Добровольці не безпідставно скаржаться, що жодного закону, нормативно-правового документа, який би захистив права добровольців в умовах АТО не було створено майже цілий рік. А тепер складається така ситуація, що фактично кожен доброволець, який рік тому на заклик лідерів держави ринувся захищати свою країну від ворога, сьогодні отримав в подяку від уряду кримінальну справу.
І ось черговий приклад такої вдячності, який просто вражає своїм цинізмом, коли довідуєшся дещо про суддю, що вела дану справу.
21 серпня 2014 року Ігор Глущук був призначений на посаду командира бойової машини, командира відділення 30 окремої механізованої бригади.
29 січня 2015 року командир батальйону Григорак надав усний наказ супроводити кілька машин БМП відділення 15-ї роти (командиром якої був Глущук) до міста Дебальцево. Ніхто не попередив, що необхідно мати повне озброєння, боєкомплекти, теплі речи, харчі та воду. Їхали бійці без світла (така була команда керівництва), у супроводі офіцерів.
Через кілька хвилин почався обстріл з боку ворога мінометами, «градами» та РСЗО, який тривав протягом чотирьох годин. Після обстрілу до колони з’явився начальник штабу Голуб та повідомив, що треба їхати, але куди точно не сказав.
Повідомив лише, що приїде супроводжуючий, який відведе підрозділ до точного місця призначення, де потрібно буде зайняти оборону.
Особистий склад роти став задавати цілком логічні в даному випадку питання: чому не повідомили, що буде бойове завдання, оскільки не має боєкомплектів та не пристріляні пушки. Підполковник Голуб сказав, що вони тут знаходяться незаконно, оскільки ніякого письмового наказу на виконання бойового завдання не було, наказ про їх відрядження з Новоград-Волинського ще не переправлений.
Підполковник Голуб запевняв, що через три дні все необхідне підвезуть. Відповідно до ст. 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних сил України Глущук обґрунтовано доповів Голубу, що виконати наказ неможливо, оскільки не має озброєння, харчів, особистих речей і саме цьому виконання цього завдання стане фатальним для цілої роти солдат. Бійці повернулись в село Покровське.
В підсумку саме Глущука звинуватили в тому, що він не тільки сам відмовився виконати завдання командира, а і підбурював рядових і офіцерів до невиконання командирського наказу. Хоча по факту саме завдяки вмінню командира Глущука орієнтуватися згідно ситуації вдалося вберегти від загибелі 40 наших вояків. Однак цей факт ані слідство, ані суд до уваги не прийняли.
Тим більш цікавим стало рішення суду в умовах того, що головуючим суддею, яка винесла вирок патріоту стала Наталя Полтавець, суддя Артемівського міськрайсуду відома тим, що мешкає в окупованій Горлівці, а судить у звільненому Артемівську, справно щодня прибуваючи на робоче місце. Наскільки об’єктивним та неупередженим був суд під час обранням покарання – велике питання.
Зараз Ігор Глущук готується до апеляції на вирок суду.
Джерело: Права людини в Україні
