За інформацією Генштабу ЗСУ, за поточну добу на Харківському напрямку російський агресор активних наступальних дій не проводив, намагається витіснити наші підрозділи, завдаючи інтенсивного вогневого впливу. Ситуація контрольована.
На цьому напрямку зосереджено близько 35-50 тисяч особового складу росіян. Цього недостатньо для оперативного оточення Харкова або захоплення міста.
Росіяни довгий час намагалися захопити Авдіївку площею майже 30 кв. км, кинувши в атаку 70-80 тисяч окупантів. Водночас площа Харкова становить понад 300 тисяч кв. км.
Варто зазначити, що в окупантів і не було мети захопити зараз Харків, у них були інші завдання тактичного рівня.
По-перше, своїм наступом РФ хотіла наблизитися до Харкова на відстань артилерійського вогню. Це дало б ворогу можливість тримати житлові квартали міста під вогневим контролем.
По-друге, масова внутрішня міграція – це друга причина наступу ворога. Загальна чисельність населення Харкова становить понад 1,5 мільйона осіб з урахуванням переселенців із зони бойових дій.
Відповідно, у разі наближення зони бойових дій або критичної для Сил оборони України ситуації, коли окупанти вийдуть на відстань артилерійського вогню, уся ця маса цивільного населення буде змушена покинути місця постійного проживання. А це означає паніку, хаос, недовіру до дій центрального уряду та місцевої влади.
За словами представника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, одним із завдань провокативних дій ворога в Харківській області є саме дестабілізація та намір посіяти панічні настрої в Україні. Він додав, що найближчим часом російська пропаганда активно працюватиме на дестабілізацію ситуації.
Звертає на себе увагу той факт, що протягом травня росіяни атакували Харків 76 разів. Цей показник майже втричі більше, ніж було у квітні. Окупанти били авіабомбами, ракетами, безпілотниками «Шахед» та «Ланцет». 37 ударів було здійснено УМПБ – Д30, 25 – ракетами, 12 – БПЛА типу «Шахед» і 3 – БПЛА типу «Ланцет». Сигнали повітряної тривоги в Харкові оголошували 193 рази. Загалом у травні тривога в місті тривала 474 години та 55 хвилин.
За задумом окупантів, паніка і хаос мають створити додаткове навантаження на центральні та місцеві бюджети. А також стовирити передумови для фактичного паралічу української логістичної складової. Укрзалізниця та автомобільні дороги змушені будуть виконувати функцію евакуаційних шляхів, а не задовольнятимуть потреби Сил оборони України в передислокації особового складу, військового спорядження і техніки в зону бойових дій.
Крім того, окупанти намагаються таким чином розтягнути сили ЗСУ. Окупанти хочуть перешкодити Україні задіяти оперативні резерви на основних напрямках наступу на Донеччині: Бахмутському, Покровському та Вугледарському.
Окупанти намагаються використати вікно можливостей до початку червня, щоб вийти на адміністративні кордони Донецької області. Тому їм вкрай необхідно відтягнути з того напрямку оперативні резерви.
Переконаний, що саме з цим пов’язана активізація ворога на Харківському, Сумському та Чернігівському напрямках.
І головне завдання РФ – тиск на військово-політичне керівництво України. Кремль погрожує розширити зону бойових дій, якщо до червня Київ не погодиться на «мирні переговори» на умовах РФ.
Росіяни спробували створити для нас «вилку», коли жодне з можливих рішень не задовольнить українську сторону. Тобто якщо під час російського наступу на Харків Генштаб ЗСУ не перекидає оперативні резерви, підтягнуться додаткові підрозділи російських військ і посилиться тиск на цьому напрямку. Якщо Генштаб ЗСУ відреагує і перекине оперативні резерви, окупанти за допомогою розвідки отримають дані про передислокацію наших військ із певного напрямку і, відповідно, на тому напрямку посилять наступ. У цьому й небезпека цих сценаріїв, але вони прораховані.
Зауважу, що дії ворога на цьому напрямку розпочалися за графіком, який був відомий, про який було поінформовано Головне управління розвідки і всі необхідні інстанції.
Ситуація на Харківському напрямку залишається складною, але контрольованою.
За інформацією Геншабу ЗСУ, противник продовжує нарощувати угруповання своїх військ на напрямку головного удару Стрілеча – Липці та в районі Вовчанська шляхом перекидання додаткових полків і бригад з інших напрямків та з полігонів. Втім, цих сил зараз недостатньо для повномасштабного наступу і прориву нашої оборони. До того ж дії ворога ускладнені посиленням нашої оборони завдяки своєчасному ухваленню рішень щодо перекидання резервів на загрозливі напрямки.
Підрозділи Сил оборони не допускають прориву ворога углиб нашої території. Силами безпеки та оборони України застосовується весь необхідний комплекс заходів з метою деокупації захоплених територій.
