теж не вірять. У списку написано “Торнадо”, а 90% людей – зі списків “Шахтарська”. От є депутатський запит з того, що “Торнадо” не дають статус учасників АТО. Ось цей список (показує – ред.). Вони надали депутату всі свої списки. Завтра ці списки з’являться ще десь і вони знову скажуть, що міліція винна. Ці списки проходять через велику кількість людей. Витік може бути де завгодно.
– Чи нададуть їм статус учасників АТО?
– Це буде. Але тут складна процедура. Спершу списки відправляють в МВС. Там перевіряють певні служби, потім перевіряє СБУ, потім відправляють у Краматорськ- це десь місяць-півтора.
– Претензії до “Айдару” залишилися?
– На сьогодні ситуація заспокоїлася і «Айдар» майже став інший – це заслуга керівництва АТО та міліції. Серед колишніх айдарівців заарештовано десь 50 осіб – за вбивства, грабежі і так далі. Ще є з ким розбиратися – розберемося.
– Які відносини міліції з військовими? Є порушення з їхнього боку?
– Військова комендатура діє дуже чітко. Останні 4-5 місяців взагалі немає проблем. Звичайно, військовослужбовці скоюють правопорушенняч. Але це не масово. Тобто армія вже дисциплінована, командування нормальне. Військова служба правопорядку працює дуже добре . Проблем немає.
– Яка ситуація сьогодні з кадрами луганської міліції? Скільки залишилося на тому боці, скільки в Україні?
– Міліція Луганщини нараховувала 11 тисяч, це з вільнонайманими. Півтори тисячі вільнонайманих: 3,5 тисячі було на цій стороні, дві тисячі було звідти. Таким чином – половина на половину. Тобто половина залишилася там. Я не скажу, що вони служать там (“ЛНР” – ред.) Хтось виїхав, хтось звільнився, хтось поїхав в інші області. А хтось на сьогодні день узяв зброю і воює проти нас. Наприклад, заступник командира колишнього підрозділу “Беркут” воює зараз на нашій стороні, а командир – на тій стороні.
Кваліфікованих кадрів завжди не вистачало в міліції. Може, новий закон про поліцію закріпить якось стабільність. Законом передбачено, що начальник поліції – це не політична фігура, яка укладає контракт і протягом декількох років працює.
– З якими проблемами стикаються ті міліціонери, які не зрадили Україні, але стали переселенцями?
– Ці люди пішли з тієї сторони для того, щоб захищати Україну. У всіх співробітників, які пішли звідти, забрали квартири, будинки, майно. У моїх батьків забрали квартиру. Ну, нехай. Нехай забирають. Я знав, що так буде. Я не переживаю за себе. Розберемося. Але співробітники, яким по 40-45 років, і які пішли звідти, залишившись без житла – їм же треба якось жити. Держава повинна дати гарантії, що хоча б через 10 років вони отримають житло. Зрозуміло, що зараз грошей в державі немає. Але повинна бути перспектива.
– Поки люди знімають житло?
-У гуртожитку селимо. Був час, що в спортзалі жили – дружини окремо, чоловіки через фіранку окремо. Зараз трошки врегулювали питання. Багато хто просто орендує житло. Держава повинна компенсувати хоча б тисячу гривень на оренду житла. Але всього цього, на жаль, немає.
– Деякі міліціонери скаржилися, що їм доводиться працювати тут на більш низьких посадах…
– Так, на сьогодні є проблема. Я намагаюся її вирішити. Поскорочували частину посад. 37 органів було, частина начальників звільнилася, два залишилися на тому боці. А частина прийшла сюди, але посади немає. І вони змушені, кваліфіковані фахівці, піти на пенсію. Це важко. Зараз новий штатний розклад – намагаюся довести. Розуміння є з міністром щодо цих проблем. Людині, яка перейшла сюди, потрібно надати відповідну посаду. Як мені казав один високопосадовець – а яка різниця? Ну, був полковником, хай іде дільничним. Але як він піде дільничним? Для людини і звання, і посада – це сенс життя. Він служив багато років, щоб отримати високе звання полковника. І не треба принижувати людей. У службі повинен бути моральний стимул. Потрібно вводити додаткові посади, по грошах це не буде накладно.
– Статус учасника АТО всі отримали?
– Отримують. Але є деякі затримки. Ті, хто має статус учасника АТО, отримує подвійну зарплатню.
– Чи можете поскаржитися на підлеглих? Ось керівник Донецької обласної міліціїї скаржиться і критикує своїх постійно.
– У мене колектив нормальний на Луганщині. Більшість людей віддані, вони хочуть служити. І я вам скажу – щодо професіоналізму – я вшосте начальником УВС працюю – наша міліція найкраща. Донецьк завжди був більш мажорним. Бо він завжди був в інших умовах. Тут же робочий клас породив хорошу міліцію. Вона завжди була однією з найкращих. Я був начальником УВС у Дніпропетровську. Там набагато більша кількість особового складу, ніж на Луганщині. Але я скажу – там міліція набагато слабше. У Миколаєві – слабше. У Херсоні – слабше. Сьогодні міліціонери чітко виконують накази, діють у правовому полі та служать своїй країні. Я задоволений.
– Тобто не доводиться сумніватися в їх вірності Україні?
– Я не кажу, що у всіх 100%. В душу ж не влізеш. Розумієте, ми в Луганську були не готові до цього. Ми не розуміли, що відбувається. Ми думали, що все владнається. Ми навіть не розуміли, що це політичні ігри. За великим рахунком, Луганщиною потрібно було займатися державі та парламентові. Тут грабувала династія Ефремова все своє життя. Область була зруйнована, розвалена. Єднання з Україною потрібно було виховувати. Потрібні були і фільми, і театральні постанови. Потрібно було займатися ідеологією.
–Так. Вона у нас працювала. Але в інший бік …
– Коли все життя говорили – а, бандерівці. Я теж бандерівець. Але нажаль, не володію українською. Погано розмовляю. Але все це нісенітниця. Ніхто ніколи нас не примушував розмовляти. Все це вигадано. Я дуже люблю Львів. Чудові люди.
– Колишній голова обласного СБУ Олександр Петрулевич звинуватив у здачі відомства Володимира Гуславського. Чи були якісь перевірки з цього приводу?
– Немає нічого гіршого, аніж обговорювати когось. У мене з Володею рівні стосунки. Я його міняв на посаді, він мене міняв. Тому у нас такі, відносини суперників, можна сказати. Але я скажу так: нехай Петрулевич розповість, скільки Гуславський здав зброї і скільки сам він зброї здав бойовикам. Я не хочу Петрулевича обговорювати. Тому нехай в своє око заглядає Петрулевич. Запитайте працівників СБУ – як вони до нього ставляться. Я коли прийшов на посаду – у Луганську вже вирувала пожежа повністю. Я маю на увазі – в мізках людей. На той момент, напевно, ані Гуславський, ані Петрулевич нічого не могли зробити. Тому що не розуміли, що відбувається. Боялися застосувати зброю. Мабуть події, що відбувалися на Майдані, наклали свій відбиток на поведінку міліціонерів. Скажемо так – синдром страху. Зараз не потрібно нікого звинувачувати. Потрібно прийняти як дане, доконане, погане. І зробити з цього висновки.
-А чи знаєте Ви де зараз Гуславський?
-Так, знаю, у Києві.
– Під час захоплення будівлі УВС у Луганську 29 квітня Болотов призначив вас “народним начальником” міліції “ЛНР”, а вже наступного дня Аваков вас офіційно призначає головою луганського обласного УВС. Що це за історія?
-Абсурд. Так, я призначений був начальником УВС 30 квітня. Я збирався якраз 30-го числа їхати в Стамбул, покататися по Босфору. Працював у приватній фірмі, добре заробляв. Офіційна зарплата була 10 тисяч доларів. Це в декларації вказано. Хто там вигадує на рахунок народного начальника – не знаю. За наказом Міністра я приїхав у Луганськ і через три дні пішов до захопленої будівлі ОДА. Мене там ледве не застрелили. Їм же потрібно було показати свою значущість. Коли прийшов до Болотова, хотів поговорити, – зрозумів, що ними грають зовні. Болотов теж, як і я, із Стаханова, але я його не знав. Я трохи знав Олексія Карякіна, але краще знав його батька. Він був дільничним, а я опером в той час. Коли я зайшов, Болотов каже – “Пиши рапорт на звільнення”. Я його запитав – “Валера, хто ти такий? Мене призначив міністр. Якщо міністр скаже написати – напишу”.
– Ваші відносини з губернатором Геннадієм Москалем обговорюють всі, кому не лінь. Одні кажуть – що ви вороги, інші – що мало не разом керуєте грошовими потоками. Як би ви назвали ваші стосунки?
– Ще й жінка одна на двох в нас, кажуть (посміхається – ред.). Мені постійно, доречі, приписують романи. То Ірину Костянтинівну Верігіну прив’язували, з повагою до неї ставлюся, то ще когось. З Геннадієм Геннадійовичем у мене робочі відносини. Відносини рівні. Ділові. Я однозначно підтримую і буду підтримувати губернатора. Тому що в такий важкий час взяти такий тягар відповідальності на себе – я не знаю, хто може. Губернатор в рамках своїх повноважень однозначно коригує ситуацію. Однозначно – в області він старший. Ми прислухаємося до нього. Область повинна радіти, що є Москаль. Неординарний, складний. Приїхав сюди Луценко Юрій Віталійович з візитом. Москаль каже – поїхали. Я вже знав приблизно, куди ми їдемо. Тому взяв з собою супровід. Заїжджаємо на територію. Вона підконтрольна так званій “ЛНР”. Вони пішли по бабусям-дідусям. Я думаю, чого з автоматом слідом буду ходити. Сів у магазині. П’ю чай. Підходить одна і каже: “Ой, ви хто?”. Я кажу – начальник Луганської міліції. Вона мені – “Так Ви наш, з “ЛНР”? Я їй показую прапор на шевроні, вона мені – “Свят-свят-свят». А ті, хто був на “сепарському” посту – втекли взагалі.
– Підтримуєте скандальне рішення Москаля про перекриття блокпостів?
– Я був у Краматорську на нараді. Там обговорювалося питання, як це правильно зробити. Думаю, що найближчим часом буде інструкція, буде закон. На території, підконтрольній України, буде вільна зона торгівлі. Буде за українським постом певна торгівельна зона, склади. Приїжджатиме громадянин з тієї, підконтрольної “ЛНР” території, купуватиме необхідне. Не більше 50 кілограмів продуктів та на 10 тисяч гривень інших речей. Завдання – щоб гроші залишалися тут.
– Поки ж вся так звана контрабанда пішла через Донеччину…
– Контрабандою це назвати не можна. У нас немає кордону. На Донеччині більше дірок. Взагалі політики скинули цю ситуацію на губернатора і правоохоронні органи. З одного боку, я виконую наказ командувача. З іншого – мені закон потрібен. Ось я зупинив ту машину з товаром. Що з я нею робити буду? У мене немає законних підстав. Ось зараз буде закон, який це пропише. Що стосується перепусток, я вважаю – вони не потрібні. У нас в базі даних все є. Більше 30 тисяч порушників закону. Паспорт показали, ми перевірили – все.
– А є випадки хабарництва серед правоохоронців за перепустки?
– Якщо про це люди говорять, значить, це має місце. Чого ж це приховувати. Поки що ніхто не попався. Попадуться – будуть відповідати.
– Чому, на ваш погляд, не люблять міліцію на блокпостах? У порівнянні з військовими, наприклад. Часто говорять про хабарництво.
– Якщо є такті факти – нехай говорять мені.
– Люди бояться…
– Чого бояться? Я взагалі дуже жорстко реагую на всі ці питання. Якщо такі факти є – нехай звертаються до мене напряму.
– Як Україні повернути Луганськ?
– Це політичне рішення потрібно. Ми не політики. Просто так цей конфлікт вирішити дуже важко. Той, хто каже – треба наступати, той просто бреше. Рішення лежить в політичній площині. Я за вибори за українськими законами. Когось можна амністувати. А ті, хто скоював злочини проти людства – ті повинні відповісти.
