17 грудня в Москві було підписано низку угод. Ставлення до них у населення України неоднозначне: дехто звинувачує керівництво держави у зраді національних інтересів. Інші стверджують, що у сучасних умовах саме такий крок був єдино вигідним, який дозволив збалансувати взаємовідносини нашої країни з сусідами як на Заході, так і на Сході і водночас вберегти Україну від можливих негативних наслідків для економіки та добробуту громадян. Отже московські угоди – вигідні вони чи збиткові для нашої країни? Прокоментувати ситуацію ми попросили фахівця-економіста – директора департаменту економіки Івано-Франківської облдержадміністрації Володимира Поповича.
«Сьогодні, – зазначив Володимир Васильович, – йде мова про те, що завдяки підписаній у Москві додатковій угоді між «Газпромом» та НАК «Нафтогаз» Україна отримала шанс імпортувати з Росії газ за ціною 268,5 доларів за тисячу кубометрів. Зважаючи на ту обставину, що досі ми змушені були купляти «блакитне паливо» по 400 доларів за тисячу метрів кубічних (і це з врахуванням 100-доларової знижки за Харківськими угодами), вигода тут очевидна: ми маємо газ за нормальною європейською ціною і при цьому озвучена вище знижка діє далі. Це дозволить бюджету України зекономити додаткові кошти, яких сьогодні так не вистачає в країні.
Сьогодні точиться чимало розмов про Держказначейство, яке не фінансує бюджетні видатки, бо не має бюджетних підкріплень. Але ж якщо подивитись на проблему глибше, то значною мірою ця проблема зумовлена занадто високою ціною на російський газ. Намагаючись закумулювати необхідну суму коштів для погашення міжнародних зобов’язань (а це мільярди гривень), держава змушена йти на такі непопулярні кроки, як затримка проплат бюджетних коштів.
Тому зниження ціни на газ – це і суттєве полегшення для місцевих бюджетів.
Додам: Росія погодилася розмістити у цінних паперах українського Уряду частину своїх резервів з Фонду національного добробуту в обсязі 15 мільярдів доларів США. А це фактично безвідсотковий кредит, який дозволить стабілізувати ситуацію в економіці, врегулювати проблемні питання щодо виплат зарплат і соціальних допомог, відмовившись при цьому від кредитів Міжнародного валютного фонду з їх кабальними умовами, зокрема, щодо скорочення пільг, соціальних виплат, заморожування росту зарплат і пенсій.
І це не враховуючи такого важливого чинника, як припинення торгівельної війни, яка по суті точилася стосовно українських підприємств. Можливо, тут, на Прикарпатті, ми не дуже відчували її наслідки, але ж у східних індустріальних регіонах нашої держави вона перетворилася на справжній економічний кошмар, коли зупинилися десятки виробництв, головним ринком збуту продукції яких була Російська Федерація, тисячі людей опинилися на вулиці. Тепер цьому покладено кінець. Ба більше: угода про відновлення серійного виробництва нашої гордості літакобудування – легендарного «Руслана» – АН-124 – дає підстави сподіватись, що спаплюжена економічними і соціально-політичними експериментами українська промисловість нарешті отримає, як то кажуть, друге дихання».
