Афганістан згубив не тільки радянських вояків… Він став могилою для усіх завойовників.
Так спершу у своєму поході на Індію тут ледь втратив армію Олександр Македонський, пізніше тюрки, згодом орди Чингізхана і Тамерлана, потім усі шанси мали тут накласти кістками Наполеон І зі своїм спільником Павлом І, але їм завадило вбивство останнього його сином, організоване Британією за кошти Ост-Індійської компанії, яка теж зазнала тут поразки і зазнає її навіть сьогодні у складі об’єднаної коаліції, що за десять років замінила собою тут радянських воїнів-інтернаціоналістів…
У 1838 році англійці втрутилися у внутрішні чвари в Афганістані і допомогли Шудже-Шаху Дуррани зійти на престол. Після цього європейці не поспішали покинути межі країни, чим викликали невдоволення місцевого населення, піднімався один заколот за іншим. Восени 1841 року пуштуни-гільзаї перекрили гірські проходи, що ведуть з Кабула в Джелалабад, перервавши таким чином сполучення англійців з Індією. Слідом за цим афганці напали на британську місію в Кабулі, вирізали караули і розграбували казну. Бачачи, що англійці нічого не роблять у відповідь, а сам Шуджа-Шах замкнувся в фортеці, натовпи газі (воїнів-добровольці за віру і справедливість) з’явилися у столиці, в околицях якої почали винищувати іноземців.
Генерал-майор Вільям Ельфінстоун, який командував британським гарнізоном в Кабулі, відрізнявся нерішучістю і замість кардинальних заходів у відповідь вступив в переговори з розлюченими повстанцями. 1 січня 1842 року він підписав з ними принизливий договір, за яким передавав афганцям все майно гарнізону, залишав в місті поранених, а також заручників-офіцерів. Натомість керівник повстання Акбар-хан дозволив Ельфінстоуну разом з його людьми покинути місто, не забезпечивши його обіцяним за договором конвоєм. 6 січня 16,5-тисячний британський гарнізон (4 500 солдатів і 12 000 членів їх сімей і мирних жителів) вийшов з Кабула, прямуючи до Джелалабаду. По дорозі весь загін був знищений: хто не загинув від рук заколотників, той загинув від голоду і поневірянь. Сам генерал здався в полон. Уцілів тоді лише один чоловік – доктор Вільям Брайдон. 14 січня він, поранений і виснажений, добрався до Джелалабада.
Цікаво описав спробу завоювання Британією Афганістану Радіяр Кіплінг, по чиїй повісті у 1975 році був знятий однойменний художній фільм “Людина, яка хотіла стати королем”, а головні актори стрічки Сайкл Кейн та Сін Конері незабаром стали рицарями Британської корони.
На картині зображено останній бій англійців на шляху з Кабула в Джелалабад, 13 січня 1842 року. Художник Вільям Барнс Уолл.