Не так давно в Китаї за отримання хабара заарештовано мера міста Шеньчжень. Йому тепер загрожує смертна кара за звинуваченням у корупції.
По китайському телебаченню час від часу демонструють публічні розстріли чиновників. Хабар чи розкрадання на суму понад мільйон доларів – вища міра покарання. У ці дні темою розмов у Піднебесній стали недавно опубліковані цифри. З 2000 року в Китаї розстріляні за корупцію близько 10 тисяч чиновників, ще 120 тисяч отримали по 10-20 років ув’язнення.
Зараз у Китаї багато говорять про розстріл віце-мера Пекіна Лю Чжихуа. Він сім років очолював управління китайської «Силіконової долини» – наукоградом Чжунгуанцунь в північно-західному університетському передмісті Пекіна. І зумів використати для своєї особистої вигоди стратегічний поворот китайського керівництва до створення інноваційної економіки.
Крім того, заповзятливий віце-мер зумів сильно нажитися на пекінській Олімпіаді. Зробивши свою коханку господинею однієї з будівельних компаній, він давав їй вигідні підряди на зведення олімпійських об’єктів і до того ж брав хабарі за відведення земельних ділянок.
Лю Чжихуа – не найбільший зі столичних начальників, які опинилися на лаві підсудних. Ще в перші роки реформ був виведений зі складу Політбюро ЦК КПК і відданий під суд перший секретар Пекінського міськкому Чень Сітун. Його готували в генеральні секретарі ЦК, в наступники Ден Сяопіна, а засудили за хабарництво до 16 років в’язниці.
Корупціонерів нині шукають і знаходять не тільки серед мерів міст, губернаторів провінцій і їх заступників. Але і в стінах китайського парламенту. Засуджений за хабарництво в особливо великих розмірах заступник голови Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників Чен кецзя. Колишній віце-спікер перш був губернатором провінції Гуансі. Він надавав підприємцям незаконні послуги і набрав за це хабарів на 4,5 мільйона доларів. Викриття віце-спікера потягнуло за собою цілий шлейф корупційних справ в Гуансі. Розстріляний мер міста Гуйян 48-річний Лі Ченлун, який встиг привласнити понад 500 тисяч доларів.
Засудження віце-спікера китайського парламенту – найбільша корупційна справа у верхах після того, як вищезгаданий мер Пекіна Чень Сітун потрапив до в’язниці за хабарі. Однак конфісковані у нього майже 8 мільйонів доларів були привласнені співробітниками створеного в прокуратурі Управління по боротьбі з корупцією. Довелося розслідувати діяльність 1377 інспекторів. Причому 756 з них отримали партійні стягнення, а 73 були притягнуті до кримінальної відповідальності. Якщо вже у Верховній народній прокуратурі виявлені такі зловживання службовим становищем, що тоді говорити про інші ланки партдержапарату!
Поки партію і державу очолював шанхаєць Цзян Цземінь, в Пекіні з’явилося багато його земляків. Нині шанхайський діалект виходить з моди в коридорах влади. Зміщений з посади і виведений зі складу Політбюро ЦК протеже колишнього лідера – перший секретар Шанхайського міськкому Чень Ляньюй. Як встановлено в ході розслідування, він причетний до розтрати близько 400 млн. доларів з пенсійного фонду Шанхая.
Розпочато викорінення корупції в правоохоронних органах. Заступника міністра громадської безпеки КНР генерала Лі Цзічжоу викрито як учасник злочинної групи, причетної до контрабанди автомашин і нафтопродуктів на 3 млрд. доларів. Фігурантами цієї справи стали близько 200 чинів поліції та митниці міста Сяминь.
За 30 років реформ до кримінальної відповідальності за хабарництво притягнуто близько мільйона співробітників партійно-державного апарату. Однак навіть незважаючи на публічні страти, повністю викорінити випадки змови підприємців і чиновників за принципом «твоя влада – мої гроші» не вдається.
Чому ж перехід від планової економіки до ринкової став настільки сприятливим ґрунтом для корупційного бур’яну, який ніяк не піддається прополюванню? На думку заступника директора Академії суспільних наук Китаю Янь Фана, відставання політичних реформ від економічних дозволяє чиновникам приховувати від громадського контролю управління держмайном і природними ресурсами. Це допомагає їм перетворювати народне багатство в особисту власність. Такого роду зловживання знайшли самі різні форми – від торгівлі експортно-імпортними ліцензіями і вигідними держзамовленнями до фіктивного банкрутства приватних підприємств, щоб продавати їх за безцінь у приватні руки.
Негативним побічним наслідком економічних реформ, вважають китайські вчені, став процес «капіталізації влади», тобто перетворення службового становища в капітал, що приносить дивіденди. Замість того щоб грати роль суддів, що стежать за дотриманням правил гри на ринковому полі, чиновники часом привласнюють собі функції гравців.
Повністю викорінити корупцію дійсно не вдається. Однак її можна тримати під контролем. В китайському політичному лексиконі немає слова «олігарх». Влада в Китаї, на жаль, часом стає капіталом, засобом отримання прибутку. Але Компартія жорстко присікає спроби перетворити владу в товар, який можна купити. За мзду чиновники надають підприємцям послуги, але рішуче уникають потрапляти до них у залежність. «Партія ніколи не дозволить, щоб хвіст крутив собакою», – говорять в уряді.
І все ж таки, мабуть, саме посиленням покарань корупцію в Китаї вдалося якщо не припинити, то приборкати. У 1994 році, коли на теренах СНД пишним цвітом розквітли фінансові піраміди, як МММ, послідовники Мавроді з’явилися і в Китаї. Був створений інвестиційний фонд нібито з благородною метою: налагодити в країні виробництво одноразових шприців.
За канонами фінансової піраміди творці фонду запропонували вкладникам надзвичайний дохід: 5 відсотків від вкладеної суми на місяць (тобто 60 відсотків річних). Гроші потекли рікою. Причому найчастіше від керівників підприємств та установ. Затримав зарплату або платежі за комунальні послуги на місяць – і з кожного вкладеного мільйона отримуєш щомісячний навар в 50 тисяч.
До честі китайських правоохоронних органів, вони менше ніж за рік розкусили сутність фінансової піраміди. Троє її творців були віддані під суд і публічно розстріляні перед натовпом. Після цього жодної нової китайської піраміди не виникло. А число ошуканих вкладників склало в КНР всього 236 чоловік, тоді як у нас їх кількість вимірюється мільйонами. Так що в даному випадку суворість покарання себе виправдала.
Підготував Тарас Боднар
