Часи, коли голоси виборців купувалися за гречку давно минули. Тепер в моді купляти «голоси» за живі гроші, називаючи це «грошовою компенсацією за втрачений час». Stanislavske.TV повідомляє, хто перейшов грань передвиборчої агітації та відкрито купує голоси виборців.
«Привіт, не хочеш сьогодні 3 години поспілкуватись про майбутнє «Франика» у складі фокус-групи, і отримати компенсацію часу в розмірі 100 грн?» – таке запитання близько тижня блукає мережею, застаючи зненацька. Воно дісталося і до журналістів Станіславського ТВ, яких ця тема неймовірно зацікавила.
Отже, починається все із зустрічі з дівчинкою, яка віддає вам запрошення. Зразу попереджає: «Це все від Коломойського і Шеви». Без цього запрошення ви не можете брати участь в «соціологічному опитуванні». Також, участь в ньому вам не світить, якщо ви не:
– прописані у Франківську;
– маєте повних 18 років;
– маєте намір брати участь у виборах;
Якщо ви підпадаєте під три вище сказані пункти, то гостинно просимо.
Проходить це дійство в приміщенні друкарні «Нова Зоря» (УГКЦ). Реєструєтесь у милої дівчини при вході та приєднуєтесь до фокус-групи.
Фокус-група складається з 10—13 чоловік, вік і діяльність різна. Тут ви можете зустріти як милу першокурсницю, так 40-літню жінку з двома дітьми. Сидять учасники в колі, задля зменшення нервозності всім пропонують каву, чай та печиво. В центрі столу сидить пан Радислав – відомий у вузьких колах соціолог. Він і вестиме сьогоднішнє дійство.
Спочатку всім повідомляють про спонсора даного шоу – Олександра Шевченка, потім про представників партії УКРОП. Все це під приводом того, що вище сказаним особам небайдужа думка громади про їх місто. «Ось з цієї причини, – каже Радислав, виймаючи з кишені диктофон, – я змушений записувати нашу розмову.» А розмова ця триватиме небагато-немало – 3 години. Мало віриться, що комусь і справді потрібні ці данні, але питати всім явно незручно.
Вмикають диктофон і починається опитування людей. Питання не складні, просто сформовані та не викликають підозри – «З чим у вас асоціюється Франківськ? Чим у Франківську можна зацікавити туриста?». Потім питання починають включати політичну складову: «Якби Ви були мером, що би Ви зробили спочатку? Що би Ви змінили в місті?» Тут варто згадати про цікаву річ – спілкуючись з окремими учасниками фокус-групи, вияснилось, що три-чотири учасника працювали або працюють в даний час у Шевченка. І як не дивно, найактивнішу участь в обговоренні приймали саме вони, що неабияк впливало на думку інших, далеких від політичних баталій, людей.
Соціолог вміло формує зі слів кожного учасника практично готові лозунги: «Тобто Ви хочете сказати, що в Івано-Франківську є цікава туристична особливість, але вона схована владою від народу?». «Так, так..» – відповідає дівчинка, яка хвилину назад говорила щось про красиву церкву в центрі міста.
Питання чимраз стають цікавіші, ось для прикладу: «Кого з впливових і популярних людей Франківська Ви знаєте?». Правда, цікаво, навіщо пану Олексанру це знати..?
За три години спілкування рівень уваги падає і Ви практично не можете аналізувати ввесь інформаційний потік, який циркулює навколо вас. Це і є кінцевою ціллю «соцопитування».
Пан Радислав вимикає диктофон і милим ненав’язливим голосом починає розповідати біографію Шевченка. Там і про юного студента Сашка згадується, який будучи ще в університеті закохався в село Буківець, – « І ось подивіться, що він з ним зараз зробив! Курорт, просто курорт!»
А ще там говориться про те, як він планує змінити місто. Тут Радислав використовує свої нотатки, які він встиг зробити протягом нашого обговорення проблем. Тобто, зачитує Ваші ж думки, але вже від особи Шевченка.
Ще трохи піарить УКРОП, як зібрання сильних і незалежних активістів, а тоді запитує всіх і кожного: «Ну що, за кого будете голосувати?»
70% одноголосно і без аргументовано обирають Пана Олександра. Ще 30%, що становить студентство, говорять щось про його не дуже вдалу спробу в ролі нардепа і про те, що над цим питанням їм ще думати і думати, що, безумовно, тішить. Соціолог на це лише усміхається і говорить: «Ну так, тому він і йде керувати містом. Можливо, Олександр Леонідович також неідеальний, але альтернативи то йому ж нема…».
В кінці Ви робите колективне фото і отримуєте «компенсацію за втрачений час» – 100 грн, в імпровізованому конверті – А4 зігнутий вдвоє. Також пропонують взяти ще запрошення для друзів. За кожного запрошеного Вам «світить» ще 50 грн.
Ось така пірамідальна система працює у передвиборчій компанії Олександра Шевченка.
Цікаво, що обговорюючи дану статтю у соцмережах, дописувачі звернули свою увагу на роль Івано-Франківської митрополії УГКЦ в цій грошовій афері, до якої має безпосереднє відношення згадана вище друкарня «Нова Зоря», що належить о. Ігору Пелехатому і є монополістом на поліграфічному церковному ринку.
Згадали дописувачі й про кілька останніх виборів по місту до ВР, коли Церква обіцяла не втручатися у цивільні державні справи і триматися осторонь від виборів та агітації, під час виборчих кампаній. Натомість чи не щонеділі в усіх церквах міста під час проповіді чи після Служби не забувала подякувати «жертводавцю» Шевченку.
Не забули дописувачі й, коли в кафедральному соборі Івано-Франківська в труні лежав владика-емерит Софрон Мудрий, у цей час Володимир Війтишин, який завдячує покійному своїми єпископською і митрополичою мітрами, давав у Римі шлюб олігарху і ледь встиг на сам похорон…
Та й остання історія з священником-браконьєром, що намагався відкупитися від правоохоронців з допомогою 2 тис. доларів, а митрополія відмовилася його покарати, пишуть люди, нікому не робить.
За матеріалами ЗМІ та соцмереж
