Держава приступає до створення компанії-монополіста на пару з олігархом з Дніпра – корпоративні апетити якого ще вчора намагалася приборкати.
31 липня заступник міністра Міненерговугілля Ігор Діденко скликає засідання з підготовки до створення єдиної компанії з видобутку і переробки нафти і реалізації нафтопродуктів. Відповідне запрошення отримав від Діденко глава НАК Нафтогаз України Андрій Коболєв.
Провести переговори з акціонерами трьох «Укрнафти» (Укрнафти, Укртатнафти і Укртранснафти) про створення так званого ВІНК – вертикально-інтегрованої компанії – на початку місяця офіційно доручив міністру енергетики Володимиру Демчишину прем’єр Арсеній Яценюк.
Основними акціонерами компаній виступають держава і група Приват Ігоря Коломойського. Так, НАК Нафтогаз України належить 100% акцій Укртранснафти, яка займається транспортуванням нафти, 50% +1 акція Укрнафти, що займається видобутком нафти, і 43% компанії з переробки нафти Укртатнафта. Решта акцій підприємств Укрнафта і Укртатнафта належать компаніям, пов’язаним з бізнесменами Ігорем Коломойським і Олександром Ярославським.
Офіційно необхідність об’єднання мотивують бажанням підвищити продуктивність нафтової галузі країни і поліпшити ситуацію на ринку нафтопродуктів.
Стара пісня про головне
Сама по собі ідея створення вертикально-інтегрованої нафтової компанії не нова і не належить нинішньому уряду. Вона спливала ще під час президентства Ющенка і Януковича. Прихильником створення ВІНК виступав нинішній опозиціонер Юрій Бойко під час його перебування міністром енергетики. Аргументація звучала та ж.
«Ті ж аргументи висувалися – що це ніби підвищить ефективність, – говорить незалежний експерт Науково-технічного центру Психея Геннадій Рябцев. – Але сьогодні це нонсенс. У світі не залишилося великих вертикально-інтегрованих компаній, за винятком повністю державних, коли держава вводить монополію на певному ринку».
Останнє притаманне швидше конституційним чи абсолютним монархіям Близького Сходу та країн Латинської Америки. Європа ж та інший цивілізований світ, куди прагне Україна, йдуть шляхом горизонтальної інтеграції. Вертикальною інтеграцією логічно було займатися, коли країна прощалася з радянським минулим. «У той період, коли потрібно було сконцентрувати фінансові активи, це мало б право на існування. Але зараз створення такої компанії – це фактично створення вкрай непрозорих концернів, в яких втрачається прибуток акціонерів і страждає ринкова ситуація», – вважає директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн.
Створення ВІНК в Україні – це крок до монополізації ринку, якої сьогодні формально оголошена війна. При цьому монополізм на ринку нафтопродуктів, по суті, вже має місце – група Приват володіє 25-30% ринку. Після створення ВІНК її позиції додатково зміцняться. Зрештою затія призведе до погіршення конкуренції на ринку нафти, нівелює результати будь-яких енергетичних реформ, якщо такі будуть, і породить нового монстра, що працює на благо окремої олігархічної групи, зазначає Рябцев.
Крім того, ідея Яценюка суперечить низці вимог міжнародного енергетичного співтовариства, які свідчать, що енергетичний бізнес слід роз’єднувати за напрямками, а не об’єднувати видобуток, переробку та транспортування нафти та її похідних. Самостійні компанії розпоряджаються виключно своїми доходами і не розраховуть на дотації від іншої ланки, а держава лише стежить за ефективністю бізнесів. «А так все в одному казані будуть варитися, і ніхто не зрозуміє, хто добре працює, а хто погано. І в цьому котлі можна благополучно топити і збитки, і борги – ніхто не розбереться», – говорить Куюн.
Зокрема, Укрнафті доведеться дотувати збиткові активи такі, як Укртатнафта, від чого в кінцевому підсумку ще й постраждають ліквідні держактиви, попереджають експерти.
Ехо Коломойський воєн
Сама по собі Укрнафта – вкрай непрозора компанія. Контроль над нею держава не може встановити вже 12 років.
«У нас вже є спільне підприємство між Приватом і державою в особі Укрнафти. Що ми бачимо? Створені паралельні профіт-центри, через які виводиться прибуток з компанії, держава отримує крихти, а міноритарний акціонер отримує все. При тому цей акціонер всіляко постійно демонструє свою неповагу і небажання з цією державою працювати. На зборах акціонерів вони [представники структур Коломойського] постійно ставлять якісь свої умови, постійно обманюють, не платять дивіденди, не платять податки. Як з ними можна створювати спільне підприємство?» – ставить питання Куюн.
Згідно з останніми даними, Укрнафта отримала в 2014 році 1,3 млрд. грн чистого прибутку. Висновки ревізійної комісії свідчать про те, що Укрнафта вивела близько 70% доходів за 2014 на підконтрольні Привату підприємства. При цьому компанія досі не виплатила 1,8 млрд. грн дивідендів державі за 2011-2013 роки.
З 2011 року посаду голови правління Укрнафти займав Пітер Ванхеке, який вважався менеджером від Коломойського.
На початку 2015 держава почала «відлучати» Коломойського від потоків в нафтогазових компаніях. Через зміщення приватівського топ-менеджера Олександра Лазорка в олігарха відібрали контроль над Укртранснафтою (транспортування нафти), змінили правила продажу нафти Укрнафти (видобуток нафти), прибрали дисконт на українську нафту, яку перш бізнесмен за безцінь закуповував на Укртатанафти (переробка нафти). Збиткові підприємства, що паразитують на держактивів, вимагали дотацій, а старі схеми потихеньку починали ламатися, відповідно, колишній потік грошей – перекриватися. Коломойський заметушився. У боротьбі за ліквідні активи в хід пішли всі методи, коли в березні олігарх намагався відстоювати свої інтереси в Укрнафті за допомогою автоматників, яких журналісти охрестили «добровольчим батальйоном Коломойського».
Після війни за контроль над Укрнафтою, що тривала не один місяць, парламент проголосував за зміни, що стосуються кворуму акціонерів, і повернув державі можливість впливати на управлінські рішення. У підсумку тиждень тому замість приватівського Ванхеке новим главою правління Укрнафти був обраний британець Марк Роллінс, а також затверджені нові склади наглядової ради і ревізійної комісії.
Іменем прем’єр-міністра
У наглядовій раді Укрнафти і сам Коломойський, і його люди залишилися. Залишаються вони і в Кабінеті міністрів. Діденко, якого вважають лобістом інтересів групи Приват, продовжує займати посаду заступника міністра Міненерговугілля, незважаючи на обіцянки міністра Демчишина поміняти команду. З травня 2014-го Діденко курирує у відомстві саме нафтогазовий сектор. На питання НВ про створення нафтового монополіста і призначеному на післязавтра зборах Діденко по телефону відповідати відмовився.
Експерти підкреслюють, що на створення монополії за участю Коломойського Діденка благословив особисто прем’єр.
«Я бачу, що прем’єр-міністр повністю грає на боці Привата. Держава ще в травні мала можливість змінити менеджмент Укрнафти і поставити там своє правління, тим самим припинити всі ці схеми по грабежу компанії. Але прем’єр-міністр сказав:» Ні, ми не будемо цього робити «. Він переніс це на два місяці, – говорить Куюн. – Активний він гравець чи пасивний – не беруся сказати. Але те, що прем’єр-міністр прислухається до Коломойського – це однозначно».
«Нафтогаз надавав пропозиції уряду [щодо зміни правління в Укранафти], але з не зрозумілих причин прем’єр не скористався цими рекомендаціями», – підтверджує його слова виконавчий директор НАК Нафтогаз України Андрій Пасішник.
Знайти докази змови між прем’єром і Коломойським спробував народний депутат і екс-журналіст Сергій Лещенко. У Яценюка йому офіційно підтвердили, що ці двоє неодноразово зустрічалися після зсуву олігарха з поста губернатора Дніпропетровської області. «Мінімум тричі Коломойський, вже не будучи губернатором, приходив до Кабміну. Це тільки зафіксовані в журналах відвідувань зустрічі. Відповідь на цей запит Яценюк дав тільки після того, як він був проголосований парламентом», – написав Лещенко в facebook.
Ці зустрічі, уточнює Пасишник, припали якраз на 20-е число травня – тобто напередодні зборів акціонерів Укрнафти. «У ці дати вони з Ігорем Валерійовичем спілкувалися з приводу Укрнафти. Які були зроблені висновки – нам невідомо. Але після цих зустрічей кроки щодо відсторонення правління компанії вжито не було», – говорить він.
Без Привата
В історії з Укрнафтою Пасішник захищає інтереси мажоритарного акціонера, тобто держави. Воно, за його словами, домагається того, щоб обмежити вплив Коломойського на нафтокомпанії і наділити державу і міноритаріїв рівними правами в управлінні цими активами. На збори в міністерство, де буде вирішуватися їхня доля, Діденко Пасішника не запросив, хоча в Нафтогазі саме він відповідає за корпоративні права та нафтовий напрямок.
Втім, керівник Нафтогазу впевнений, що ВІНК не буде створена.
«Він [Діденко], мабуть, отримав доручення від свого партнера [Коломойського] розпочати переговори [з підготовки до створення нафтової вертикально-інтегрованої компанії]. Але однієї волі Кабміну недостатньо для об’єднання компаній з державною формою власності. Для цього потрібен окремий закон, який не пройде через парламент. Не буде об’єднання «, – стверджує Пасішник.
Якщо нафтопроводи увійдуть в структуру ВІНК, буде паралізована діяльність Лисичанського та Одеського нафтопереробних заводів, які позбавлятися можливості вільно закуповувати ресурси і залежатимуть від монополіста. Такого Верховна рада не допустить, упевнений він.
Рябцев пропонує розв’язати проблему, створивши на базі трьох «компаній спотикання» публічні акціонерні товариства. «Компанії, абсолютно прозорі як для акціонерів, тобто інвесторів, так і для широкої маси. Досвід створення таких публічних акціонерних компаній існує і в Європі. Якщо компанія відкрита, прозора, то, по-перше, вона приваблива для інвестора, по-друге, вона зрозуміла для громадян, і діяльність її керівників не викликає підозр у корупційних діях, відмиванні коштів або неефективному їх використанні, які зараз є», – підсумовує експерт.
Джерело: Про гроші, Леся Виговська
