Минулого четверга, 23 квітня, у львівському прес-клубі відбувся круглий стіл стосовно політичної ситуації в Україні.
На заході були присутні представники правих громадсько-політичних організацій: Тарас Боднар ВГО «Поклик нації», Богдан Каспер ГО «Національна революція», Мирослав Фіцуляк УП «Єдність», Олег Пилипенко ГО «СПАС», Ярослав Свелеба БФ «П. Болобочана», Петро Байса ЛОО «УНСО», Тарас Каляндрук БФ «Рідний голос», інші ж заявлені напередодні учасники круглого столу, представники Закарпаття, Волині, Поділля та Надніпрянщини в міру об’єктивних причин не змогли того дня долучитися до присутніх у залі, але делегували їм свої повноваження з голосами.
Круглий стіл розпочався виступом єдиного присутнього в залі депутата – представника Львівської облради Богдана Каспера, який нагадав присутнім про потенціал України. Про космічну і авіаційну промисловість, станкобудування, суднобудування, аграрний сектор. Він зазначив: «Необхідно перестати роз’єднувати українців. Нам потрібна народна єдність і симбіоз національної ідеї та християнської етики. Натомість в Україні сьогодні діє багато паразитичних псевдонаціональних утворень. Якщо інструментарій демократичних виборів не працює, то історично це наближає нас до національної революції».
Тарас Боднар назвав сучасну Україну країною, в якій панує брехня та лицемірство. На його думку, українській владі загрожує «Третій Майдан». Як представник ВГО «Поклик нації», п. Боднар розтлумачив свою думку:
«У Франції напередодні революції у суспільстві були ті самі болючі симптоми, що і в Україні. Це значне падіння рівня життя, подекуди – голод. Що аж ніяк не бентежило тогочасну французьку владу, як сьогодні абсолютно не непокоїть «українську», що за своїм національним складом такою аж ніяк не є. Відомий історичний епізод пов’язаний з французькою королевою Марією Антуанеттою. Яка на доповідь підлеглих стосовно того, що народ голодує і у нього нема хліба, здивувалась та запропонувала людям їсти тістечка! За це їй у 1793 р. відтяли голову. А незабаром згадані мною французи саме «відзначатимуть» річницю встановлення гільйотини… Можливо таку не завадило б і нам на Майдані встановити?»
Політик переконаний, що ми українці, такий народ, який ще може й зачекати, поки Яценюк та Ко догризуть бюджетну морквину, чи поки «шокалодний король» запропонує нам їсти цукерки а-ля Рошен? Але ж цього ніколи не буде, принаймні задарма.
Також Тарас Боднар поділився і враженнями від умов комфорту праці на білоруських підприємствах, якості медичного обслуговування в тамтешніх лікарнях, які за рівнем якості і сучасності обладнання переважають навіть наші установи в Пущі-Водиці чи Конче-Заспі. Тому він запитав з присутніх у залі: «Якщо в українських демократів та лібералів все так погано, а у проголошеного політичними опонентами «тираном» Лукашенка якісна медицина безкоштовна, вже не кажучи про безкоштовне навчання у ВНЗ, – то, можливо, українцям необхідно змінювати підходи та методи?»
Кандидат історичних наук Мирослав Фіцуляк оповів учасникам столу про політичні прецеденти в історичному минулому України. «Історія повторюється. В черговий раз українцям прийшлося брати до рук зброю», – зазначив п. Фіцуляк.
«Безнаказаність породжує гріх», – підкреслив для присутніх Ярослав Свелеба. На його думку, українським капіталістам навіть якщо побудувати завод Локхід з випуску літаків боїнгів, його просто розпиляють і продадуть на металобрухт. Як в 90-х це робили червоні директори, а в 2000-х вже «ефективні менеджери». На його переконання, українська влада свідомо гальмує розвиток подій в АТО, не постачає солдатам сучасних видів озброєння, не дозволяє використовувати авіацію для підтримки сухопутних військ. А в той же час, на Сході у нерівній боротьбі постійно гинуть люди. Якісний рівень конфлікту, зі слів п. Свелеби, – «Африканська війна». Так, наче війна йде між Угандою і Чадом, Танзанією і Нігерією… З використанням радянської стрілецької зброї, модернізованої радянської бронетехніки зі складів, артилерії.
Своє обурення висловив п. Свелеба і стосовно «гуманної» пропозиції Ольги Богомолець штрафувати наших і без того існуючих винятково на волонтерську допомогу вояків. Ще одна Марія Антуанетта?..
Натомість, інший учасник круглого столу, Петро Байса запропонував перебудовувати українську владу знизу доверху, починаючи від сільської ради. «Рік шукає кулю і ніяк не може знайти», – підбадьорив анекдотичним висловом присутніх
Петро Байса. – «Якщо треба, то я йому на неї тих пару гривень дам зі своєї пенсії».
До історичних реалій України козацької доби, змусив повернутися учасників круглого столу ще один присутній у залі історик і представник ЗМІ Тарас Каляндрук. Він розказав, що за рік часу, результативність адміністративної роботи виборної козацької старшини випробовувалась оцінкою загальних зборів козаків. Старшину, до роботи якої за рік часу було багато суттєвих претензій, – урочисто топили у Дніпрі. «До булави – треба голови», – продекламував присутнім п. Каляндрук. Нагадав він громадськості і про російські єврострашилки. Спочатку мовляв страхали геями, тепер що поляки та німці відбиратимуть квартири і будинки.
За круглим столом, як приклад, також обговорювалась можливість проведення афери із зміною власності Залізниці, філософія клептократії, виборність у стародавніх слов’ян, до якої сьогодні, мабуть, було б варто повернутися.
На останок присутні представники правих громадсько-політичних організацій підписали проект звернення до Президента України. В спільній заяві ставляться радикальні вимоги відставки Уряду та призначення позачергових виборів до ВР.
«Якщо українське суспільство і влада не захоче усвідомити всю гостроту проблеми, то наслідки можуть бути непередбачувані. Як ще ми можемо тоді привернути увагу і наголосити на необхідності вжити негайних і рішучих дій до стабілізації в країні? Ну, хіба оголосимо збір підписів за приєднання до Гондурасу, впевнений, це хоча б виглядало більш природно і зрозуміло», – зазначив Тарас Боднар.
«Особисто для мене дуже важливо, що я був серед присутніх круглого столу. Обговорювалися політично-економічні аспекти ситуації в Україні. Найближчим часом до нас доєднаються колеги і з інших областей України, такі заходи будуть всеукраїнські», – зазначив згодом, підсумовуючи у своїй статті круглий стіл, громадський діяч і журналіст Олег Пилипенко.
«Сьогодні влада працює гаслами, а народ цим задовольняється. Так, «За Україну», чути з уст кожного бюрократа практично всіх рівнів і щаблів. Але за яку Україну? Може босу, може голодну? Може холодну?
Хтось хоча би цікавився механізмом реалізації передвиборчих фантазій сьогоднішньої влади в Україні? Як має виглядати завтра дитячий садочок, як школа, а які дороги?
Як можна казати про українську економіку, про якісь показники, якщо в нашій державі ніхто не рахує міжгалузевий баланс.
Як можна говорити про циркуляцію фінансової системи, якщо додатковими податками, тарифами та цінами система втрачає тиск. Це все одно що з людини викачати літру крові, для лікування серцевої недостатності».
