Українських біженців у Брюсселі просять залишити будинки: багато господарів житла більше не хочуть, щоб вони там перебували.
Про це повідомляє EUobserver.
(Зазначимо, що уже давно в багатьох країнах ЄС, і не тільки, місцеві нарікають на т.зв. “українців” кацапомовних, які не бажають працювати на запропонованих роботах, проте качають господарям свої права і мають багато необгрунтованих забаганок: а-ля рускязичную школу ім подавай в центрі Варшави, то шкварки на гімні… А западенці-бандерівці знають по чому кусок хліба в Європі)
Нагадаємо, що Бельгія разом із Нідерландами, Данією і Німеччиною належать до тих країн, як іще донедавна виступали проти надання Україні статусу кандидата в члени ЄС, а також вони проти прийому України до НАТО.
Про виселення із житла українців виданню розповіла Аліна Коханко-Парандій. 32-річна жінка приїхала з Києва до Бельгії разом із мамою та дочкою три місяці тому. Вона влаштувалась працювати у службі, яка пов’язувала уряд Брюсселя з іншими українцями в рамках надання їм допомоги.
“У нас склалася ситуація, коли люди хочуть поїхати у відпустку і не хочуть, щоби українці залишалися вдома. Вони хочуть, щоб біженці залишили будинки, і ми знаємо, що деякі українці залишилися на вулицях”, — сказала вона. І додала, що багато хто змушений спати на вокзалі Міді в центрі Брюсселя.
Крім гострої житлової кризи, нарікання стосуються і бюрократії. Бельгійська адміністрація та її численні муніципальні комуни у Брюсселі надто повільні, поскаржилася українка.
Бельгійські орендодавці також не хочуть здавати квартири українцям, оскільки їхній статус тимчасового захисту спливає у березні наступного року. А багато хто налаштований на те, щоб здавати квартиру на більш тривалий термін. Зазвичай контракти на оренду житла у Бельгії підписують три, шість чи дев’ять років, пише видання.
Також багато хто скаржиться на погані умови, куди поселили українців в Аріані, спеціальному перевалочному пункті для українців у престижному районі Брюсселя Волюве-Сен-Ламбер. Проблема ще й у тому, що нерухомість у Брюсселі дорога, і пересічні жителі міста витрачають на оренду не менше 50% від своїх доходів на місяць.
Повідомляється, що дехто застряє в центрі на кілька тижнів поспіль, не маючи можливості зареєструватися, щоб захистити свої права, а вони якраз і гарантуються директивою ЄС про тимчасовий захист.
Проте громадські організації та волонтери намагаються забезпечити українців добрими умовами проживання. Багато хто каже, що волонтери по всій Бельгії у пошуках житла українцям працюють понаднормово, щоб ті “не опинилися на вулиці”.
В даний час у Брюсселі перебуває близько 8 000 українських біженців, і очікується, що до кінця року ця цифра збільшиться приблизно до 12 000 осіб.
“Основне питання – житло”, – каже П’єр Верберен, урядовий координатор Брюсселя по Україні.
План вирішення проблеми включає перетворення офісних приміщень на житлові будинки для біженців. Але Верберен зазначає, що такі рішення не ухвалюються без залучення самих українців, і для Брюсселя це новий підхід.
“Перший принцип — нічого про українців без українців. Ми інтегруємо українців та одержувачів тимчасового захисту у всі процеси ухвалення рішень, у все, що ми обговорюємо щодо України”, — сказав він.
За його словами, підхід регіонального уряду Брюсселя спрямований на інтеграцію українців, “не створюючи подвійних стандартів для інших нужденних”, і водночас забезпечуючи охоплення якомога більшої кількості людей.
