Російська влада не поспішає оформляти “национализированые” підприємства через побоювання санкцій.
У Міністерстві агрополітики нині посиленими темпами готують документи для перереєстрації юридичних адрес і зміни керівництва держпідприємств галузі у Криму, — їх там понад 40, включно із всесвітньо відомими виробниками вин.
Далі — позови в суди про право власності на бренди, а також скрупульозний підрахунок збитків, завданих “націоналізацією” підприємств, їхніх потужностей та землі під виноградниками.
“Звісно, рік втрачений у цьому плані однозначно. Однак реальний стан речей свідчить, що й тепер — не пізно. І ось чому. Підприємства Криму, котрі потрапили у санкційні списки, досі юридично до кінця російською владою не оформлені. У них, як і в громадян, вимушених отримати російський паспорт, у “кишені” дві печатки — українська й російська. І держреєстрація так само. Тобто вони буквально висять у повітрі — йдіть і заберіть, поки що тільки юридично, звісно”, – пише у статті для DT.UA Валентина Самар.
Виграшність для України цієї ситуації наочно продемонстрував скандал цього тижня із захопленням головного заводу “Масандри” бійцями “самооборони Аксьонова”. Після того, як ще торік НВАО “Масандра” (а, крім головного заводу, це ще 9 радгоспів і десятки тисяч гектарів виноградників) “націоналізувала” кримська влада, цю перлину з царськими підвалами передали відповідно до рангу — керуючому справами президента Росії. Однак, як з’ясувалося завдяки листу правління НВАО президентові Путіну, його “Дуся” активів так і не взяла на баланс, зазначає автор.
“Причину, як бачимо, треба шукати все в тих-таки санкціях. Якщо ДУС президента РФ оприбуткує “Масандру”, то відразу ж потрапить під дію санкцій, і, що абсолютно реально, на держмайно РФ, яким управляє це відомство, можуть бути накладені арешти. А воно є в кількох десятках країн світу, і у величезній кількості.
Отож роботи в кожного міністерства, яке має підприємства й активи в окупованому Криму, — непочатий край, але громадськість готова допомогти — куди ж тепер без волонтерів? І не слід чекати, доки в черговому меморандумі стосовно Донбасу (а їх ще буде немало) Володимир Путін погодиться на справді повну повагу до територіальної цілісності України, — треба цей момент наближати”.
