Будинок, за який йде мова, звели у далекому 1840-му році. Тут знаходилася Бурса Святого Миколая (заснована 1878 р.),— перший у місті культурно-суспільний заклад.
Тут знаходилася редакція першого українського журналу «Денниця» (1880—1883) та кілька років жив майбутній ідеолог січового стрілецтва Дмитро Вітовський, тоді ще гімназист.
Після війни кам’яниця перейшла у відання гарнізонної комендатури. Дотепер на першому поверсі збереглися дві колишні камери для затриманих.
Від 1995 року комендатуру змінила військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону.
От і виходить, що кам’яниця, яка 150 років тому пережила руйнівну за своїми масштабами «мармулядову пожежу», не пережила сувору реальність ХХІ століття в новітньому Івано-Церківську – так ще місто називають через кількість у ньому, з подачі місцевої влади, церков та капличок на квадратний кілометр і на душу населення, адже всі вони під час виборів, як кажуть містяни, перетворюються у агітаційні дільниці: “шкода, що прямо там на місці ще не дозволяють голосувати“, – пишуть вони.
На жаль, будинок чекає значно гірша доля ніж у прилеглої будівлі, котру “по новому” розібрала і зробила місцева єпархія УГКЦ, яка спершу для неї збирала пожертви як для майбутнього прихистку для священників та єпископів емеритів (самотніх священнослужителів на пенсії, які потребують догляду), але відразу відкрила після перебудови у будівлі сучасний готель “Станіславів”…
Як пишуть користувачі соцмереж, є підозра, що на місці колишньої будівлі Бурси Святого Миколая незабаром виросте багатоповерхівка від будівельної компанії із символічною назвою “Благо”, яка належить Андрію Луцькому – сину нині покійного о. Івана Луцького, почесного мітрата УГКЦ, засновника і ректора університету Короля Данила, який нині заміняє батька на цій посаді, а його студентом і аспірантом є нині діючий міський голова Івано-Церківська свободівець Руслан Марцінків. До слова, Андрій Луцький є колишнім членом міськвиконкому та ексдепутатом міської ради, де сьогодні його успішно заміняє один із його заступників по університетській роботі і в БК.
Ось, як описує те, що коїться з архітектурною пам’яткою інший дописувач соцмереж Andriy Yefimenko:
“Йшов я нині християнським містом по в.Чорновола. Кілька днів бачу тему зносу християнської #бурса_святого_миколая, яку ми знаємо як військову прокуратуру.
Симпатичний будиночок (у дві цегли)), був викинутий з реєстру пам’яток, як аварійний. Так він досяг майже ДВОХСОТЛІТНЬОГО віку, але тримався дай Боже нинішнім новобудовам і іншому бетонному хламу.
(((
В місті християн, з християнськими будівельними фірмами, вже не бавляться в “реставрації” типу #дністер_галерея_франківськ, навіть на “реконструкції”)) часу не гаять добрі християни-благодійники. Просто зносять щоб творити благо, зрозуміло що за окремим телефоном на плоті.
Є територія міста, з посадовими особами, те є, бо вони себе піарять.
Є наглядові інститути, які отримують платню, щоб припиняти незаконні дії – у тих інспекціях працюють живі люди, прокурори, поліціянти, інспектори різних кольорів.
Є інтелігенція що може пустити сльозу, як вона любить своє місто, є різні професОри, доктОри, студентство, духовенство (ще окрім християнського).
Ну є мер, накінець… хоча, про що це я, вибачте.
Є громада, бо активно свариться міжсобою у побуті і соцмережах за зелених і бурачкових. Єгромада бо платитиме по тарифах і стоятиме у майбутніх чергах, бо блаженне МІСТО ВИРОСте до півмільйона, а поліклініка остання будована за совка, дідсадки і школи не у планах. Громада є, бо їздить допізна автобусами і автами.
Але вона якась дивна як обдимлені бджоли.
Колись (дайБоже скоріше) стане громаді непереливки платити стада дармоїдів і утримання їх кабінетів. Тоді, нарешті, станеться народний аудит і “роздача призів” за зроблене, за “непомічене” зникнення історичних і архітектурних пам’яток, за інші іллюзіони з архітектурою і землею.
Шкода, що почнетьця це не патріотичного Заходу, а з американського кредиту і Київа.
А доти чекайте миряни різних “дарів” і “благ”.
Є ще досить кандидатів у “аварійні” споруд, але житло для іновірців важніше”
Як бачимо з фото, опублікованих дописувачем, двохсотрічна будівля, яку зносять, абсолютно не нагадує своїми міцними стінами аварійну, це ж не новобудова якась:
А ось і найважливіше із десятків обурливих коментарів містян до цього допису:
Що ще тут коментувати, досить запитати, хто із численних забудівників, якими і їхніми людьми сьогодні представлені міськрада та виконком, народився та виріс у Івано-Франківську, мова вже не йде про їхніх батьків? А хто із останніх трьох мерів, включно з нині діючим, відбувши по три каденції, відкіля вони родом і, де пройшло їхнє дитинство? Збагнувши це, як можна від цих людей вимагати, щоб вони любили старий Франківськ (Станіславів) та переживали за його архітектурне історичне надбання?
“Самі собі обрали благе руйнування історичного Івано-Церківська“, – як сьогодні із сумом кажуть містяни.
Живим прикладом цього є реконструкція-перебудова (руйнування) готелю Дністер і будівлі поруч на куті Січових стрільців-Чорновола, вже згаданий готель Станіславів УГКЦ, зруйновані-забудовані Галицька брама і північно-західний форт станіславської фортеці, зруйновані будівництвом чергової церкви УГКЦ Гетьманські вали, де діє мораторій на будівництво. Колись казали люди “Все в руках Божих“, а сьогодні в Івано-Церківську кажуть “усе в руках мера-свободівця та благословенних забудовників“…
