автор цего шедевру Юлія Любшина:
Балада про херсонського єнота
З Херсона цапськая свинота
забрала бідного єнота,
засунула собі в рюкзак,
змотала скотчем цепкі лапки,
на очка натягнула шапку
і нумо на Донбас тікать.
Ішли години, все тряслося,
але єнотові вдалося
бридкий вкінець розгризти скотч
і лапку вивільнити хоч.
І обдивившись в рюкзакові,
єнот даруночки на днові
знайшов, і враз зметикував –
він недарма туди попав.
в наплічнику, крім трьох портянок
і пачки з крильцями прокладок,
було такеє барахло
(чого там тільки не було):
ліхтарик, крем від геморою,
пакет з дубовою корою,
гранати, шворка і страпон,
набої з мосинки, аптечка
і старий ношений г@ндон.
Єноти мають спритні руки.
Усе оте згребти до купи
Скрутити – то є легкотня.
Єнот відчув: усе трясеться,
це значить, цап в авті несеться,
своїх, напевно, догоня.
Прогриз маленьку дірку: опа,
він у багажнику, а жопа
одного з цапів нависа,
бо їх в жигуль напхалось доста,
напакувалися, корости!
І наш єнот чимдуж куса
оту страшну противну сраку!
і закида в салон гранату,
а сам у шпарку – і катьма!
очухався в кущах дорожніх,
а тут бабах – летить авто,
летять цаписька по деталях –
х@ї, макітри і педалі,
таких деталей штук за сто.
Єнот на те дивився мужньо,
і лапою він вуса поправля
У рацію сказав: “Залужний,
недарма вклалася у мене
лабораторія твоя”.
12.11.2022
