Президент України вважає, що додаткові видатки на вирішення проблем фінансування професійно-технічної освіти та гарантованих державою пільг — це надмірне та загрозливе навантаження на держбюджет
Президент України Петро Порошенко застосував право вето до ряду відповідних законів.
Президент України вважає, що додаткові видатки на вирішення поточних неврегульованих проблем фінансування професійно-технічної освіти та гарантованих державою пільг — це надмірне та загрозливе навантаження на держбюджет. І що це призведе до цілковитого його розбалансування та суперечить як міжнародним фінансовим зобов’язанням України, так і визначеним «єдино вірним» напрямам фінансової децентралізації в державі. Таке рішення підтверджується ветуванням главою держави ухвалених Верховною Радою законів за відповідними проектами №3830-3 від 29 січня 2016 року, №3831-2 від 29 січня 2016 року, №4024 від 4 лютого 2016 року.
Президент України застосував право вето до законів «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування професійно-технічної освіти»; «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»» щодо фінансування професійно-технічної освіти»; «Про внесення змін до додатків №3 та №7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» щодо фінансового забезпечення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян та інших передбачених законодавством пільг».
Цими законами пропонується у поточному році забезпечити бюджетне фінансування видатків на утримання професійно-технічних навчальних закладів (виплату заробітної плати та стипендії, забезпечення харчування дітей-сиріт, оплату тепла, води, електроенергії) а також виплату соціальних пільг найбільш вразливим категоріям населення, зокрема транспортних витрат, і тим самим хоча б в найближчий період допомогти територіальним громадам, які фінансово неспроможні взяти на себе зобов’язання здійснювати такі витрати.
Втім, виявляється, що виконання конституційно гарантованих норм соціальної спрямованості, за якими стоїть не збагачення, не чергова схема й ніша для заробітку та наживи, а конкретна, до того ж не найбільш забезпечена людина, є зовсім не обов’язковим. Це і викладачі, що володіють знаннями в освоєнні робітничих професій, це і майбутні студенти, які мали можливість здобути спеціальність не від’їжджаючи далеко за межі своєї територіальної громади, чорнобильці, інваліди, діти-сироти, ветерани та інші категорії населення.
Крім того, неприйняття зазначених законів є загрозливим і в контексті зростання соціальної напруження внаслідок невиплати законодавчо встановлених пільг, зростання безробіття через вивільнення педагогічних кадрів, руйнування територіальної інфраструктури професійно-технічних навчальних закладів та ін.
Безсумнівно, система професійно-технічної освіти не є досконалою, потребує комплексного врегулювання з урахуванням параметрів доцільності, своєчасності, якості, а будь-які соціальні виплати мають бути виключно адресними та обґрунтованими. Водночас, це жодним чином не означає, що проблему потрібно пустити на самоплив, а людей практично залишати напризволяще.
Тож підсумовуючи вище викладене, якщо Президент вважає, що навчання на кваліфікованих спеціалістів будівельників, слюсарів, сантехніків, електриків та представників інших технічних професій не на часі, себто вони не є потрібні, тоді хто буде відбудовувати понівечену президентами і війною Україну?
Якщо ж нове покоління представників технічних професій не потрібне Петру Олексійовичу особисто, як і не потрібні молоді кондитери, яких він, як і своїх міністрів та чиновників може запросити з закордону, скажімо із російського Ліпецька, то громадськість не поділяє такої його думки і переконана, що державі сьогодні більше потрібні вмілі руки, а ніж білі комірці з дипломатами.
Підготував Тарас Боднар
